головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 911/2218/16 господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення 18 005 184,07 грн., за участю представників: від позивача Семенчук В.Ю. від відповідача Конопка І.І. від третьої особи не з'явився

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит") звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Основа" (далі - ТОВ "БК "Основа") про стягнення заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1398м-12 від 29.02.2012 та додатковими угодами до нього у розмірі 18 005 184,07 грн., з яких: 12 947 866,78 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом, 2 044 037,40 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками, 2 785 553,74 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 227 726,15 грн. -пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2016 у справі № 911/2218/16 позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 12 947 866,78 грн. простроченої заборгованості за основною сумою кредиту, 2 044 037,40 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 2 210 857,58 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 227 726,15 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ "БК "Основа" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

29.11.2016, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ТОВ "БК "Основа" заявило суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 911/2218/16 (колегія суддів у складі: Станіка С.Р. - головуючого, Корсакової Г.В., Власова Ю.Л.) задоволено клопотання ТОВ "БК "Основа" про призначення судової експертизи. Призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи (судовим експертам) поставлено наступні питання:

- В якому розмірі документально підтверджується надання відповідачу кредитних коштів у доларах США за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1398-12 від 29.02.2012 (далі - Кредитний договір)?

- В якому розмірі документально підтверджується прострочена заборгованість відповідача по тілу кредиту у доларах США за Кредитним договором і чи підтверджується наявність такої заборгованості станом на момент звернення позивача з позовом (13.07.2016)?

- В якому розмірі та за який період підтверджується документально прострочена заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у доларах США за Кредитним договором і чи підтверджується наявність такої заборгованості станом на момент звернення позивача з позовом (13.07.2016)?;

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума пені, нарахованої відповідачу за прострочення заборгованості по тілу кредиту у доларах США за Кредитним договором (з зазначенням періодів та ставок нарахувань)?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума пені, нарахованої відповідачу за прострочення заборгованості по сплаті відсотків у доларах США за Кредитним договором (з зазначенням періодів та ставок нарахувань)?

- В якому розмірі та за який період підтверджується прострочена заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у доларах США за Кредитним договором (з зазначенням періодів та ставок нарахувань)?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума пені, нарахована відповідачу за прострочення заборгованості по тілу кредиту у доларах США за Кредитним договором (з зазначенням періодів та ставок нарахувань)?

- В якому розмірі та за який період підтверджується сума пені, нарахованої відповідачу за прострочення заборгованості по відсотках у доларах США за Кредитним договором?

Іншою ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: Станіка С.Р. - головуючого, Корсакової Г.В., Власова Ю.Л.) апеляційне провадження у справі № 911/2218/16 зупинено до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи до Київського апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 про зупинення провадження у справі № 911/2218/16, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу, а справу повернути до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.03.2017 о 09 год. 40 хв.

16.03.2017 до Вищого господарського суду України надійшли письмові заперечення ТОВ "БК "Основа" на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

20.03.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "БК "Основа" на касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", у якому відповідач проти скарги заперечує.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалась.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи № 911/2218/16 у суді першої інстанції відповідачем клопотання про призначення судової експертизи не заявлялось, хоча представник відповідача неодноразово брав участь у судових засіданнях під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді.

Відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи на стадії апеляційного перегляду рішення господарського суду Київської області від 03.10.2016 у справі № 911/2218/16.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач послався, зокрема, на те, що між розрахунками заборгованості, наданими позивачем, відповідачем та судом першої інстанції, існують істотні відмінності, які свідчать про труднощі, з якими стикнулися сторони та суд при визначенні розміру заборгованості за Кредитним договором. Тому, на думку відповідача, для об'єктивного та правильного вирішення спору щодо визначення фактичного розміру простроченої заборгованості за кредитом, а також перевірки відповідності наведеного позивачем розрахунку розміру простроченої заборгованості по тілу кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені за порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором потрібні спеціальні знання.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України; сторона, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи; про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової експертизи, апеляційний господарський суд виходив з того, що: є необхідним документальний розрахунок заборгованості заявлених до стягнення позивачем з відповідача показників; з розрахунками заявлених до стягнення показників відповідач не погоджується, посилаючись на те, що наведений у позові розрахунок не містить вихідних даних, за допомогою яких його б можна було перевірити; за твердженням відповідача, позивачем заявлено до нарахування періоди, які не підлягають врахуванню; у матеріалах справи міститься лише виписка по особовому рахунку з рухом коштів.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про необхідність документальної перевірки як нарахування відповідних показників, так і їх співставлення з даними бухгалтерського обліку позивача та перевірки документального підтвердження щодо нарахування і погашення відповідних показників за заявлений до стягнення період, для здійснення чого необхідні спеціальні знання.

Як наслідок, апеляційний господарський суд іншою ухвалою, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив апеляційне провадження у даній справі до надходження до Київського апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Проте апеляційний господарський суд не навів обґрунтувань необхідності призначення у даній справі судової експертизи, оскільки не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для визначення дійсного розміру заборгованості позичальника перед банком, перевірки розрахунку боргу за Кредитним договором, і чому таку перевірку не може здійснити суд.

У зв'язку з викладеним, оскаржувану ухвалу про призначення судової експертизи не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело, як наслідок, до прийняття ухвали про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що ухвала про зупинення провадження у справі є похідним процесуальним документом від ухвали про призначення судової експертизи, а отже ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до можливості розгляду судом апеляційної інстанції справи по суті.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування як ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі, так і ухвали про призначення судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (v003p710-03) , правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 (v011p710-12) у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

У розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України (1798-12) врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 111-13 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Доводи відповідача, наведені у запереченнях та відзиві на касаційну скаргу, відхиляються на підставі вищевикладеного.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала про зупинення апеляційного провадження та ухвала про призначення судової експертизи підлягають скасуванню, а клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, заявлене у суді апеляційної інстанції, - відхиленню у зв'язку з його необґрунтованістю.