головуючого - Білошкап О.В., суддів - Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.07.2016 у справі № 7/68-09 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання банкрутом Приватного виробничо-комерційного малого підприємства "НАСА", -

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.07.2016 року у справі № 7/68-09 (суддя Соп'яненко О.Ю.) заяву № 58683/9/18-19-10 від 10.11.2014 року ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області про визнання кредиторських вимог з урахуванням уточнення № 29880/10/18-19-10 від 01.07.2015 року до неї на суму 2918237,51 грн. - задоволено частково, визнано Державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області кредитором у справі про банкрутство ПВКМП "НАСА" з вимогами в сумі 1033745,74 грн., які включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, в іншій частині в задоволенні заяви ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 (колегія суддів: головуючий - Тихий П.В., Івакіна В.О., Сіверін В.І.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Сумської області від 27.07.2016 року у справі № 7/68-09 залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 27.07.2016 в частині відмови в задоволенні вимог ДПІ в сумі 1884491,77 грн. та в частині включення вимог в сумі 1033745,74 грн. до четвертої черги вимог кредиторів, а не до третьої черги скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області та відкладено розгляд справи на 15.03.2017.

Представники сторін вдруге в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 13.04.2009 порушено провадження у справі про банкрутство ПВКМП "НАСА".

Постановою господарського суду Сумської області від 02.09.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іваненко Н.О.

На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 11.09.2014 року оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом та встановлено строк для звернення з кредиторськими вимогами до 10.11.2014 року.

В межах встановленого строку, до суду першої інстанції звернулась ДПІ в м. Сумах із заявою № 58683/9/18-19-10 від 10.11.2014 року про визнання її кредиторських вимог до боржника, з урахуванням уточнення до заяви, на суму 2918237,51 грн.

Задовольняючи заяву ДПІ в м. Сумах в частині кредиторських вимог на суму 1033745,74 грн. з включенням їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що зазначені вимоги виникли за період до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тому підлягають визнанню з віднесенням до четвертої черги реєстру вимог кредиторів з урахуванням вимог ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відмовляючи в задоволенні заяви ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області в іншій частині, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, послався на сплив строку в 1095 днів позовної давності для заявлення вимог ДПІ, які виникли до 10.11.2011р., враховуючи те, що з заявою до суду ДПІ звернулась 10.11.2014.

Крім цього, суди відмовили у визнанні штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки в сумі 2000,00 грн., які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003832304/0/32109 від 05.05.2008 року, пославшись на те, що ці вимоги виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, отже є конкурсними, а вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до внесення змін 22.12.2011 року).

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується в повній мірі з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

За частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника,

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Тобто, конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, вимоги яких до боржника виникли до дня порушення справи про банкрутство.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Розгляд поточних грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і конкурсних грошових вимог.

Таким чином, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись із кредиторськими вимогами, ДПІ в м. Сумах просила визнати такі вимоги до ПВКМП "НАСА":

ПДВ на суму 1432,307,00 грн., з яких 1185 19,00 грн. основний борг, 246488,00 грн. штрафні санкції за період з 30.04.2009 року по 30.08.2014 року;

податку на прибуток приватних підприємств на суму 338519,25 грн. з яких 134 02,00 грн. основний платіж, 203 617,25 грн. штрафні санкції за період з 30.09.2011 року по 10.04.2013 року;

податку на доходи фізичних осіб на суму 46 657,89 грн. основний платіж за період з 30.03.2011 року по 30.04.2011 року;

податку з власників транспортних засобів на суму 43 632,50 грн. з яких 43462,50 грн. основний платіж, 170,00 грн. штрафні санкції за період з 14.04.2009 року по 14.01.2011 року;

земельний податок з юридичних осіб на суму 352 470,31 грн. з яких 352469,31 грн. основний платіж, 1,00 грн. штрафні санкції за період з 01.03.2012 року по 30.08.2014 року;

штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулюючих обіг готівки в сумі 2 000,00 грн. за 15.06.2009 рік;

орендна плата з юридичних осіб на суму 356456,14 грн. з яких 346724,14 грн. основний платіж, 9 732,00 грн. штрафні санкції за період з 30.04.2009 року по 30.08.2014 року;

збір за забруднення навколишнього середовища в сумі 83,18 грн. за 19.11.2010 року по 19.02.2011 року;

єдиний внесок в сумі 346111,24 грн. з яких 345 941,24 грн. основний платіж, 170,00 грн. штрафні санкції за період з 20.06.2012 року по 20.08.2014 року.

Відмовляючи у визнанні грошових вимог ДПІ в сумі 2 000,00 грн. - штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003832304/0/32109 від 05.05.2008 року, суди попередніх інстанцій послались на те, що зазначені вимоги є конкурсними, оскільки виникли до порушення провадження у даній справі про банкрутство, а статус конкурсних вимог пов'язаний з моментом їх виникнення, а не зі строком їх узгодження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013) конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене та те, що з заявою до суду ДПІ звернулась 10.11.2014, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав для визнання вимог ДПІ в сумі 2 000,00 грн., що складають штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулюючих обіг готівки, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення № 0003832304/0/32109 від 05.05.2008 року, тобто до порушення справи про банкрутство ПВКМП "НАСА" (до 13.04.2009), оскільки ці вимоги заявлені з порушенням строку, встановленого ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013).

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковою інспекцією, крім основної податкової заборгованості, заявлено вимоги щодо сплати боржником штрафних санкцій на загальну суму 460178,25 грн., застосованих до боржника за неналежне виконання податкових зобов'язань після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою суду від 13.04.2009 року, тобто за період процедури розпорядження майном банкрута.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи із змісту статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заявлені ДПІ штрафні санкції на загальну суму 460178,25 грн. визнанню не підлягають, оскільки нараховані під час дії мораторію.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року (4212-17) , чинній з 19.01.2013 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, боржника було визнано банкрутом постановою суду першої інстанції від 02.09.2014 року. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) зі змінами згідно Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 року (4212-17) , який набрав чинності 19.01.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Як встановили суду попередніх інстанцій, вимоги ДПІ з основної заборгованості по податках в сумі 1033745,74 грн. виникли за період до визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому в цій частині підлягають визнанню з віднесенням до четвертої черги реєстру вимог кредиторів згідно ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Тобто, суд повинен розглянути кожну заявлену грошову вимогу, перевірити її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнати або відхилити частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Однак, вказуючи про загальну суму визнаних вимог ДПІ з основної заборгованості по податках в розмірі 1033745,74 грн., суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили заявлені кредиторські вимоги, не вказали конкретно з чого складаються визнані вимоги, не відокремили розмір визнаних вимог з загального переліку заявлених ДПІ вимог та не встановили період виникнення цих вимог.

Крім цього, дійшовши висновку про необхідність віднесення визнаних вимог ДПІ з основної заборгованості по податках в сумі 1033745,74 грн. до четвертої черги реєстру вимог кредиторів з посиланням на те, що у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном, суди не звернули уваги на те, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) задовольняються у третю чергу.

Погодившись з запереченнями ліквідатора в частині застосування строку позовної давності для стягнення податків у 1095 днів та врахувавши вимоги п. 102.4 Податкового кодексу України (2755-17) та п.15.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (який діяв до набрання чинності ПК України (2755-17) ), суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги ДПІ до боржника, які виникли до 10.11.2011 р. є такими, строк давності для заявлення яких минув, оскільки заяву про визнання кредитором ДПІ в м. Сумах було направлено до суду 10.11.2014 р. У зв'язку з цим вимоги кредитора зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, ПДВ, заборгованості із орендної плати з юридичних осіб, земельного податку з юридичних осіб, ЄСВ підлягають частковому задоволенню.

При цьому, дійшовши вказаного висновку, суди попередніх інстанцій не зазначили суму не визнаних вимог, не дослідили коли саме виникли ці вимоги, за який період та з чого вони складаються.

Відмовляючи в задоволені частини заявлених вимог ДПІ з посиланням на застосування строку позовної давності для стягнення податків у 1095 днів, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на положення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 22.12.2011), відповідно до якої вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, кредитор, вимоги якого виникли під час проведення процедур банкрутства, може реалізувати своє процесуальне право та заявити їх до боржника у строк, встановлений ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Отже, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, встановлені ст. 111-7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому постанова Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 та ухвала Господарського суду Сумської області від 27.07.2016 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дослідити та надати аналіз поданим кредитором на підтвердження заявлених вимог доказам та підставам виникнення грошових вимог до боржника, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.