Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивача Кравчик С.М. - довіреність від 18.10.2016 р. відповідачів Стеценко О.В. - довіреність від 19.01.2017 р.; Скачко А.А. - довіреність від 01.06.2016 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову від 22.12.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі № 910/15431/16 господарського суду м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертне бюро "Столиця"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" про визнання договору недійсним

У серпні 2016 р. ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Експертне бюро "Столиця" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між відповідачами на підставі договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, вважаючи, що спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі статей 4, 10, 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з тим, що він суперечить нормам частини 1 статті 227, пункту 1 частини 1 статті 512, частині 1 статті 516, статтям 1077 та 1079 Цивільного кодексу України, а також суперечить частині 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" відступає, а новий кредитор - ТОВ "Експертне бюро "Столиця" набуває право вимоги до ПАТ "Київенерго" щодо виконання боржником всіх своїх зобов'язань за договорами зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175.

При цьому, відповідно до пунктів 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175, жодна зі сторін, а саме позивач та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", не мають права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони. В той же час, позивач такої письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків третій стороні не надавав, а отже відсутність такої згоди має своїм наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між відповідачами. Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 15.04.2015 р. у справі № 910/6098/14.

Позивач також зазначав, що згідно з умовами пункту 1.2 спірного договору про відступлення права вимоги, сторони цього договору визнали, що рішення господарського суду від 21.04.2009 р. у справі № 41/207, яким позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" задоволені частково, зобов'язано АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тон, заставною вартістю 54 179 613,40 грн. Тобто, як зазначав позивач, після набрання рішенням суду від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 та видачі наказу на виконання цього рішення, відносини між позивачем та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" стали регулюватися не тільки умовами договорів зберігання, а й нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду. Отже, при укладенні оспорюваного договору відступлення права вимоги сторони у справі, не замінюючи кредитора у зобов'язанні в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно - правової угоди чинним законодавством не передбачена.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Експертне бюро "Столиця" просило відмовити у її задоволенні з підстав недоведеності позивачем порушення його прав оспорюваним договором.

Крім того, відповідач вказував, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 були частково задоволені позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та зобов'язано АЕК "Київенерго" повернути зі зберігання на користь товариства мазут, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго", а в подальшому ухвалою від 12.05.2009 р. у цій справі змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду м. Києва від 22.04.2009 р. та стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" вартість мазуту і на виконання вказаної ухвали судом було видано відповідний наказ. Тобто, на підставі ухвали суду від 12.05.2009 р. у справі № 41/207, правова природа зобов'язання між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та АЕК "Київенерго" змінилась із зобов'язання повернути майно в грошове зобов'язання. Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 р. у справі № 41/207 було відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Київенерго" в частині відстрочення виконання ухвали суду у даній справі від 12.05.2009 р. та задоволено заяву ПАТ "Київенерго" в частині розстрочення виконання ухвали суду від 12.05.2009 р.

Проте, як зазначав відповідач, в порушення вимог ухвали суду від 13.02.2012 р. у справі № 41/207 сума боргу була погашена лише у 2016 році двома платіжними дорученнями від 22.02.2016 р. на суму 9 182 823,64 грн та від 24.02.2016 р. на суму від 44 996 789,769 грн.

За умовами оспорюваного позивачем договору від 21.06.2016 р. кредитор - ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" відступив на користь нового кредитора - ТОВ "Експертне бюро "Столиця" право вимагати від боржника - ПАТ "Київенерго" виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207 за договорами зберігання від 17.10.2008 р. № 171008-К та № 175 з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України. Таким чином, як зазначав відповідач, зобов'язання позивача, вимоги по якому були передані, не відносяться до таких, що нерозривно пов'язані з особою кредитора. Заміна кредитора, виходячи з вимог статті 516 Цивільного кодексу України, здійснюється без згоди боржника, а оскільки відповідно до ухвали суду правова природа зобов'язання між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та АЕК "Київенерго" змінились із зобов'язання повернути майно на зобов'язання сплатити кошти, що не передбачалось умовами договорів зберігання, обмеження щодо заміни сторін у зобов'язанні не встановлені, а форма оспорюваного договору відповідає статті 513 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. (суддя Павленко Є.В.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.06.2016 р. № 21/06/16, укладений між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ТОВ "Експертне бюро "Столиця".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що оскільки матеріали справи не містять доказів письмової згоди позивача на укладення оспорюваного правочину, обов'язковість якої передбачена сторонами в пунктах 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 року № 171008-К та № 175, суд дійшов висновку про невідповідність даного договору про відступлення права вимоги положенням частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України, що зумовлює визнання такого договору недійсним на підставі частини 1 статі 203 вказаного Кодексу.

За апеляційною скаргою ТОВ "Експертне бюро "Столиця" Київський апеляційний господарський суд (судді: Яковлєв М.Л., Скрипка І.М., Чорна Л.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 22.12.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції вказував, що чинне законодавство передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і оскільки, передане новому кредитору відповідно до умов оспорюваного договору про відступлення права вимоги зобов'язання позивача виникло з ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207, застереження викладенні в пунктах 8.4 договорів зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку грошове зобов'язання виникло з рішення суду.

ПАТ "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2016 р. залишити в силі, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник у касаційній скарзі наголошує на тому, що відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2016 р. серії ВП № 49670204 на момент переходу права вимоги за оскаржуваним договором про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., зобов'язання ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" було виконано в повному обсязі. При цьому, чинним законодавством, що вбачається також і з постанови Верховного Суду України у справі № 911/2445/14 від 01.04.2015 р., за договором про відступлення права вимоги може бути відступлено тільки дійсну вимогу, яка існувала на момент переходу прав, отже оскаржуваний договір не породжував жодних прав та обов'язків для ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "Експертне бюро "Столиця".

Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом, виходячи з вимог пунктів 8.4 договорів зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. та умов оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 21.06.2016 р., проігноровано необхідність наявності письмової згоди позивача, яка останнім не надавалась, що має наслідком визнання договору про відступлення права вимоги недійсним як такого, що суперечить частині 1 статті 203 та частині 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

На думку заявника касаційної скарги судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги, що після набрання рішенням суду від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 та видачі наказу на виконання цього рішення, відносини між ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" стали регулюватися не тільки умовами договорів зберігання, а й нормами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки згідно пункту 1.2 договору про відступлення права вимоги надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду. Питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення не мають характеру цивільно - правових.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, а також на те, що з моменту розгляду справи № 41/207 права та обов'язки ПАТ "Київенерго" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" трансформовані, а відтак дія пунктів 8.4 договорів зберігання не може поширюватися на них, зокрема, право на отримання 3 % річних та інфляційних за несвоєчасне виконання зобов'язання виконання рішення суду. Тобто, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, про що зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 р. у справі № 905/3137/14.

ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" наголосило, що оскільки заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує його становище та не зачіпає його інтересів, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, а оскільки у даному випадку не стягується сума основного зобов'язання, а тільки сума 3 % річних та інфляційні втрати, застереження, викладені у пунктах 8.4 договорів зберігання № 175 та № 171008-К від 17.10.2008 р. не застосовуються.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 17.10.2008 р. між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ПАТ "Київенерго" були укладені договори № 175 та № 171008-К, за умовами яких останній зобов'язався зберігати мазут, а ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" оплатити надані послуги.

Строк дії договорів - з моменту підписання та до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" своїх зобов'язань за даними правочинами (пункти 8.1).

У відповідності до пунктів 2.4, 2.5 вказаних договорів повернення майна зі зберігання оформлюється підписаним обома сторонами відповідним актом приймання-передачі (зняття зі зберігання) після настання всіх передбачених пунктом 2.5 обставин протягом 3-х банківських днів.

Згідно із пунктами 8.4 кожного з договорів жодна зі сторін не має права передавати свої права та обов'язки третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. по справі № 41/207 позовні вимоги ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" було задоволено частково, а саме: зобов'язано ПАТ "Київенерго" повернути ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" зі зберігання мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. (а.с. 30-37).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. по справі № 41/207 було змінено спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення суду від 21.04.2009 р. шляхом стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь, зокрема, ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту (а.с. 38-42).

Крім того судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 21.06.2016 року між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", як первісним кредитором, та ТОВ "Експертне бюро "Столиця", як новим кредитором, був укладений договір про відступлення права вимоги № 21/06/16, за умовами якого новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника (ПАТ "Київенерго") виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. та рішення господарського м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 за договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1 цього договору (в редакції додаткової угоди від 21.06.2016 р.) право вимоги відступається на безоплатній основі.

Пунктом 4.2 даного правочину передбачено обов'язок нового кредитора протягом десяти днів з моменту укладення цього договору сповістити боржника (ПАТ "Київенерго") про відступлення права вимоги шляхом надсилання відповідного письмового повідомлення.

21.06.2016 року між ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" та ТОВ "Експертне бюро "Столиця" було складено та підписано акт приймання-передачі документів №1 до договору, а 22.06.2016 р. р. ТОВ "Експертне бюро "Столиця" звернувся до ПАТ "Київенерго" з повідомленням про відступлення права вимоги в рамках договору № 21/06/16, яке отримано останнім.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Київенерго" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між ТОВ "Експертне бюро "Столиця" та ТОВ "Золотий Мандарин Ойл", у зв'язку з тим, що він суперечить нормам частини 1 статті 227, пункту 1 частини 1 статті 512, частині 1 статті 516, статтям 1077 та 1079 Цивільного кодексу України, а також суперечить частині 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 25 Господарського процесуального кодексу України, з огляду, зокрема, на ненадання ПАТ "Київенерго" письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків третій стороні, відповідно до пунктів 8.4 договорів зберігання від 17.10.2008 р., що має своїм наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р., укладеного між відповідачами, а також з посиланням на те, що за оспорюваним договором фактично замінено стягувача на стадії виконання судового рішення, в той час, уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно - правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 вказаного Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 Цивільного кодексу України).

Отже, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 01.04.2015 р. у справі № 911/2445/14 та від 17.06.2015 р. № 911/2044/14.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Експертне бюро "Столиця" у відзиві на позовну заяву від 29.09.2016 р. (а.с. 69-75) та в апеляційній скарзі (а.с. 110-112) вказувало на те, що ПАТ "Київенерго" сума боргу була погашена у 2016 році, а саме, згідно платіжних доручень: № 810 від 22.02.2016 р. на суму 9 182 823, 64 грн та № 918 від 24.02.2016 р. на суму 44 996 789,76 грн.

Згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 01.03.2016 р. ухвалу господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того суду від 21.04.2009 р., виконано фактично у повному обсязі, грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 810 від 22.02.2016 р. у розмірі 9 182 823,64 грн та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 918 від 24.02.2016 р. у розмірі 44 996 789,76 грн.

При цьому, ТОВ "Експертне бюро "Столиця" наголошувало, що за оспорюваним договором про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р. ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" було відступлено право вимоги сплати 3 % річних та інфляційних втрат згідно статті 625 Цивільного кодексу України, що, на думку відповідача, свідчить про зміну зобов'язань між сторонами за договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. та відсутність обмежень, встановлених пунктом 8.4 вказаних договорів щодо обов'язкової письмової згоди боржника стосовно передачі стороною договору своїх прав та обов'язків третій особі.

Здійснюючи судовий розгляд справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що передане ТОВ "Експертне бюро "Столиця", відповідно до умов договору про відступлення права вимоги, зобов'язання ПАТ "Київенерго" виникло з ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207, а відтак застереження викладенні в пунктах 8.4 договорів зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку грошове зобов'язання виникло з рішення суду, а також суд вказував на те, що чинне законодавство передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і правомірне застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Проте, судова колегія вважає такі висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без з'ясування всіх обставин справи щодо відступлення за оспорюваним договором від 21.06.2016 р. саме дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, виходячи із пояснень сторін, зокрема, щодо погашення суми боргу згідно платіжних доручень № 810 від 22.02.2016 р. та № 918 від 24.02.2016 р., а відтак і відповідність спірного договору приписам чинного законодавства.

При цьому, виходячи зі змісту статті 512 Цивільного кодексу України, Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 21/06/16 від 21.06.2016 р. ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" відступило ТОВ "Експертне бюро "Столиця" право вимоги від боржника (ПАТ "Київенерго") виконання зобов'язання щодо сплати суми боргу на підставі ухвали господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. та рішення господарського м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207 за договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008 р. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (пункт 1.2 договору).

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Оскільки виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

При цьому питання заміни сторони її правонаступником, у тому числі і в разі заміни кредитора у зобов'язанні, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 р. у справі № 923/945/13, про що наголошувалось позивачем у даній справі, проте залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Проте, здійснюючи апеляційний розгляд справи обставини, зокрема, щодо наявності чи відсутності підстав для відступлення права вимоги за оспорюваним договором коштів саме на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, судом апеляційної інстанції не встановлювались.

Крім того, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам позивача щодо наявності застережень у договорах зберігання стосовно необхідності надання ним письмової згоди на передачу своїх прав та обов'язків третій стороні, що має наслідком визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та не враховано правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного суду від 15.04.2015 р. та від 10.02.2016 р. у справі № 910/6098/14 щодо застосування приписів статті 516 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки в силу статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.