Дочірнє підприємство "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні (вх. № 11089 від 05.04.2016), а саме Балаклійського підприємства теплових мереж на Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі".

Справа судами розглядалась неодноразово.

Під час нового розгляду ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі № 53/07-07 заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено. Здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з Балаклійського підприємства теплових мереж на його правонаступника Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі". Ухвалено здійснювати виконання наказу господарського суду Харківської області від 03.05.2007 у справі № 53/07-07 з урахуванням даної ухвали.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: Пушай В.І., Барабашова С.В., Могилєвкін Ю.О.) ухвалу господарського суду Харківської області від 28.11.2016 у справі № 53/07-07 залишено без змін, а апеляційну скаргу КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" - без задоволення.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 28.11.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 21.12.2016, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", ч.3 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 8, 11 Закону України "Про виконавче провадження", ч.ч. 3,4,5 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 104, 106, 107, 108, 109, 110, 513, 520, 521, 655, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 4-2, 25, 43 ГПК України, ст.ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У відзиві на касаційну скаргу Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вважає оскаржувані процесуальні акти попередніх інстанцій законними, обґрунтованими та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Куровського С.В., пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2007 у справі № 53/07-07, за неналежне виконання умов договору № 12/03-46 від 02.10.2003 року, з Балаклійського підприємства теплових мереж на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто 618218,16 грн. основного боргу та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2016 рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2007 залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення господарського суду Харківської області 03.05.2007 видано наказ про примусове виконання рішення, який був пред'явлений до відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області.

19.02.2015 на адресу виконавчої служби було направлено на примусове виконання вищезазначений наказ суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2010 здійснено заміну позивача у справі № 53/07-07 ДП "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" на його правонаступника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Дочірнє підприємство "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме, Балаклійського підприємства теплових мереж на Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016 залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх.№ 11089 від 05.04.2016) про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 у справі № 53/07-07 скасовано; справу № 53/07-07 направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що попередні судові інстанції не дослідили належним чином всі обставини справи, зокрема рішення Балаклійської районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 року № 771-VI та умови договору від 21.04.2015 тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району на предмет передачі саме цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії, а також кредиторської заборгованості перед ДК "Газ України, з огляду на вищенаведені норми законодавства, не навели правового обґрунтування відхилення доводів ДК "Газ Україна", пославшись лише на витяг з ЄДР, який не містить відомостей про правонаступництво.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було залучено Балаклійську районну раду до розгляду даної справи для з'ясування обставин щодо передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад, а також обставин щодо погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції визнала необґрунтованим посилання судів попередніх інстанцій на подану ДК "Газ України" заяву з грошовими вимогами до Балаклійського підприємства теплових мереж у справі про його банкрутство як на підставу відмови у задоволенні клопотання про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2016, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016, провадження у справі № 922/6408/15 про банкрутство Балаклійського підприємства теплових мереж припинено як безпідставно порушене.

Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Заборгованість, яку стягнуто рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2007 у даній справі з Балаклійського підприємства теплових мереж (боржника) на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" (стягувача) виникла на підставі договору комісії від 02.10.2003 № 12/03-46, за умовами якого боржник здійснював в інтересах стягувача продаж споживачам теплової енергії шляхом укладення з останніми від свого імені відповідних угод, із прийняттям на себе поручительства перед стягувачем за їх виконання споживачами (делькредере).

Отже, спір у даній справі виник із зобов'язання з оплати Балаклійським підприємством теплових мереж (боржником) Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (кредитору) спожитої споживачами теплової енергії.

Постачання теплової енергії споживачам за договором комісії від 02.10.2003 № 12/03-46 Балаклійське підприємство теплових мереж здійснювало з використанням цілісного майнового комплексу централізованого постачання, який є комунальною та спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійского району. Зазначений об'єкт йому було передано на баланс уповноваженим органом власників (територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району Харківської області) - Балаклійською районною радою Харківської області.

В подальшому, пунктом 1 рішення Балаклійської районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 року № 771-VI про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району передано зазначене майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району з балансу Балаклійського підприємства теплових мереж на баланс Комунального підприємства - сільськогосподарського підприємства "Балагросервіс" (код ЄДРПОУ 37010695) на праві господарського відання.

На виконання зазначеного рішення Балаклійської районної ради Харківської області 21.04.2015 року між Комунальним підприємством - сільськогосподарським підприємством "Балагросервіс" (балансоутримувач) та Комунальним підприємством Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (користувач) укладено договір тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад, сіл, селищ міста Балаклійського району.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що балансоутримувач передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування майно згідно з додатком до цього Договору.

На виконання зазначеного Договору 21.04.2015 між сторонами підписано акт приймання - передачі майна, згідно з яким балансоутримавач передав користувачеві майно згідно з додатком до Договору - Переліком майна цілісного майнового комплексу з централізованого теплопостачання.

Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" не заперечує факт прийняття Підприємством зазначеного цілісного майнового комплексу в користування за наведеним актом приймання - передачі згідно з Переліком майна, який є додатком до Договору.

З'ясувавши наведені обставини, суд першої інстанції, рішення якого підтримав і апеляційний господарський суд, дійшов до висновку про те, що Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" як новий користувач цілісним майновим комплексом централізованого постачання, став правонаступником в частині стягнутої рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2007 заборгованості.

Погоджуючись із наведеними висновками попередніх судових інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника твиконання його обов'язку.

Відповідно до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі заміни кредитора в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень розділу XIV Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" стадія виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу.

Частиною 3 статті ст. 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про заміну або про відмову заміни сторони її правонаступником суд виносить ухвалу.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону, чинній на момент подання заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За змістом частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України підставою для процесуального правонаступництва є заміна боржника або кредитора у матеріально-правових відносинах, з яких виник спір.

В пункті 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) роз'яснено, що статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Частиною третьою статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Відповідно до ч. 4 даної статті, договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та/або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання.

Таким чином встановивши, що Комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" стало новим користувачем цілісного майнового комплексу централізованого постачання, суди попередніх інстанції дійшли до правомірного висновку про те, що відповідно до положень ч. 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" останній став правонаступником в частині стягнутої рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2007 у даній справі заборгованості Балаклійського підприємства теплових мереж з оплати спожитої споживачами теплової енергії, яка ним постачалась за допомогою використання зазначеного майна.

Разом з тим, доводи Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про те, що правонаступництво боржника можливе лише в порядку спадкування, реорганізації юридичної особи або за правочином про переведення боргу правомірно відхилено колегією суддів апеляційної інстанції, з огляду на відсутність у національному законодавстві таких обмежень, та встановлено, що у ч. 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено правонаступництво користувача цілісного майнового комплексу з вироблення теплової енергії за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно ( володів або користувався ним), тобто з урахуванням факту передання в користування такого майна.

Крім наведеного, стаття 1 Закону України "Про теплопостачання" розкриває зміст таких термінів, які вживаються у цьому Законі як "теплова енергія", "теплоносії", "виробництво теплової енергії", "постачання теплової енергії", а саме:

виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси;

З наведених положень вбачається, що теплова енергія в розумінні цього Закону є товаром, який виробляється в результаті перетворення енергоносіїв, тобто їх споживання, відповідно й споживання теплової енергії за цим Законом є споживанням енергоносіїв.

Отже, доводи Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про те, що стягнута у даній справі заборгованість не стосується боргових зобов'язань з оплати спожитих теплоносіїв у розумінні ч. 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", через те, що предметом цього договору є купівля-продаж теплової енергії, яка не відноситься до енергоносіїв згідно з визначеннями термінів у статті 1 Закону України "Про теплопостачання", з огляду на наведену норму, також, правомірно відхилено апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях та свого підтвердження у матеріалах справи не знаходять.

Відтак, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судами було повністю виконано вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 11.10.2016 у даній справі, повно та всебічно встановлено дійсні обставини справи та прийнято законні і обґрунтовані рішення.