головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на рішення та постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 922/1124/15 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВСАНТ" про стягнення 4 886 514,78 грн. та за зустрічним позовом Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВСАНТ" до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання припиненим кредитного договору, за участю представників: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) Карапетян А.К.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2016 у справі № 922/1124/15 (колегія суддів у складі: Макаренко О.В. - головуючий, Присяжнюк О.О., Шарко Л.В.) у первісному позові Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") відмовлено повністю. Зустрічний позов Спільного українсько-російсько-англійського товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАВСАНТ" (далі - СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ") задоволено повністю. Визнано припиненим кредитний договір № 1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 та додатковий договір № 1 від 08.11.2013 до нього, укладені між СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" та ПАТ "Банк Форум", з 11.11.2015.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (колегія суддів у складі: Камишева Л.М. - головуючий, Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2016 у справі № 922/1124/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 у справі № 922/1124/15, ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти і винести нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" відмовити у повному обсязі, а позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 28.02.2017 о 10 год. 20 хв.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Банк Форум", які надійшли до Вищого господарського суду України 28.02.2017, СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" проти касаційної скарги заперечує і просить суд відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 28.02.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 14.03.2017 о 09 год. 55 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 30.08.2013 між ПАТ "Банк Форум" (Кредитор) та СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" (Позичальник) був укладений кредитний договір (овердрафт) № 1-0001/13/22-OVER (далі - Кредитний договір) (зі змінами, внесеними додатковим договором № 1 до Кредитного договору, який є його невід'ємною частиною).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов'язався на умовах, визначених Договором, надавати Позичальнику кредитні кошти на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом здійснення платежів з поточного рахунку Позичальника № 26002300259777 в Банку (надалі - поточний рахунок), згідно з розрахунковими документами Позичальника на суму, що перевищуватиме фактичний (кредитовий) залишок на поточному рахунку (овердрафт), в межах визначеної (п. 1.2) граничної суми коштів (надалі - ліміт овердрафту), а Позичальник зобов'язався вчасно погашати Кредитору заборгованість за овердрафтом, а також сплачувати на користь Кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Договором.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору у редакції додаткового договору № 1 від 08.11.2013 до Кредитного договору (далі - Додатковий договір) протягом всього періоду дії Договору максимальна заборгованість Позичальника за овердрафтом не може перевищувати ліміт овердрафту в сумі 7 500 000,00 грн., розрахований за внутрішньою методикою Кредитора.

Кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання овердрафту та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, встановлюється 29.08.2014 (п. 1.4 Кредитного договору).

Згідно з п. 4.2 Кредитного договору у редакції Додаткового договору за користування овердрафтом Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, що не залежить від кількості календарних днів фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом, з можливим збільшенням їх розміру без укладення відповідного договору про внесення змін у випадках, передбачених Договором, зокрема, внаслідок порушення Позичальником відповідних своїх обов'язків тощо. Розмір фіксованої процентної ставки не залежить від кількості календарних днів фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом і встановлюється в розмірі 19% річних з щоквартальним переглядом згідно з п. 3.1 Договору.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору у редакції Додаткового договору ліміт овердрафту та/або розмір процентів, встановлений згідно з п. 4.2 Договору, може переглядатися Кредитором щомісячно протягом строку дії Договору починаючи з січня 2014 року.

У п. 4.5 Кредитного договору сторони домовились, що у разі перевищення Позичальником періоду фактичного безперервного існування заборгованості за овердрафтом відповідно до п.п. 3.2.2 Договору, від дати перенесення фактичної заборгованості за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості (включаючи дату такого перенесення) Кредитором нараховуються, а Позичальником сплачуються проценти в розмірі, визначеному в п. 4.2 Договору, збільшеному на 5% річних, до дати повного погашення простроченої заборгованості за овердрафтом, але не більше ніж протягом 30 календарних днів від дати такого перенесення.

За умовами п. 6.2.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний забезпечувати своєчасне та в повному обсязі повернення кредитних коштів шляхом погашення заборгованості за овердрафтом (п.п. 1.4, 1.5 Договору), сплату процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх обов'язків за Договором.

09.04.2014 Банк повідомив Позичальника про встановлення нового ліміту овердрафту в сумі 169 574,05 грн., починаючи з 11.04.2014, на підставі п. 3.1 Кредитного договору та необхідність погасити не пізніше 10.04.2014 заборгованість за овердрафтом у сумі не менше 3 595 800,46 грн.

11.04.2014 Банком перенесено заборгованість у розмірі 3 763 874,51 грн. за овердрафтом на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, предметом судового розгляду за первісним позовом були вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів у розмірі 970 935,10 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 17 641,31 грн., пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів у розмірі 173 653,05 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 409 282,68 грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором.

Предметом зустрічного позову є вимоги про визнання припиненими Кредитного договору та усіх договорів про внесення змін та доповнень до нього, укладених між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги, позивач за зустрічним позовом послався на те, що його зобов'язання перед ПАТ "Банк Форум" за Кредитним договором припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" є кредитором ПАТ "Банк Форум", у зв'язку з чим 11.11.2015 СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" звернулося до Банку із заявою № 1715-01-02 про зарахування коштів, які знаходяться та поточних та вкладних рахунках СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ", у рахунок погашення його загальної заборгованості перед Банком за наступними договорами: кредитним договором № 1-0002/13/22-КL від 30.08.2013, кредитним договором № 1-0021/13/22-КL від 08.11.2013, кредитним договором № 1-0001/13/22-ОVЕR від 30.08.2013.

29.01.2016 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про те, що Банком на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" перед Банком за кредитними договорами № 1-0002/13/22-КL від 30.08.2013, № 1-0021/13/22-КL від 08.11.2013 та № 1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 у розмірі 28 701 571,74 грн.

Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується представниками обох сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання.

У силу ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення містяться у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, як встановлено місцевим господарським судом, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 13.06.2014 № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 16.06.2014 прийнято рішення № 49 "Про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію".

Спеціальним законом, яким унормовано процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацію банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Положеннями п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

При цьому, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що наведена норма не встановлює жодних спеціальних вимог щодо моменту, з якого зарахування слід вважати таким, що відбулося.

Заперечуючи проти доводів позивача за зустрічним позовом, Банк стверджував, що зобов'язання СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" за Кредитним договором не припинилося, оскільки після здійснення Банком зарахування зустрічних однорідних вимог залишилась непогашеною заборгованість за зазначеним договором.

Як встановлено судами, позивачем за первісним позовом при зверненні з позовною заявою була нарахована заборгованість станом на 14.01.2015 у розмірі 4 886 514,78 грн., у тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 654 828,13 грн., пеня за простроченим кредитом в розмірі 409 282,68 грн. та пеня за простроченими процентами у розмірі 58 529,46 грн.

Щодо суми заборгованості за кредитом, судами попередніх інстанцій встановлено, що факт існування заборгованості за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн. на момент зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджується матеріалами справи та визнано Позичальником.

Стосовно заборгованості за нарахованими процентами, апеляційний господарський суд встановив, що згідно з наданим позивачем за первісним позовом суду апеляційної інстанції розрахунком заборгованості станом на 11.11.2015 Банком нарахована Позичальнику прострочена заборгованість за процентами у розмірі 1 244 570,52 грн.

Щодо нарахованої Банком пені, слід зазначити таке.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, до 19.01.2016 СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" було зареєстроване за адресою: Луганська область, Антрацитівський р-н, с. Рафайлівка, вул. Шевченка, 8, де проводило свою господарську діяльність.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 (405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно зі ст. 2 цього Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що проводять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405 (405/2014) , Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

При цьому, апеляційний господарський суд при вирішенні спору вірно врахував, що закріплене в ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що норми ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, нарахування Банком пені на заборгованість за кредитом та на заборгованість за процентами з 14.04.2014 (дата, визначена ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції") є неправомірним.

Водночас, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 5 362,23 грн. та пеня за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 315,57 грн. у періоди з 11.04.2014 та 01.04.2014, відповідно, до введення Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (1669-18) мораторію на нарахування пені були нараховані правомірно та відповідно до чинного законодавства.

На підставі викладеного, апеляційним господарським судом встановлено, що до заліку зустрічних однорідних вимог увійшла заборгованість за Кредитним договором на загальну суму 5 014 122,83 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3 763 874,51 грн., заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 244 570,52 грн., пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 5 362,23 грн. та пені за несвоєчасне повернення процентів у розмірі 315,57 грн.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 11.03.2015 у справі № 922/931/15, яке набрало законної сили, стягнуто з СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" на користь ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором № 1-0002/13/22-KL від 30.08.2013 прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 12 000 000,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 2 006 137,01 грн. та пеню за кредитом та процентами у розмірі 1 345 438,02 грн. (всього - 15 351 575,03 грн.).

Також, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 (якою скасовано частково рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2015 у справі № 922/928/15) стягнуто з СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" на користь ПАТ "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором № 1-0021/13/22-KL від 08.11.2013 у розмірі 7 003 491,46 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 6 000 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 1 003 068,51 грн., пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів у розмірі 422,95 грн.

На підставі встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що сума у розмірі 28 701 571,74 грн., на яку було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, є достатньою для повного погашення зобов'язань відповідача за первісним позовом за трьома згаданими кредитними договорами на загальну суму 27 369 189,32 (15 351 575,03 грн. + 7 003 491,46 грн. + 5 014 122,83 грн.).

Щодо доводів Банку про часткове припинення зобов'язань, оскільки заборгованість за Кредитним договором не погашена в повному обсязі, у зв'язку з чим цей договір не може бути визнано припиненим, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, при розгляді справи у суді першої інстанції Банк не виконав вимог суду та не надав ані обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитними договорами, ані пояснень з приводу того, які саме суми увійшли до заліку зустрічних однорідних вимог за спірним Кредитним договором.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в обґрунтування своїх доводів Банк у суді апеляційної інстанції зазначав, що за кредитним договором № 1-0002/13/22-KL від 30.08.2013 зарахування здійснено на суму 16 366 898,78 грн., а за кредитним договором № 1-0021/13/22-КГ від 08.11.2013 - на суму 8 183 449,38 грн.

На підтвердження викладеного апелянт надав розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 02.03.2016, відповідно до якого за кредитним договором № 1-0002/13/22-КL від 30.08.2013 визначена пеня за простроченими кредитом та процентами у розмірі 1 345 438,02 грн., а за кредитним договором № 1-0021/13/22-КL від 08.11.2013 - пеня за простроченими кредитом та процентами у розмірі 672 719,08 грн.

Проте, вищезазначений розрахунок заборгованості визнано судом апеляційної інстанції необґрунтованим, оскільки він зроблений без урахування положень ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, як встановив апеляційний господарський суд, рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2016 у справі № 922/603/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016, визнані припиненими укладені між СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" та ПАТ "Банк Форум" кредитні договори № 1-0002/13/22-КL від 30.08.2013 та № 1-0021/13/22-КL від 08.11.2013 з 16.11.2015.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у розрахунку заборгованості за кредитними договорами № 1-0002/13/22-КL від 30.08.2013 та № 1-0021/13/22-КL від 08.11.2013 неправомірно обрано період нарахування заборгованості.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що зобов'язання СУРА ТОВ "СЛАВСАНТ" за кредитним договором № 1-0001/13/22-ОVER від 30.08.2013 є припиненими відповідно до ст. 601 ЦК України.

Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правомірних висновків про задоволення зустрічних позовних вимог та, відповідно, про відмову у задоволенні первісного позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Обсяг обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Відхиляючи скаргу, касаційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії" [ВП], заява № 30544/96).

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Твердження скаржника про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.