Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Куровського С.В.

Поліщука В.Ю.

За участю представників : ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Липської Н.В., Будниченка О.В., ПАТ "КБ "Індустріалбанк"- Трохименко Н.С., ТОВ "Атем" - Мельниченко В.В., Менюка С.А., ліквідатора арбітражного керуючого - Ковези А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та кредитора ОСОБА_10

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017по справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем", -

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.02.2014 порушено провадження по справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суддя - доповідач Ткаченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/25520/13 визнано кредиторські вимоги ТОВ "Міжнародна юридична компанія "Хорс і партнери" до боржника на суму 1 118 000 грн. (четверта черга) та на суму 1218 грн. (перша черга); визнано кредиторські вимоги ТОВ "РМ-Інвест" до боржника на суму 7 015 584 грн. 48 коп. (четверта черга) та на суму 1 218 грн. (перша черга); визнано кредиторські вимоги ОСОБА_9 до боржника на суму 737 260 грн. 23 коп. (четверта черга) та 1 218 грн. (перша черга); визнано кредиторські вимоги Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві до боржника на суму 462 350 грн. 35 коп. (третя черга); визнано кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві до боржника на суму 81 469 грн. 62 коп. (третя черга); визнано кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_10 до боржника на суму 167 720 грн. 64 коп. (четверта черга) та на суму 8 871 грн. 65 коп. (шоста черга); визнано грошові вимоги ПАТ Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до боржника на суму 807 909 грн.12 коп., які забезпечені заставою майна боржника; визнано вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника на суму 830 048 406 грн. 80 коп., які забезпечені заставою майна боржника та на суму 830 702 грн. 09 коп. (шоста черга) ; відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника на суму 33 705 099 грн. 18 коп.; затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Атем". Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" на суму 407 751 грн. 30 коп. залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 зупинено апеляційне провадження по справі № 910/25520/13 до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 по справі № 910/25520/13, зокрема, призначено судову експертизу (експертизу документів фінансово-кредитних операцій), проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. В. Окружна, 4) та на вирішення експертизи поставлено питання: чи підтверджується первинними документами (зокрема, виписками, платіжними дорученнями, розпорядженнями, S.W.I.F.T.-повідомленнями, тощо) надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем" кредиту Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" у порядку передбаченому кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007?;

- якщо так, чи було здійснено надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточні рахунки ТОВ "Атем" (визначені сторонами в кредитному договорі № 151107К77 від 10.12.2007)? Чи в інший спосіб?;

- якщо такий кредит було надано у передбаченому умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 порядку, - який розмір наданого кредиту документально підтверджується по вказаному кредитному договору, що був укладений в рамках Генеральної угоди від 16.02.2007 № 6407N1/2416?;

- який розмір заборгованості (за тілом кредиту, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом, тощо) ТОВ "Атем" документально підтверджується перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 (з урахуванням передбаченого вказаним кредитним договором порядку надання та повернення кредиту)?.

В касаційних скаргах ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", з урахуванням поданих додаткових пояснень до скарги та кредитор ОСОБА_10 просять ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 про зупинення провадження по справі про банкрутство ТОВ " Атем" скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, так як судова експертиза була призначена судом без дотримання вимог чинного законодавства щодо її призначення, що призвело до безпідставного зупинення провадження по справі, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 розгляд справи було відкладено до 21.03.2017 на 14-30.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", які підтримали касаційну скаргу банку, з додатковими поясненнями до неї та касаційну скаргу кредитора ОСОБА_10 та просили їх задовольнити, представника ПАТ "КБ "Індустріалбанк", який пояснив, що покладається на розсуд суду при розгляді касаційних скарг, представників ТОВ "Атем" та ліквідатора банкрута, які заперечували проти касаційних скарг та просили залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану апеляційну ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4-1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається із матеріалів справи, 10.02.2014 ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ "Атем", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Провадження по справі про банкрутство ТОВ "Атем" здійснюється відповідно до вимог Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в редакції, чинній із 19.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 по справі № 910/25520/13, зокрема, визнано вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника на суму 830 048 406 грн. 80 коп., які забезпечені заставою майна боржника та на суму 830 702 грн. 09 коп. - шоста черга задоволення, а у задоволенні решти вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено; затверджено реєстр вимог кредиторів.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"(ПАТ "Укрексімбанк"), боржник - ТОВ "Атем" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив частково скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.10.2016 по даній справі в частині вимог ПАТ "Укрексімбанк" та просив визнати кредиторські вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у розмірі 332 303 756,95 грн.; виключити кредиторські вимоги ПАТ "Укрексімбанк" у розмірі 331 473 054,86 грн., вимоги, які забезпечені заставою майна боржника та 830 702,09 грн. з віднесенням до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Атем".

Як вбачається із матеріалів справи, заявлені грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до боржника - ТОВ "Атем", виникли на підставі кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007, на виконання умов якого Банком відкрито позичальнику невідновлювану кредитну лінію, ліміт якої складає 30 539 722,03 дол. США.

Як вбачається із матеріалів справи, в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.01.2017 боржником - ТОВ "Атем" подано повторне клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке обґрунтовано тим, що в матеріалах справи відсутні первинні документи надання кредитних коштів ТОВ "Атем" та тим, що постановою Вищого господарського суду від 29.11.2016 по справі № 925/281/14 було зазначено, що судами попередніх інстанцій неповно перевірено обставини щодо надання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" кредитних коштів за кредитними договорами, зокрема № 151107К77 від 10.12.2007, а також не було досліджено обставини щодо невиконання ТОВ "Атем" своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором, умови договору, якими було визначено порядок надання та погашення кредиту. Крім того, боржник зазначив, що під час розгляду справи № 2011-35/2276-2012 було встановлено заборгованість у розмірі 21 440 485,43 дол. США за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, тоді як за результатами судової експертизи у даній справі № 910/25520/13 судовими експертами було зазначено, що визначений банком розмір заборгованості, зокрема за вказаним кредитним договором, документально не підтверджений. А тому просив задовольнити клопотання про призначення судової експертизи у даній справі та просив, що оскільки фактично Київський науково - дослідний інститут судових експертиз провів дві судові економічні експертизи щодо визначення заборгованості за кредитними договорами в тому числі і за договором № 151107К77 від 10.12.2007, при цьому у висновках містяться різні суми заборгованості, тому, зважаючи на вищевикладене, просив у разі призначення судової експертизи доручити її проведення іншій науково-дослідній установі (надав перелік).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 зупинено апеляційне провадження по справі № 910/25520/13 до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів, оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 по справі № 910/25520/13, зокрема, призначено судову експертизу (експертизу документів фінансово-кредитних операцій), проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, поштова адреса: 03680, м. Київ, вул. В. Окружна, 4) та на вирішення експертизи поставлено питання: чи підтверджується первинними документами (зокрема, виписками, платіжними дорученнями, розпорядженнями, S.W.I.F.T.-повідомленнями, тощо) надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем" кредиту Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" у порядку передбаченому кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007?;

- якщо так, чи було здійснено надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточні рахунки ТОВ "Атем" (визначені сторонами в кредитному договорі № 151107К77 від 10.12.2007)? Чи в інший спосіб?;

- якщо такий кредит було надано у передбаченому умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 порядку, - який розмір наданого кредиту документально підтверджується по вказаному кредитному договору, що був укладений в рамках Генеральної угоди від 16.02.2007 № 6407N1/2416?;

- який розмір заборгованості (за тілом кредиту, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом, тощо) ТОВ "Атем" документально підтверджується перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 (з урахуванням передбаченого вказаним кредитним договором порядку надання та повернення кредиту)?.

Відповідно до ст. 111-13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Призначення і проведення судової експертизи передбачено ст. 41 ГПК України.

Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 41 ГПК України, судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Як вбачається із матеріалів справи, судом апеляційної інстанції призначаючи судову експертизу, на вирішення експертизи поставлені питання щодо підтвердження первинними документами (зокрема, виписками, платіжними дорученнями, розпорядженнями, S.W.I.F.T.-повідомленнями, тощо) надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Атем" кредиту Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" у порядку передбаченому кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007; якщо так, чи було здійснено надання кредиту шляхом перерахування коштів на поточні рахунки ТОВ "Атем" (визначені сторонами в кредитному договорі № 151107К77 від 10.12.2007)? Чи в інший спосіб; якщо такий кредит було надано у передбаченому умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 порядку, - який розмір наданого кредиту документально підтверджується по вказаному кредитному договору, що був укладений в рамках Генеральної угоди від 16.02.2007 № 6407N1/2416; який розмір заборгованості (за тілом кредиту, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом, тощо) ТОВ "Атем" документально підтверджується перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за умовами кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 (з урахуванням передбаченого вказаним кредитним договором порядку надання та повернення кредиту).

Таким чином, поставлені судом апеляційної інстанції на вирішення експерта питання стосуються встановлення обставин надання взагалі кредиту боржнику згідно кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007, у які спосіб та в якому розмірі перераховувались кошти на його рахунок, а також визначення розміру боргу, який виник у зв'язку з порушенням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Відтак, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватись або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Отже, в межах провадження справи про банкрутство, господарський суд, встановлюючи грошові вимоги кредиторів, виходить із дійсності правочину до визнання в установленому законом порядку його недійсним.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Висновок судового експерта, відповідно ч.5 ст. 42 ГПК України, для господарського суду не є обов"язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

Відповідно вимог ч.1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приписами ст. 65 ГПК України встановлені дії судді по підготовці справи до розгляду, зокрема, п.4) вказує на те, що суддя зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Крім того, ст. 30 ГПК України передбачено участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, держаних та інших органів, з метою надання суду пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відтак, винесені апеляційним господарським судом на вирішення судового експерта зазначені вище питання безпосередньо стосуються умов спірного кредитного договору та встановлених обставин справи, що можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам цього договору у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (первинними документами, розрахунками, контр розрахунками, поясненнями, тощо, що підтверджують заявлені вимоги).

За таких обставин, з урахуванням наведеного вище, при винесенні ухвали про призначення третьої судової експертизи, апеляційний господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при апеляційному перегляді кредиторських вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у даній справі за результатами оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності.

У зв'язку з викладеним, з урахуванням конкретних обставин справи, вказану ухвалу апеляційного суду від 16.01.2017 не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

Відтак, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження по справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Крім того, ч. 2 ст. 79 ГПК України надає господарському суду право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Однак вказана процесуальна дія не є обов'язком суду, на відміну від випадків, передбачених частиною 1 цієї статті.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже, ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження по справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження по справі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 по справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом апеляційної інстанції процесуальних дій, - проведення експертною установою судової експертизи.

Враховуючи викладене, а також те, що доводи, викладені у касаційних скаргах, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що однією з основних засад судочинства є законність (п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України), а завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, - забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність одночасного скасування ухвали про зупинення провадження у даній справі, а також ухвали про призначення судової експертизи, яка зумовила зупинення провадження у справі.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (v003p710-03) , правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 (v011p710-12) у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Таким чином, однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України), що передбачає можливість перевірки в апеляційному та касаційному порядку судових рішень. Це конституційне положення реалізовано у розділах ХІІ, ХІІ1 ГПК України (1798-12) , де врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. 111- 13 ГПК України (1798-12) визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому приписи ст.ст. 106, 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що основним принципом судочинства, закріпленим Конституцією України (254к/96-ВР) , є законність і, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в касаційному порядку.

Згідно зі ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 про призначення судової експертизи ( документів фінансово-кредитних операцій) та про зупинення провадження по справі ( апеляційного провадження) до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів по справі № 910/25520/13 не можна визнати як такі, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню для подальшого розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-10- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційні скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та кредитора ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 про зупинення провадження по справі та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 про призначення судової експертизи ( документів фінансово-кредитних операцій) по справі № 910/25520/13 скасувати.

Справу № 910/25520/13 направити для подальшого розгляду до Київського апеляційного господарського суду .