розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі Господарського суду № 904/4202/16 Дніпропетровської області за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 7 833,36 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Черненко Є.І., дов. від 25.10.2016 № 2045; відповідача: Ніколенко М.Є., дов. від 03.01.2017 № 1/81;

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - комбінат) 6 812,88 грн. плати за користування вагонами та 1 020,48 грн. збору за зберігання вантажу, а всього - 7 833,36 грн.

Позовні вимоги залізниця, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Статуту залізниць України (457-98-п) та Правил користування вагонами і контейнерами обґрунтовувала тим, що на виконання умов договору № ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" від 21.09.2012, залізниця прийняла до перевезення порожні власні вагони комбінату, які були затримані на шляху прямування через зайнятість колій на станції призначення Терни з вини комбінату, про що були видані накази №№ 683, 686 від 29.11.2015 та складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № № 80, 93 від 29.11.2015 та акти загальної форми ГУ-23 №№ 80, 96 від 29.11.2015, на підставі яких залізницею було здійснено нарахування 6 812,88 грн. плати за користування вагонами та 1 020,48 грн. збору за зберігання вантажу, які підлягають стягненню з комбінату.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 (суддя Воронько В.Д.) у задоволенні позову залізниці відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (колегія суддів: Чимбар Л.В., Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані посиланнями на відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки затримка вагонів на шляху прямування згідно наказів №№ 683, 686 від 29.11.2015 сталася не з вини комбінату.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги залізниця обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст.ст. 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України (457-98-п) та п.п. 3, 4, 9, 10, 13 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами.

Комбінат скористався правом, наданим статтею 111-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу залізниці, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги комбінат обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 21.09.2012 між сторонами у справі був укладений договір № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", яким врегульовано порядок подачі та забирання вагонів, що надходять власнику колії - комбінату;

- пунктом 6 договору № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч сторони погодили, що вагони, які прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "Північний ГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операцій з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії;

- порожні власні вагони, які перевозились залізницею на адресу комбінату, були затримані на станції підходу Кривий Ріг Західний про що залізницею було видано наказ № 683 та на станції підходу Савро про що залізницею було видано наказ № 686;

- по факту затримки вагонів на підходах до станції Терни було складено акти форми ГУ-23 та акти форми ГУ-23а. Повідомлення про затримку вагонів на шляху прямування № 275, № 278 та відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 були підписані працівниками відповідача з запереченнями наступного змісту: "З нарахованою сумою не згодні. Вагони затримані на шляху прямування по незалежним від ПАТ "Північний ГЗК" підставам. На момент видачі наказів про затримку вагонів на станції Терни були вільні колії".

Відповідно до пунктів 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником) - пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами.

Згідно пункту 4.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на кожній станції і колійному посту може розпоряджатися лише один працівник - черговий по станції або відповідно черговий поста, а на ділянках, обладнаних диспетчерською централізацією, - поїзний диспетчер.

Для забезпечення безпечного приймання поїздів черговий по станції зобов'язаний: приймати поїзди на вільні від рухомого складу колії згідно зі спеціалізацією, що встановлена технічно-розпорядчим актом станції; заздалегідь планувати послідовність зайняття колій поїздами, що прибувають, та відповідно до цього готувати колію для приймання кожного поїзда; вести облік положення (вільності або зайнятості) приймально-відправних колій (за показаннями приладів управління, на графіку виконаного руху та іншими способами) - пункт 4.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України.

Отже, зайнятість колій по станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер.

Судами встановлено, що на час початку дії наказу № 686 (станція Савро, який діяв з 08:30 год. 29.11.2015 по 14:20 год. 30.11.2015, а всього 29:50 год.) та наказу № 683 (станція Кривий Ріг Західний, який діяв з 06:18 год. 29.11.2015 по 05:10 год. 30.11.2015, а всього 22:52 год.) по станції Терни були вільними колії приймання: 2, 3, 4, 5,1, 7.

На 6 колію 29.11.2015 о 04:20 год. прибув потяг № 1483 з порожніми вагонами. До 12:00 год. 29.11.2015 з цими вагонами проводились приймально-здавальні операції. Вагони за актами загальної форми № 4819/4818 о 13.00 год. 29.11.2015 були забрані комбінатом на під'їзну колію, що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів форми ГУ-45 № 3597.

На 8 колії знаходились 4 вагони за актом загальної форми № 4840 з 03:40 год. 29.11.2015 по 04:50 год. 01.12.2015 та вагони, не придатні під навантаження в технічному та комерційному стані. При цьому 4 вагони, що знаходились на 8 колії, не були прибрані комбінатом, оскільки відповідно до пункту 7 договору № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч вагони на під'їзну колію ПАТ "Північний ГЗК" передаються у кількості не менше 60 осей. Щодо інших вагонів, що знаходились на 8 колії, то вони не були придатні під навантаження в технічному та комерційному стані, оскільки згідно статті 31 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Отже, зайнятість 8 колії на станції Терни під відстій несправних вагонів, а також накопичення таких вагонів для відправки, яка пунктом 6 договору № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч передбачена для приймально-здавальних операцій, сталася з вини позивача.

Вагони, що знаходились на 6 колії 29.11.2015, не були затримані, оскільки відповідно до п. 5 договору про експлуатацію вагони були забрані через 1 годину після закінчення приймально-здавальних робіт.

В пункті 8 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/917 від 29.11.2007 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" (v_917600-07) роз'яснено, що господарський суд в силу ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На цій підставі господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, актам загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 46, 119 Статуту залізниць України (457-98-п) та пунктами 2, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - СПД вносять плату. Загальний час, за який вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Разом з тим, судами не встановлено, а матеріали справи не містять належних доказів зайняття відповідачем передбачених пунктом 6 договору колій на час видачі позивачем наказів № 683 та № 686 від 29.11.2015, що свідчить про відсутність вини комбінату у затримці вагонів на підходах до станції Терни та виключає правові підстави для стягнення із комбінату заявлених залізницею сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог.

Викладені в касаційній скарзі доводи залізниці зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача у затримці вагонів, тому відхиляються колегією суддів як безпідставні.

На підставі зазначеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги залізниці зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 904/4202/16 Господарського суду Дніпропетровської області - без змін.