головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Євсікова О.О., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 7/205 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" про стягнення коштів, за скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача не з'явився від ДВС України не з'явився

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль (далі - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області), у якій просило суд: визнати протиправними дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071; зобов'язати відповідача повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" неправомірно стягнуті суми виконавчого збору у виконавчому провадженні № 34192071 у розмірі 103 332,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 у справі № 7/205 (суддя Мартинюк С.В.) скаргу ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071. В решті вимог скарги ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (колегія суддів у складі: Кощеєв І.М. - головуючий (доповідач), Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 у справі № 7/205 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 7/205, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ".

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Євсікова О.О., Шевчук С.Р. відновлено Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області строк подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 7/205, прийнято зазначену касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.03.2017 об 10 год. 00 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15.06.2004 господарським судом Дніпропетровської області у справі № 7/205 прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Вказаним рішенням стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заборгованість по векселю в розмірі 1 000 000,00 грн., відсотки в розмірі 29 917,80 грн., витрати на протест векселя в розмірі 1 585,00 грн., витрати на оплату державного мита в розмірі 1 700,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

02.07.2004 на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2004 видано відповідний наказ.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, наказ господарського суду Дніпропетровської області № 7/205 від 02.07.2004 перебував у зведеному виконавчому провадженні ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.

Вказане виконавче провадження було зупинено на підставі дії мораторію, встановленого Законом України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Оскільки процедура погашення заборгованості діяла до 01.01.2013, виконавче провадження було поновлено постановою ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області.

Листом від 21.02.2014 боржник повідомив державного виконавця про погашення боргу за наказом господарського суду Дніпропетровської області № 7/205 від 02.07.2004 на 1 000 000,00 грн., який було списано в 2004.

14.01.2013 постановою державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, з урахуванням постанови про виправлення описки від 29.02.2013, стягнуто з боржника - Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" виконавчий збір у розмірі 103 332,08 грн.

Вважаючи, що дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору неправомірні, ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" звернулося до суду з відповідною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі № 924/205/13-г.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що державним виконавцем ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області будь-яких заходів примусового виконання рішення, визначених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 14.01.2013) в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 7/205 від 02.07.2004 не вчинялось.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив скаргу ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" в частині визнання неправомірними дій державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,00 грн. у виконавчому провадженні № 34192071.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" в частині повернення з Державного бюджету України неправомірно стягнутої суми виконавчого збору, з огляду на наявність не скасованої постанови про стягнення виконавчого збору, а вимога про скасування такої постанови боржником не заявлялась.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.