розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Мет" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 908/2400/16 Господарського суду Запорізької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Мет" про стягнення штрафу у розмірі 48540, 00 грн.

за участю представників: позивача Губарєв К.С. - предст., дов. від 02.12.16 відповідача не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Мет" штрафу в розмірі 48540,00 грн., нарахованого у зв'язку з виявленим фактом неправильного зазначення у залізничній накладній маси вантажу, відповідно до приписів статті 307 Господарського кодексу України, статей 3, 10 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту Залізниць України (457-98-п) .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.10.2016 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корас Мет" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" 48540,00 грн. штрафу та 1378,00 грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 (судді: Марченко О.А. - головуючий, Радіонова О.О., Попков Д.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корас Мет" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, вказуючи, що невідповідність маси вантажу при зважуванні сталася не з його вини, що, відповідно до приписів статті 614 Цивільного кодексу України, виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник позивача проти задоволення касаційної скарги заперечував, зазначивши про законність судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 15.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРАС МЕТ" (вантажовідправник) відправило на адресу Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат "Азовсталь" (вантажоодержувач) у вагоні № 66345067 за залізничною накладною № 47294582 зі станції відправлення Берда Придніпровської залізниці на станцію призначення Сартана Донецької залізниці вантаж - лом чорних металів, не пойменований у алфавіті. За накладною вага вантажу у вагоні - 59100 кг., брутто - не зазначено, тари - 22300 кг. При проходженні зазначеного вище вагону з вантажем на станції Пологи Придніпровської залізниці (попутна станція) виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу; в акті загальної форми № 277 від 17.03.2016 зазначено, що по прибуттю поїзда проведено його огляд та встановлено, що у вагоні № 66345067 завантаження нижче бортів, вкрито листами, марковано білим вапном, згідно з документами. Заглиблень, виїмок та слідів розкрадання немає. Прибув без охорони, поданий на контрольне переважування. Також встановлено, що при контрольному переважуванні вагону з вантажем на станції Пологи Придніпровської залізниці на справних електронних 150-тонних вагонних вагах № 89 виявилось, що у вагоні № 66345067 (відкритий рухомий склад) маса брутто - 80220 кг., тара по документу - 22300кг., нетто - 57920 кг., що менше на 1180 кг, ніж вказано у накладній. У комерційному відношенні навантаження нижче бортів на 10 см, вкрито листами з заліза, марковано білим вапном за всією площею вагону виїмки та заглиблення відсутні, контури навантаження не порушені; у технічному відношенні вагон справний, двері, люка закриті; за наслідками контрольного зважування складено комерційний акт РА № 008143/33 від 18.03.2016.

По прибуттю вагону № 66345067 на станцію призначення Сартана Донецької залізниці на підставі комерційного акта РА № 008143/33 від 18.03.2016 здійснено перевірку вантажу, під час якої встановлено, що різниці проти маси вантажу, вказаної в комерційному акті немає, про що зроблено відмітку в розділі "Є" комерційного акта.

Також суди дослідили докази, подані позивачем в підтвердження наведених обставин, зокрема, Виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах станом на 18.03.2016 та технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки, що містить дані про здійснення періодичної повірки ваг.

У зв'язку з виявленим порушенням на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати на суму 48540,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що факт допущення вантажовідправником зазначених у позові порушень підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, комерційним актом, що є підставою для покладення на відправника відповідальності у вигляді штрафу.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що необхідність з'ясовування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України (457-98-п) , який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтями 2, 5, 6 Статуту (457-98-п) зазначено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). За приписами статті 24 Статуту залізниць України (457-98-п) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць (457-98-п) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць (457-98-п) передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, у зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачеві штраф згідно зі статтями 118, 122 Статуту залізниць України (457-98-п) у розмірі п'ятикратної провізної плати.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.