Головуючий суддя Яценко О.В., судді Бакуліної С.В. Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Селянського (фермерського) господарства "Яна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 у справі Господарського суду Хмельницької областіза позовом Селянського (фермерського) господарства "Віта" до Селянського (фермерського) господарства "Яна" про розірвання договору про спільну діяльність, стягнення 266 401,85 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ткачук Б.М. - відповідача: Гапчинська Я.Я.

Селянське (фермерське) господарство "Віта" звернувся з позовом до суду про розірвання договору про спільну діяльність від 08.08.2013р., укладеного з селянським (фермерським) господарством "Яна", та про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі 266401,85 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.09.2016 р. (судді Димбовський В.В., Олійник Ю.П., Смаровоз М.В.) відмовлено у задоволенні позову селянського (фермерського) господарства "Віта" до селянського (фермерського) господарства "Яна" про розірвання договору про спільну діяльність від 08.08.2013 р., укладеного селянським (фермерським) господарством "Віта" та селянським (фермерським) господарством "Яна" та стягнення 266401, 85 грн.

Суд виходив з тих мотивів, що з огляду на норму ст. 651 ЦК України позивач зобов'язаний був довести істотне порушення умов договору відповідачем, однак обставин, що б свідчили про таке порушення в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України позивач не довів; за відсутності підстав для розірвання договору, вимога про стягнення коштів в розмірі 266401,85 грн. є передчасною і також не підлягає задоволенню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. (судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.) рішення Господарського суду господарського суду Хмельницької області від 29.09.2016 р. скасовано.

Прийнято нове рішення:

"Позов задоволити. Розірвати договір про спільну діяльність, укладений 08.08.2013р. селянським (фермерським) господарством "Яна" та селянським (фермерським) господарством "Віта".

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Яна" (32124 Хмельницька обл. Ярмолинецький р-н с. Лугове; ідент.код 23656016) 266401, 85 грн. (двісті шістдесят шість тисяч чотириста одну грн. 85 коп.) на повернення коштів, одержаних за договором та 5374,00 грн. (п`ять тисяч триста сімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат на судовий збір за розгляд позовної заяви судом першої інстанції".

Апеляційний господарський суд обґрунтував висновки про наявність підстав для розірвання договору тими обставинами, що відповідач відмовився виконати своє договірне зобов'язання щодо надання для обумовленої договором мети (вирощуванні сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації) своєї земельної ділянки, що унеможливило реалізацію договору про спільну діяльність і друга сторона позбавлялася того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору. За наведених обставин вимога позивача про повернення всієї суми грошової компенсація, яка була одержана відповідачем як його частина прибутку від спільної діяльності, є правомірною і ґрунтується на умовах п.7.4 договору та не суперечить нормам ч.5 ст. 653 ЦК України, тому суд апеляційної інстанції визнав правомірною позовну вимогу про стягнення 266401,85 грн., вказавши, що сума 266401,85 грн. є прямою втратою позивача, яка не може бути компенсована в інший спосіб, оскільки договір достроково розірваний внаслідок неправомірної поведінки відповідача - істотного порушення умов договору, що унеможливлює очікування прибутку.

Селянське (фермерське) господарство "Яна" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Заявник доводить, що позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, передбаченого нормами ст. 188 ГК України, оскільки не направлено пропозицію про розірвання договору. Заявник заперечує проти тверджень позивача, що останній не обробляв земельну ділянку, наполягає на обставинах, що земельна ділянка використовувалася для вирощування сільгосппродукції в рамках договору про спільну діяльність, тому вважає невірними висновки суду апеляційної інстанції про істотне порушення умов договору зі своєї сторони, тому вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 651 ЦК України.

Ухвалою від 22.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга селянського (фермерського) господарства "Яна" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

08.08.2013 р. селянським (фермерським) господарством "Віта" (сторона - 1) та селянським (фермерським) господарством "Яна" (сторона - 2) укладений договір про спільну діяльність /а.с.8-10/, за умовами якого сторони домовились шляхом об'єднання майна, майнових прав, господарської діяльності, професійних та інших знань, трудових зусиль сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети: вирощування сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою одержання прибутку (п.1.1).

Відповідно до п.1.3 спільна діяльність буде здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) без створення юридичної особи.

Згідно з пп. 2.1.2 п. 2.1. сторони погодили для досягнення мети спільної діяльності за даним договором здійснити наступні вклади:

- вкладом селянського (фермерського) господарства "Віта" є право користування сільськогосподарською технікою, необхідною для здійснення процесу виробництва сільськогосподарської продукції на весь термін дії даного договору; забезпечення усіх процесів виробництва трудовими ресурсами; забезпечення виробничих процесів насіннєвими матеріалами, мінеральними добривами, паливно-мастильними матеріалами тощо, необхідними для вирощування с/г культур за даним договором.

- вкладом селянського (фермерського) господарства "Яна" є право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 50,0 га, розташованої на території Баламутівської сільської ради, Ярмолинецького району, право відповідача на яку посвідчене державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія НОМЕР_1, виданим на підставі рішення Ярмолинецької районної ради Хмельницької області від 10.08.2000 р. № 20 на ім'я ОСОБА_6 (пп.2.1.1 п. 2.1).

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.2.1 п. 4.2 договору, селянське (фермерське) господарство "Яна" зобов'язалося здійснити вклад у спільну діяльність, відповідно до вимог п.п.2.1.1. договору на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки. Селянське (фермерське) господарство "Віта" зобов'язалося здійснити вклади у спільну діяльність відповідно до вимог пп. 2.1.2 цього договору

У п.7.3 договору сторони встановили, що до підписання цього договору відповідач одержав від позивача грошову компенсацію вартості усього прибутку від спільної діяльності, який згідно п.5.2 договору, підлягає передачі стороні - 2 за весь час дії договору, а саме до 08.08.2024 р. включно, - в сумі 266401, 85 грн. Ніяких матеріальних претензій сторона - 2 до сторони - 1 з приводу розподілу прибутку від спільної діяльності за даним договором та з приводу використання позивачем зазначеної у п.2.1.1 договору земельної ділянки до 01.08.2024 р. не має і у майбутньому мати не буде.

Викладене у цій умові договору підтверджено платіжним дорученням № 90 від 08.08.2013 р.(з відміткою про проводку банку за це число), відповідно до якого селянське (фермерське) господарство "Віта" перерахувало селянському (фермерському) господарству "Яна" 266401,85 грн. з призначенням платежу "грошова компенсація вартості усього прибутку згідно договору від 08 серпня 2013 року. Без ПДВ".

У п.7.3 договору зазначено також, що сторона - 2 договору не має права вимагати розірвання цього договору в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії, оскільки одержала від позивача вищезазначену грошову компенсацію вартості усього прибутку від спільної діяльності за весь час дії договору.

Відповідно до п.7.1 сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє протягом 11 (одинадцяти) років до 08 серпня 2024 року.

Касаційна інстанція приходить до висновку, що при розгляді спору судами першої та апеляційної інстанцій не враховано наступне.

При розгляді спору, що виник із укладеного між сторонами договору про просте товариство суди мають керуватися, зокрема нормами 77 ("спільна діяльність").

За змістом норми ст. 1133 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

З встановлених судами обставин вбачається, що позивач - СФГ "Віта" у відповіді на вимогу від 17.09.2015 р. заперечував проти вимог відповідача, посилаючись на умови договору та одержану господарством "Яна" компенсацію в рахунок майбутнього прибутку. При цьому, позивач вважав, що "СФГ "Яна" не має права на дострокове розірвання даного договору та на вилучення з користування СФГ "Віта" зазначеної земельної ділянки до 01.08.2024 р.

Відтак СФГ "Віта" вимушене відмовити у задоволенні Вашої вимоги б/н від 17.09.2015 р. не приступати до обробітку та посівної кампанії на земельній ділянці, що належить Вашому підприємству".

Таким чином, надаючи оцінку, зокрема цим доказам, суди не звернули уваги на наведені обставини та не встановили чи за відносин, що склалися між сторонами позивач фактично здійснював обробіток земельної ділянки чи мав можливість її використання.

Для розірвання договору в судовому порядку не достатньої лише доводів позивача про порушення відповідачем зобов'язання з внесення майна у спільну діяльність.

Слід вказати, що виходячи з суті спірних відносин простого товариства до обставин, які свідчать про неможливість спільної діяльності слід віднести не лише юридичну можливість використання майна для спільної діяльності, що опосередковується актом приймання-передачі, але й фактичну можливість з огляду на фізичний стан об'єкту, який дає можливість його використання з метою, погодженою сторонами та здатність сторін користуватися таким об'єктом.

Приймаючи до уваги наведене, суду належить встановити обставини чи була забезпечена можливість користуватися земельною ділянкою відповідачем позивачу, які обставини вказують на те, що відповідач вчинив дії чи бездіяльність, внаслідок яких сторона позивача була позбавлена можливості користування земельною ділянкою з метою, обумовленою договором.

Інший підхід в розглядуваному випадку суперечитиме суті відносин простого товариства, що виникли між сторонами, означатиме, що сторона позивача скористалася земельною ділянкою без надання зустрічного задоволення стороні відповідача, чи сторона відповідача отримала перевагу за відсутності у сторони позивача реальної можливості користуватися земельною ділянкою, що була об'єктом спільної діяльності.

Посилаючись на відсутність акту приймання-передачі, суди обмежилися дослідженням обставин виконання стороною відповідача зобов'язання передати земельну ділянку за актом приймання-передачі, однак не встановили вищевказаних обставин користування земельною ділянкою учасником спільної діяльності, не перевірили заперечення відповідача, який стверджував використання позивачем земельної ділянки, не встановили чи приступав позивач до користування земельною ділянкою чи мав можливість приступити з врахуванням фактичних відносин, що склалися між сторонами, не надали оцінки поведінці сторін договору з врахуванням обставин, наведених при переписці між ними.

При цьому, відсутність акту приймання-передачі само по собі не має значення для обставин фактичної можливості позивача користуватися земельною ділянкою.

Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, слід враховувати, що норми про розірвання договору містяться як в загальній частині кодексу "загальні положення про договір" (ст. 651 Цивільного кодексу), так і в спеціальній частині "окремі види зобовязань" стосовно до договору відповідного виду (1142 Цивільного кодексу (435-15) ) .

За змістом частини другої ст. 1142 ЦК України учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

Суди не надали оцінку на предмет наявності поважних причин стосовно до наявних між сторонами правовідносин, наявність умов при яких за змістом наведеної частини норми вказаної статті кодексу договір простого товариства може бути розірваний.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ст. 111-10 ГПК України).

При новому розгляді судам належить врахувати викладене, встановити всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на що застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на всебічно та повно встановлених обставинах справи, тому не відповідають законодавству, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваних у справі рішення та постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.