головуючого - суддів: Поляк О.І. (доповідач), Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 911/2150/16 Господарського суду Київської області за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до 1.Бориспільської районної державної адміністрації 2.Фермерського господарства "Гранд" про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації, договору купівлі продажу земельної ділянки та державного акта на право власності на земельну ділянку, за участю представників:

від прокуратури: прокурор відділу ГПУ Суходольський С.М.;

від відповідача1: не з'явились;

від відповідача2: Пелюк С.С., Колесник В.В.;

У липні 2016 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави до Бориспільської районної державної адміністрації (відповідач 1) та фермерського господарства "Гранд" (відповідач 2), в якому просить суд визнати недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 12.11.2004 № 955 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству "Гранд", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2004, укладений між Бориспільською РДА та селянським (фермерським) господарством "Гранд", та державний акт на право власності ФГ "Гранд" серії ЯА № 341390, виданий Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 24.03.2005 на земельну ділянку площею 18,55 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.09.2016 (головуючий суддя Рябцева О.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 58, 59, 84, 122, 127, 128, 155 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 393 Цивільного кодексу України та недотримання судами вимог статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016, прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив СФГ "Гранд", у якому відповідач 2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з мотивів, у них викладених. Аналогічні доводи викладені у поясненні від 06.03.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.02.2017, у зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному у справі № 911/2150/16 Господарського суду Київської області, визначено колегію суддів у складі: Поляк О.I. - головуючий, судді Бакуліна С. В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.02.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги Першого заступника прокурора Київської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд касаційної скарги на 14.03.2017.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 12.11.2004 № 955 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству "Гранд" було вирішено продати фермерському господарству "Гранд" у власність за плату земельну ділянку загальною площею 18,55 га сіножатей для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області; затверджено ціну продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення в розмірі 76055 грн. без ПДВ; доручено заступнику голови райдержадміністрації укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

26 листопада 2004 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (Продавець) та фермерським господарством "Гранд" (Покупець) було укладено договір, відповідно до п. 1 якого Бориспільська районна державна адміністрація продала, а фермерське господарство "Гранд" купило земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 18,55 га сіножатей для ведення фермерського господарства, що розташована в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області за межами населеного пункту.

Пунктом 3 договору передбачено, що продаж земельної ділянки здійснюється за 76055 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на рахунок Гнідинської сільської ради протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору.

З п. 5 зазначеного договору вбачається, що відповідно до Класифікатора обмежень права власності на землю та використання земельної ділянки встановлено типи обмежень правові обмеження - зміна цільового призначення (код. 1.1.); екологічні обмеження - дотримання вимог екологічного зонування (код 2.2). Обмеження господарської діяльності в охоронних зонах магістральних газопроводів. Вказана земельна ділянка передана гр. ОСОБА_8 у постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 29 грудня 2001 року Бориспільською районною Радою Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89.

Договір від 26.11.2004 посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 6038. Договір зареєстровано в Гнідинській сільській раді 30.11.2004 за № 339.

На підставі Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 12.11.2004 № 955 та договору від 26.11.2004 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 24.03.2005 було видано державний акт серії ЯА № 341390 на право власності фермерському господарству "Гранд" на земельну ділянку площею 18,55 га з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога прокурора визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА від 12.11.2014 № 955, укладеного на його підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки та виданого в подальшому державного акту на право власності на земельну ділянку як таких, що не відповідають вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Як унормовано статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, для вирішення спору по суті прокурору, як позивачу у справі, необхідно надати докази в підтвердження обставин прийняття Бориспільською РДА оскаржуваного розпорядження з перевищенням повноважень, а також того, що це розпорядження суперечить актам чинного законодавства та порушує права позивача у справі, тобто держави, оскільки саме в її інтересах прокурором подано позов.

В обґрунтування позовних вимог, як встановлено судами та повторно викладено прокурором у касаційній скарзі, прокурор вказує на те, що Бориспільська РДА розпорядилася 18,55 га земель водного фонду, незважаючи на те, що не мала на це відповідних повноважень. Більше того, спірну земельну ділянку було передано СФГ "Гранд" у приватну власність, що суперечить вимогам статей 58, 59, 84, 127, 128 Земельного кодексу України, так як передача у приватну власність земель водного фонду для ведення фермерського господарства законом взагалі не передбачена. На підтвердження викладених у позові вимог прокурор надав лише викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2005 рік, із якого убачається часткове накладення спірної земельної ділянки на берегову лінію водосховища.

Спростовуючи доводи прокурора, суди керувалися приписами статті 128 Земельного кодексу України та, з огляду на встановлені ними обставини наявності на момент прийняття спірного розпорядження проекту відведення щодо спірної земельної ділянки, а також перебування її у постійному користуванні на підставі державного акту, дійшли висновку про відповідність розпорядження Бориспільської РДА від 12.11.2004 № 955 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству "Гранд" вимогам чинного на момент його прийняття законодавства. Відтак, суди не знайшли підстав для задоволення позовних вимог прокурора як щодо визнання недійсним розпорядження РДА, так і для задоволення вимог про недійсність договору купівлі-продажу від 26.11.2004 та державного акту на право власності від 24.03.2005.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, придбана СФГ "Гранд" земельна ділянка була сформована у 2001 році. При цьому, процес формування розпочався у 1999 році у зв'язку зі зверненням голови СФГ "Гранд" ОСОБА_8 із заявою про надання земельної ділянки під розширення фермерського господарства.

У подальшому, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи було розроблено проект відведення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8 за рахунок земель Київського обласного державного підприємства по племінній справі у тваринництві в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Зі змісту пояснювальної записки до вказаного проекту відведення земельних ділянок судами встановлено, що проектом відведення земельних ділянок передбачено вилучити із земель Київського обласного державного підприємства по племенній справі у тваринництві в адміністративних межах Гнідинської сільської ради земельні ділянки загальною площею 20,0 га в тому числі: сіножатей - 19,5 га і господарських дворів - 0,5 га, та надати їх у постійне користування під розширення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_8. Земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Гнідинської сільської ради в урочищі "Млиново" і межують: з землями Київського обласного водогосподарського об'єднання.

Статтями 50, 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 унормовано порядок надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства. Так, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства (частина 1 статті 50).

Згідно з частинами 3,4 статті 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власниками землі або землекористувачами, районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами і органом архітектури.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи проект погоджений Гнідинською сільською радою (рішення Гнідинської сільської ради від 02.03.1999 № 37/5), Бориспільською районною державною адміністрацією, Київським обласним підприємством по племінній справі у тваринництві (висновок від 03.05.1999), Бориспільським районним Відділом земельних ресурсів (висновок від 12.05.1999), Головним архітектором Бориспільського району (висновок від 12.05.1999), Головним санітарним лікарем району (висновок Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції від 12.05.1999), Державним управлінням екологічної безпеки у Київській області (висновок від 10.12.1999 р. № 06-13/2515).

З наведених доказів судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що земельна ділянка загальною площею 20,0 га щодо якої складений проекту відведення під розширення селянського (фермерського) господарства складається з сіножатей - 19,5 га і господарських дворів - 0,5 га.

У подальшому, СФГ "Гранд" було отримано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, від 29.12.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89.

Отже, за встановлених судами обставин погодження проекту надання земельної ділянки у постійне користування СФГ "Гранд" у тому числі Бориспільським районним Відділом земельних ресурсів та Державним управлінням екологічної безпеки у Київській області колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відповідності проекту нормам чинного на момент її формування законодавству. Крім цього, судами встановлено, що на момент формування спірної земельної ділянки вона межувала, а не накладалася на землі Київського обласного водогосподарського об'єднання (пояснювальна записка до проекту відведення земельної ділянки).

Як убачається із матеріалів справи, оскаржуване прокурором розпорядження було прийнято 12.11.2004, тобто за чинності Земельного кодексу України (2768-14) від 25.10.2001.

Відповідно до статті 128 цього кодексу продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір.

До заяви додається:

а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі;

б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта;

в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови.

Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка, яку розпорядженням Бориспільської РДА від 12.11.2004 вирішено продати СФГ "Гранд", уже була передана гр. ОСОБА_8 у постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 29.12.2001 Бориспільською районною Радою Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 89. За цільовим призначенням спірна земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення (сіножаті), що підтверджується пунктом 1 договору купівлі-продажу від 26.11.2004 та матеріалами проекту відведення земельної ділянки під розширення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_8

Оскільки, як встановлено судами, земельна ділянка, щодо якої відповідачем 1 було прийнято розпорядження про її продаж відповідачу 2, вже перебувала у постійному користуванні голови фермерського господарства "Гранд" (відповідача 2), на неї вже був розроблений проект відведення, погоджений у встановленому порядку, то колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо продажу спірної земельної ділянки з дотриманням вимог статті 128 Земельного кодексу України, тобто спірне Розпорядження № 955 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству "Гранд" було прийнято Бориспільською РДА в межах наданих їй повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про продаж за договором від 26.11.2004 новоствореної земельної ділянки. В підтвердження цього прокурор вказує на те, що за державним актом від 29.12.2001 серії НОМЕР_1 у постійному користуванні СФГ "Гранд" перебувала земельна ділянка площею 20,00 га, у той час як за договором купівлі-продажу від 26.11.2004 господарством було придбано 18,55 га. Однак, матеріали справи не містять, а прокурором не надано доказів перебування у постійному користуванні СФГ "Гранд" земельної ділянки площею 20,00 га на підставі акту від 29.12.2001 серії НОМЕР_1.

Посилання прокурора на те, що Бориспільська РДА розпорядилася 18,55 га земель водного фонду, колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного Кодексу України в редакції станом на час прийняття розпорядження до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

За приписами статті 60 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження 12.11.2004, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 25 метрів для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари; 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер.

За приписами частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження позовних вимог, прокурор надав лист КДП "Київгеоінформатика" від 06.04.2016 № 01-01/324, у якому зауважено, що за матеріалами космічної зйомки станом на квітень 2005 року, які є найближчими до дати вказаної в запиті (26 листопада 2004 року) земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 частково накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища та 25 метрові прибережні захисні смуги малих озер. Зміни берегової лінії Канівського водосховища за цей проміжок часу є мінімальними.

Разом з цим, подані прокурором матеріали - лист та схема - викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2005 рік, - не містять даних щодо розміру накладення земельної ділянки, що перебуває у власності на прибережні захисні смуги водосховища та малих озер з урахуванням змін берегової лінії Канівського водосховища, оскільки, як підтверджується згаданим листом КДП "Київгеоінформатика", такі зміни були, хоча і мінімальні.

Відтак, суди правомірно відхилили цей доказ, як безпідставний.

Інших доказів, які б відображали розмір прибережної смуги на момент прийняття держадміністрацією оскаржуваного розпорядження та розмір накладення спірної земельної ділянки на прибережну смугу, таких як матеріали перевірки дотримання вимог земельного кодексу України чи висновок експерта прокурором не надано, що унеможливлює встановлення судом обставин надання держадміністрацією у приватну власність частини прибережної смуги.

Крім цього, як на підставу визнання недійними розпорядження Бориспільської РДА від 12.11.2004 та укладеного на підставі цього розпорядження договору купівлі-продажу від 26.11.2004, прокурор вказує на порушення Бориспільською РДА вимог частини 2 статті 127 Земельного кодексу України, оскільки продаж земельної ділянки здійснено без проведення конкурсу або аукціону.

Колегія суддів зауважує, що факт порушення органом державної влади процедури передання спірної земельної ділянки у власність, зокрема частини 2 статті 127 Земельного кодексу України не може слугувати достатньою правовою підставою для визнання недійсним розпорядження держадміністрації та укладеного на підставі договору, з огляду на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського Суду з прав людини, викладені ним у рішенні від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства", які в силу приписів статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права.

Так, перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Таким чином, звернення прокурора із позовом про визнання недійсним розпорядження від 12.11.2004 № 955, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2004 та державного акту на право власності СФГ "Гранд" від 24.03.2005 серії ЯА № 341390 з підстав можливої невідповідності дій держадміністрації вимогам земельного законодавства щодо частини земельної ділянки, що перебуває у власності СФГ "Гранд" суперечить вимогам статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Водночас, колегія суддів зауважує, що за наявності доказів дійсного накладення частини спірної земельної ділянки на прибережну смугу водосховища прокурор не позбавлений права звернутися із відповідним позовом про вилучення із користування частини земельної ділянки водного фонду, у розмірі, що накладається на прибережну смугу, як такої, що не може перебувати у приватній власності за вимогами статей 59, 84 Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, за встановлених судами обставин відповідності оскаржуваного прокурором розпорядження Бориспільської РДА вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність прокурором невідповідності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2004, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 вимогам статей 58, 59, 84, 127, 128 Земельного кодексу України, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання його недійсним у порядку частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судами, 25.07.2016 до Господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву № 25/07-2 від 25.07.2016, у якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом у разі наявності порушеного права позивача. Порушення права держави (позов поданий прокурором в інтересах держави) не встановлено під час розгляду справи.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 12.11.2004 № 955 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству "Гранд" та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.11.2004, укладеного між Бориспільською РДА та фермерським господарством "Гранд" у зв'язку з недоведеністю.

Судами також, у зв'язку з викладеним, обґрунтовано відмовлено у задоволенні похідної позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності СФГ "Гранд" серії ЯА № 341390, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів 24.03.2005 на земельну ділянку площею 18,55 га з кадастровим номером НОМЕР_2.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 911/2150/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - без задоволення.