Рішенням господарського суду Одеської області від 30.08.2016 (суддя Малярчук І.А.): позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 21 880,75 грн. вартості нестачі вантажу та 561,80 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М. і Лисенко В.А.): рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2016 скасовано частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача: 43 761,50 грн. збитків; 1 129,96 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1 242,96 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 з даної справи, а рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2016 залишити без змін. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції у вирішенні спору норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у розгляді справи виходив з таких обставин та висновків.

Позивач передав перевізнику - Відповідачу для відправки зі станції Обарів Львівської залізниці на адресу вантажоодержувача товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЬКИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПОРТ НІКА-ТЕРА" (станція призначення Жовтнева-Експорт, Одеська залізниця) товар добрива азотні (вапняно-аміачну селітру) по залізничній накладній № 35064853 у 15 вагонах загальною масою 985000 кг та залізничній накладній № 35064567 у 10 вагонах загальною масою 699000 кг.

На станції Миколаїв Одеської залізниці у вагонах №№ 58795469, 59567438 виявлено недостачу вантажу у кількості 1750 кг (залізнична накладна № 35064853) та у кількості 9300 кг (залізнична накладна № 35064567), про що залізницею складено комерційні акти.

Відповідно до комерційного акта від 04.02.2016 БК №038522*/03/3 вагон №58795469, супроводжуваний накладною №35064583, у технічному відношенні справний, містить вагу вантажу, меншу за вказану у перевізному документі, на 1750 кг. У комерційному акті вказано, що по ходу зліва на першому розвантажувальному люку в результаті злому 30% по старій різьбовій частині болта муфтового з'єднання лівої зовнішньої тяги механізму вигризки, між кришкою люка і кромкою бункера утворилася щілина клиновидної форми шириною 10 мм, довжиною 500 мм, в 1-му люку щілина закладена ганчіркою. Такі ж обставини відображені й у акті загальної форми від 20.01.2016 № 22.

Згідно з комерційним актом від 04.02.2016 БК № 038512*/02/2 вагон № 59567438, супроводжуваний накладною № 35064567, у технічному відношенні справний, містить вагу вантажу, меншу за вказану у перевізному документі на 9300кг. Комерційний акт визначає, що по ходу зліва на першому розвантажувальному люку в результаті злому 15% по старій різьбовій частині болта муфтового з'єднання лівої зовнішньої тяги механізму вигризки, між кришкою люка і кромкою бункера утворилася щілина клиновидної форми шириною 20 мм, довжиною 700 мм, в 1-му люку щілина закладена ганчіркою. Такі ж обставини відображені й у акті загальної форми від 20.01.2016 № 23.

В акті про технічний стан вагона від 04.02.2016 № 02 зазначено, що вагон № 59567438 технічно справний, в результаті злому 15% по старій різьбовій частині болта муфтового з'єднання, у лютому 2015 року пройшов деповський ремонт, у результаті лівої зовнішньої тяги механізму вигризки між кришкою люка і кромкою бункера утворилася щілина клиновидної форми шириною 20 мм, довжиною 700 мм, втрата вантажу можлива. Вантажовідправник бачити це міг, проте заходів із забезпечення схоронності вантажу не вжив.

В акті про технічний стан вагона від 04.02.2016 № 03 зазначено, що вагон № 58795469 технічно справний, у грудні 2014 року пройшов деповський ремонт, у результаті злому 30% по старій різьбовій частині болта муфтового з'єднання лівої зовнішньої тяги механізму вигризки, між кришкою люка і кромкою бункера утворилася щілина клиновидної форми шириною 10 мм, довжиною 500 мм, втрата вантажу можлива. Вантажовідправник бачити це міг, проте заходів із забезпечення схоронності вантажу не вжив.

Позивач надіслав Відповідачу претензію від 01.04.2016 № 1165 про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 45 170,03 грн. у вагоні № 59567438 та претензію від 01.04.2016 № 1166 про відшкодування вартості нестачі вантажу на суму 8 499,71 грн. у вагоні № 58795469, на які отримав відповіді від 28.04.2016 та від 26.04.2016 з відмовою в їх задоволенні.

Відповідно до довідки Позивача від 29.03.2016 № 236-юв вартість однієї тонни вантажу вапняно-аміачної селітри, який прибув у вагоні № 58795469 за накладною № 35064583, складає 8 499,74 грн. Згідно з довідкою Позивача від 29.03.2016 № 235-юв вартість однієї тонни вантажу вапняно-аміачної селітри, який прибув у вагоні № 59567438 за накладною № 35064567, складає 45 170,03 грн.

З накладних №№ 35064583, 35064567 та комерційних актів від 04.02.2016 БК № 038522*/03/3 та БК № 038512*/02/2 вбачається, що вантаж завантажувався у вагони засобами вантажовідправника, маса вантажу також визначалася вантажовідправником самостійно; вагони №№ 58795469, 59567438 були технічно справні, що підтверджується актами про технічний стан вагонів від 04.02.2016 № 02 та № 03. Вантажовідправник перед завантаженням вказаних вагонів повинен був перевірити їх на можливість завантаження, а також зобов'язаний був підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності збереження його в процесі перевезення. Однак на станції Миколаїв Одеської залізниці було виявлено комерційну несправність вказаних вагонів, що підтверджується актами загальної форми від 20.01.2016 № 22 та № 23, а також зазначено, що вагони №№ 58795469, 59567438 відчеплені для усунення технічної несправності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що нестача вантажу в сумі 53 669,74 грн. настала з вини Позивача та Відповідача одночасно, оскільки недоведеними належними доказами є обставини виникнення пошкодження вагонів в процесі завантаження вантажу чи в процесі перевезення, що є підставою для покладення відповідальності за нестачу вантажу у рівних частинах на Позивача та Відповідача.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах.

Вартість нестачі у вагоні № 58795469 з огляду на вартість 1 т селітри 189 дол.США, що еквівалентно станом на 04.02.2016 4 856,99 грн., складає: 0,760 т х 4 856,99 = 3 691,31 грн. Вартість нестачі у вагоні № 59567438 складає: 8,250 т х 4 856,99 = 40 070,19 грн.

З врахуванням природної втрати вантажу за двома вагонами вартість нестачі вантажу складає 53 669,74 грн. - 9 908,24 грн. = 43 761,50грн., половина якої в сумі 21 880,75грн. підлягає стягненню з Відповідача.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Із залізничних накладних № 35065467, № 35064583 вбачається, що відправником є Позивач, власником вагона № 58795469 є Стрийський вагоноремонтний завод - відокремлений підрозділ публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", власником вагона № 59567438 є публічне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот".

Згідно зі статтею 31 Статуту залізниць України (457-98-п) (далі - Статут залізниць) придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. З пункту 28 залізничних накладних № 35065467, № 35064583 вбачається, що завантаження вагонів № 59567438, № 58795469 здійснювалось відправником.

Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його збереженості під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на залізничній під'їзній колії Позивача огляд механізмів розвантаження і завантаження вагонів № 59567438, № 58795469 проведено на під'їзній колії працівниками відправника. Проведеним оглядом у даних вагонів технічних несправностей не виявлено, під навантаження вагони прийнято відправником без зауважень. Також без зауважень вагони прийняті до відправлення і працівниками станції Обарів Львівської залізниці. Тобто вказані вагони з вантажем 66000 кг та вантажем 70000 кг передані Відповідачу до перевезення у справному комерційному і технічному відношенні, що підтверджується підписами працівника залізниці у пункті 38 залізничних накладних.

На станції відправлення у Відповідача будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу не було, отже, спірні вагони відправником передані, а залізницею прийняті у технічно справному та комерційно придатному стані з масою вантажу, зазначеною в накладних. Крім того, на шляху слідування вантажу на проміжних станціях перед станцією Миколаїв ніяких недоліків, зауважень до стану вагонів та вантажу у залізниці не було.

На станції Миколаїв Одеської залізниці було складено комерційні акти від 04.02.2016 БК № 038522*/03/3, БК № 038521*/02/2, згідно з якими після здійснення комісійної перевірки маси вантажу у вагонах № 58795469 та № 59567438 було виявлено недостачу вантажу в кількості 1750 кг і 9300 кг.

Дані комерційні акти на порушення вимог пункту 9 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (z0565-02) , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (z0567-02) , не містять в собі докладного опису, зокрема, правильного або навпаки неправильного здійснення вантажовідправником завантаження, розміщення й кріплення вантажу у спірних вагонах, а також зазначені комерційні акти містять відомості тільки в частині наявності на вантажу маркування однією прокольною бороздою катки, проте щодо стану захисного маркування (наявності або відсутності порушень у маркуванні вантажу) відомості відсутні, а відтак у відповідності до чинного законодавства саме на Відповідача покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у нестачі вантажу.

Акти про технічний стан вагонів, що містяться в матеріалах справи, також не відповідають вимогам Правил складання актів, оскільки при зазначенні в актах причин несправності необхідно було відобразити характер пошкодження, тобто чи мало воно сліди свіжого походження або пошкодження старе, чи сталося унаслідок порушення технології ремонтних робіт, зокрема, які були проведені в депо залізницею, а також відобразити обставини, що засвідчують зроблений висновок.

З комерційних актів та актів загальної форми вбачається, що причиною втрати вантажу стали щілини, які утворилися у вагонах між кришкою люка і кромкою бункера у зв'язку з зламом болтів 15 % та 30 % по старій різьбовій частині муфтового з'єднання лівої зовнішньої тяги механізму вигризки.

Матеріалами справи не спростовано обставину визначення вантажовідправником маси вантажу у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення із внесенням до перевізних документів правильної маси вантажу кожного із спірних вагонів та за відсутності доказів на спростування вжиття вантажовідправником всіх заходів для збереження вантажу під час здійснення його перевезення. Відповідачем не доведено відсутності його вини у недостачі вантажу.

Загальна сума збитків, понесених Позивачем у зв'язку з недостачею вантажу, складає 43 761,50 грн.

Позивачем доведені належними та допустимими доказами позовні вимоги про відшкодування Відповідачем завданих збитків за нестачу вантажу при перевезенні та наявність законних підстав для покладання матеріальної відповідальності, в порядку статті 129 Статуту залізниць, саме на перевізника, що, за розрахунком суду, становить 43 761,50 грн.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості нестачі вантажу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Статтею 31 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Абзацом третім пункту 28 даних Правил встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниць (457-98-п) залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць (457-98-п) за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У розгляді даної справи місцевий господарський суд, з урахуванням наведених законодавчих приписів та на підставі ретельного дослідження фактичних обставин справи і поданих у ній доказів, з'ясувавши, на відміну від апеляційного господарського суду: те, що завантаження вантажу відбулося саме Позивачем; зважаючи на зміст комерційних актів та актів про технічний стан вагонів, в яких зазначено, що причиною втрати вантажу стали щілини, які утворилися у вагонах між кришкою люка і кромкою бункера у зв'язку з зламом болтів по старій різьбовій частині муфтового з'єднання лівої зовнішньої тяги механізму вигризки, втрата вантажу можлива, вантажовідправник бачити це міг, проте заходів із забезпечення схоронності вантажу не вжив; те, що на станції Миколаїв Одеської залізниці було виявлено комерційну несправність вказаних вагонів, що підтверджується актами загальної форми від 20.01.2016 №№ 22 і 23; недоведеність Позивачем належними доказами обставин виникнення пошкодження вагонів чи в процесі завантаження вантажу, чи в процесі перевезення, - дійшов заснованого на законі висновку про покладення відповідальності за нестачу вантажу у рівних частинах на Позивача та Відповідача.

Натомість суд апеляційної інстанції, припустившись неправильного застосування наведених норм законодавства, частково скасував рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав для цього, передбачених статтею 104 ГПК України.

Таким чином, апеляційна інстанція, надавши невірну правову оцінку обставинам справи, припустилася неправильного застосування частини другої статті 4-3, статей 33 і 34 ГПК України та в зв'язку з цим - і наведених норм Господарського кодексу України (436-15) , Статуту залізниць, Правил приймання вантажів до перевезення, скасувавши рішення місцевого господарського суду за відсутності підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, - також і зазначеної норми процесуального права. Тому відповідно до частини другої статті 111-10 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню; рішення ж місцевого господарського суду слід залишити в силі.

Згідно із статтею 49 ГПК України сума судового збору, сплачена Відповідачем за подання касаційної скарги, підлягає стягненню з Позивача.

Керуючись статтями 49, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 зі справи № 916/1674/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 30.08.2016 зі справи № 916/1674/16 залишити в силі.

4. Здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 зі справи № 916/1674/16 у частині стягнення з регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 21 880,75 грн. збитків, витрат зі сплати судового збору в сумі 568,16 грн. за подання позовної заяви та витрат зі сплати судового збору в сумі 1 242,96 грн. за подання апеляційної скарги - у разі подання відповідачем суду відповідних заяви та довідки.

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 1 653,60 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.