головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Ходаківської І.П., Корсака В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі № 911/2077/16 Господарського суду Київської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про дострокове розірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (дов. від 03.01.2017 № 1) ОСОБА_6 (дов. № 1/08-06 від 05.01.2017)

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Кошик А.Ю.) від 11.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Михальська Ю.Б.) від 06.11.2016, у справі № 911/2077/16 позов задоволено; розірвано Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2008, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (ФОП ОСОБА_4) та Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ст. 120 Земельного кодексу України (далі ЗК України (2768-14) ), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, заперечення на касаційну скаргу позивача та його представника, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга належить до часткового задоволення з огляду на таке.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області про дострокове розірвання договору оренди землі.

Позивач наголошував на тому, що має право на дострокове розірвання оспореного договору на підставі п."а" ст. 141 ЗК України внаслідок добровільної відмови від права користування земельною ділянкою, оскільки протягом тривалого часу відповідач безпідставно та необґрунтовано зволікає з прийняттям рішення про надання позивачу дозволу на викуп земельної ділянки, яка є предметом цього договору, не зважаючи на прийняття рішень про попереднє погодження на викуп 30.07.2009 та 26.06.2012. Позивач вказував у позові, що 24.09.2015, 26.11.2015, 10.12.2015, 24.12.2015, 04.02.2016 та 31.03.2016 відбулися чергові засідання сесії Вишневої міської ради, на яких було винесено питання про продаж земельної ділянки, але жодного разу такий проект рішення не був підтриманий більшістю депутатів міської ради, відповідне рішення про продаж позивачу орендованої земельної ділянки не прийнято.

Судами встановлено таке.

24.07.2008 між Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області, як орендодавцем, та ФОП ОСОБА_4, як орендарем, на підставі рішення XXIV сесії V скликання від 07.04.2008 Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області було укладено Договір оренди земельної ділянки (далі Договір), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 638 кв.м, з цільовим призначенням для розміщення виробничої бази будівельних матеріалів та відкритого майданчика для стоянки вантажних автомашин (за рахунок земель запасу).

Договір оренди земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 247, а також зареєстровано Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, з проведенням державної реєстрації прав на землю Київською регіональною філією ДП ДЗК.

Відповідно до п.1.1., 6.1. Договору відповідач надав, а позивач прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку, про що, зокрема, сторонами підписано та посвідчено печатками обох сторін Акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.09.2008.

Пункт 4.1. Договору встановлює розмір орендної плати за рік 15791,00 грн.

Згідно з п.3.1. Договору строк його дії 10 років, тобто до 24.07.2018.

Відповідно до п.п.11.3., 11, 4. Договору сторони погодили, зокрема, що договір припиняється у випадках, передбачених законом; договір може бути припинений шляхом розірвання за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

На зазначеній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, відповідно до свідоцтва про право власності від 13.01.2012, виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 30.12.2011, копія якого наявна в матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили із того, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України, якою (підставою), зокрема, є подання землекористувачем заяви про добровільну відмову від землекористування згідно з п. "а" ст. 141 ЗК України.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки суди своїх висновків дійшли з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.1 ст. 92 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 93 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

У статті 6 "Право оренди землі" Закону України "Про оренду землі" (161-14) унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином законодавство України розмежовує інститут постійного користування земельною ділянкою та інститут оренди земельної ділянки. При цьому складовою права обох наведених інститутів є право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 141 ЗК України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Механізм добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою передбачений у ст. 142 ЗК України, згідно якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Отже, заява є тим правочином, який припиняє відповідне право без додаткового укладення інших правочинів, зокрема, угоди про розірвання договору.

Щодо оренди земельної ділянки, яка виникає на підставі договору, то відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі, за загальним правилом, може бути розірваний тільки за згодою обох сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду з підстав, визначених законом (ст.ст.24, 25, 32 Закону), або договором. Таке законодавче регулювання ґрунтується на тому, що договір оренди земельної ділянки крім прав сторін містить кореспондуючі їм обов'язки. Зокрема, у орендаря, крім права користування земельною ділянкою, існує обов'язок протягом строку дії договору вносити орендну плату, право відмови від якого не передбачено приписами ст.ст. 141, 142 ЗК України в якості підстави припинення права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене суди неправомірно застосували ст.ст. 141, 142 ЗК України, які не регулюють спірні правовідносини сторін щодо розірвання договору оренди землі, оскільки законодавством України та умовами Договору (п.п.11.3.-11.5.) не передбачено в якості підстави для його припинення, в тому числі і способом розірвання, законодавчого механізму добровільної відмови землекористувача від права користування, що в порушення ст. 43 ГПК України залишено поза увагою судів попередніх інстанцій. Так, суди не дослідили зміст п.11.5. Договору, яким сторони погодили, що дострокове розірвання цього Договору, а позивач звернувся до суду саме з таким позовом, має здійснюватись лише у випадках прямо передбачених цим Договором, що також є порушенням вищенаведеної процесуальної норми.

Статтею 651 ЦК України, яка також застосовується до правовідносин сторін, аналогічно унормовано, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.2 наведеної статті договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судами не зазначено яких істотних порушень Договору або закону припустився відповідач та яких, відповідно, негативних наслідків зазнав позивач внаслідок таких порушень.

Касаційний суд відзначає, що згідно з статтею 1 ГПК України, статті 15 ЦК України право на звернення до суду мають лише ті особи, які доведуть факт порушення або оспорювання відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів у зв'язку з укладенням договору оренди, тобто доведуть право вимоги до свого процесуального опонента.

Незважаючи на те, що в контексті цих норм для звернення до господарського суду за судовим захистом з відповідним позовом достатньо лише суб'єктивного уявлення особи про те, що її право або інтерес підлягає захисту, зокрема, способом розірвання договору оренди землі, якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення права або легітимного інтересу відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій задовольнили позов, не встановивши наявності порушення будь-яких прав позивача у зв'язку неприйняттям органом місцевого самоврядування в межах погодженого сторонами на власний розсуд строку дії Договору, який є його істотною умовою, рішення про викуп спірної земельної ділянки, що лежить в площині особистого волевиявлення відповідача як органу розпорядження землею, внаслідок чого користування земельною ділянкою здійснювалось та здійснюється позивачем на підставі чинного дійсного Договору, тобто у визначений сторонами на власний розсуд спосіб, що не може свідчити про порушення відповідачем прав останнього.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ч.1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України порушення судами процесуальних норм, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у справі, та нез'ясування обставин, від яких залежить законність рішення, є підставою для скасування оскаржених судових актів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.