розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу споживчого товариства "Універсал-Сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року у справі № 910/11017/16 за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві до споживчого товариства "Універсал-Сервіс" про стягнення шкоди,

У червні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення на користь Державного бюджету України 30% та бюджету міста Києва 70% збитків в сумі 10795,43 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу за період 13.10.2012 року по 21.12.2014 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2016 року (суддя Чебикіна С.О.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року (судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М., Сулім В.В.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 7 824,83 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: на користь Державного бюджету України - 30%, що становить 2 347,45 грн. та бюджету міста Києва - 70%, що становить 5 477,38 грн., а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним господарським судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період з 13.10.2015 року по 30.10.2015 року позивачем було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у здійсненні господарської діяльності відповідача за адресою вул. Сортувальна 2, у Дарницькому районі м. Києва.

За наслідками перевірки було складено акт № 04/231 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, в якому зафіксовано здійснення відповідачем у період з 13.10.2012 року по 21.12.2014 року викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

27.10.2015 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.10.2015 року № 000134 у зв'язку із вчиненим правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2015 року за № 000134, інженера з охорони праці відповідача - ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У зв'язку з тим, що відповідач працює без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, позивачем, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 року № 639 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064 (z0048-09) (далі - Методика), проведено розрахунок розміру шкоди, завданої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів відповідача за період з 13.10.2012 року по 21.12.2014 року без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 10 795,43 грн. та направлено відповідачу претензію від 02.11.2015 року № 48.

Відповідачем частково задоволено претензію позивача та перераховано до бюджету грошові кошти у розмірі 1 013,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 01.12.2015 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було подано письмову заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення збитків за період з 13.10.2012 року по 16.06.2013 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги органу державної влади до порушника природоохоронного законодавства про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, яке полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові про стягнення шкоди, виходив з безпідставного застосування позивачем для розрахунку розміру збитків за результатами акту перевірки № 04/231, яка була завершена 30.10.2015 року, ДСП 201-97 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами", затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 року № 201 (v0201282-97) , оскільки дію зазначеного наказу було зупинено з 31.07.2014 року. При цьому суд визнав правильним наданий відповідачем власний розрахунок розміру збитків та врахував їх оплату у повному обсязі до подання цього позову до суду.

Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства мотивовано тим, що дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 року № 201 (v0201282-97) було зупинено лише з 31.07.2014 року, а тому нарахування позивачем збитків за період з 13.10.2012 року по 30.07.2014 року на підставі ДСП 201-97 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами" є правомірним. Крім того, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки початком перебігу строку позовної давності у спорах про стягнення шкоди є момент виявлення порушення.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", в редакції, чинній на спірний період, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Статтями 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порядок розрахунку розмірів компенсації збитків через наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 (z0048-09) року.

Пунктом 2.1. Методики визначено, що наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Згідно з ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з п. 3.11. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

За п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Частинами 1 і 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди на підставі цієї норми здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини.

При цьому на відповідача покладається тягар доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди.

Згідно із п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом № 464 від 10.09.2008 року (z0018-09) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Суди попередніх інстанцій встановивши на підставі належних та допустимих доказів обставини здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу при здійсненні господарської діяльності, що є порушенням вимог чинного законодавства, дійшли обґрунтованого висновку про наявність у таких діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Проте, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про безпідставне застосування позивачем при визначенні розміру майнової шкоди положень ДСП 201-97 "Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 року № 201 (v0201282-97) , оскільки шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, а у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Таким чином, позаяк дію наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 року № 201 (v0201282-97) було зупинено лише з 31.07.2014 року, то суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про підставність застосування позивачем цього наказу для розрахунку розміру шкоди за період з 13.10.2012 року по 30.07.2014 року, та вмотивовано задовольнив позовні вимоги в сумі 7 824,83 грн., врахувавши самостійне відшкодування відповідачем 1 013,93 грн. шкоди до подання позову.

Разом з тим, за відсутності належного нормативного документу, яким встановлюються гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, чинного у період з 31.07.2014 року по 21.12.2014 року, на підставі якого розраховується зазначена шкода, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив в решті позову.

Водночас судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права щодо строків позовної давності.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав та умов для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди в розмірі 7 824,83 грн., відмовивши в решті позову за необгрунтованістю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, прийнята постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу споживчого товариства "Універсал-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року - без змін.