Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Демянчук Ю.Г., судді Саврій В.А., Демидюк О.О.) у справі № 918/1890/13 Господарського суду Рівненської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" про визнання недійсними договорів, та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" про зобов'язання вчинити дії, звернення стягнення на предмет іпотеки, за участю представників за первісним позовом позивача Герасимчук О.П., відповідача Пелих А.Б.,

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 у справі № 918/1890/13 в задоволенні первісного позову ТОВ "Укренергоресурс" про визнання недійсними договору мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 та договору іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007 відмовлено; зустрічний позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укренергоресурс" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007 - нежитлові приміщення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 рішення Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 у справі № 918/1890/13 скасовано в частині часткового задоволення зустрічного позову, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. В решті рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадбанк" до Державного бюджету України 7.570,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з ПАТ "Державний ощадний банк України" на користь ТОВ "Укренергоресурс" 80.388,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині часткового задоволення зустрічного позову, а постанову апеляційної інстанції - в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 638, 695, 982, 1035, 1054 ЦК України, ст.ст. 180, 272, 284, 297, 318, 345 ГК України, ст.ст. 34, 39, 49 Закону України "Про іпотеку".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 17.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі Рівненського обласного управління, правонаступником якого є позивач за первісним позовом (далі - Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" (далі - Позичальник) був укладений договір мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 (далі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит в розмірі еквівалентному 9.000.000,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредит надається у вигляді мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.06.2015 (п. 1.2 Кредитного договору).

Пунктами 1.3, 1.3.1, 1.3.2 сторони обумовили, що кредитні кошти надаються в межах ліміту кредитної лінії траншами (частинами траншів) з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі:

- 1-й транш в розмірі фактичної заборгованості ТОВ "Укренергоресурс" за кредитом перед АКБ СР "Укрсоцбанк", яка виникла за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006, але не більше розміру, еквівалентному 5.000.000,00 грн., з цільовим призначенням - погашення заборгованості Позичальника за кредитом перед АКБ СР "Укрсоцбанк" за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006;

- 2-й транш (частина траншу) в розмірі, що в сумі з попереднім траншем не перевищуватиме ліміт кредитування, з цільовим призначенням - оплата матеріалів та робіт на ремонт приміщень по вул. Княгині Ольги, буд. 8, м. Рівне (в сумі не більше 500.000,00 грн.) та завершення будівництва і введення в експлуатацію торгового центру по вул. С. Петлюри, буд. 22, в м. Рівне (в сумі не більше 3.500.000,00 грн.).

Під час розгляду справи місцевим судом було встановлено існування Договору мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 в двох редакціях (оригінали яких оглянуті місцевим судом у засіданні), які частково різняться за своїм змістом.

Редакція кредитного договору, що міститься в нотаріальній справі, що була сформована під час посвідчення укладеного між сторонами даного спору договору іпотеки, і редакція кредитного договору, яка надана Банком, мають наступні відмінності:

- відмінний п. 8 розділу "Терміни і їх тлумачення", де в редакції, що міститься в нотаріальній справі, визначається поняття "збитки", а в редакції, що надана Банком, даний пункт визначає валюту кредитування - гривня (980), долар США (840);

- відмінний п. 1.3 кредитних договорів, де в редакції, що міститься в нотаріальній справі, він визначає: "Кредитні кошти надаються в межах ліміту кредитної лінії траншами (частинами траншів) з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі (далі - Цільове призначення кредиту):", а в редакції, що надана Банком, зазначено: "Кредит Позичальнику може надавати у наступних валютах: в українських гривнях та доларах США. Для дотримання Ліміту кредитування при наданні кредиту в доларах США розмір чергового траншу перераховується в українські гривні по курсу НБУ на день видачі кожного траншу. Погашення кредиту чи його частини здійснюється у валюті надання. Для встановлення вільного залишку Ліміту кредитування, визначеного у п. 1.1, при погашенні кредиту чи його частини, наданого в доларах США, переведення цієї суми до еквіваленту в українські гривні здійснюється по курсу НБУ, який діяв на дату надання. Кредитні кошти надаються в межах ліміту кредитної лінії траншами (частинами траншів) з позичкового рахунку в безготівковому порядку на наступні цілі (далі - Цільове призначення кредиту)".

Проте в процесі розгляду справи, в т.ч. шляхом виклику в судове засідання Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І., місцевим судом встановлено, що фактичні правовідносини сторін врегульовані Договором мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 в редакції, долученій до справи, яка містилась у нотаріальній справі (арк. 45-51 т. 3). Вказана обставина визнана і представниками сторін, котрі були присутніми в судовому засіданні місцевого суду 08.04.2014, про що зазначено в рішенні суду.

В подальшому сторони неодноразово змінювали та доповнювали Кредитний договір, про що було укладено низку Додаткових договорів: № 1 від 17.10.2007, № 2 від 27.12.2007, № 3 від 30.04.2008, № 4 від 30.07.2008, № 5 від 31.07.2008, № 6 від 29.12.2008, № 7 від 28.09.2009, № 8 від 29.09.2010 та № 9 від 27.09.2011.

З урахуванням внесених змін та доповнень до Кредитного договору Банк зобов'язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит з Лімітом кредитування 990.000,00 (дев'ятсот дев'яносто тисяч) доларів США та 3.500.000,00 (три мільйони п'ятсот тисяч) грн. та сплатити проценти за користування Кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору, з урахуванням внесених змін, гроші надаються у вигляді мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.06.2015.

Згідно з п. п. 1.3.1 та 1.3.2 Кредитного договору кредит надається на наступні цілі:

- 1-й транш в розмірі фактичної заборгованості ТОВ "Укренергоресурс" за кредитом перед АКБ СР "Укрсоцбанк", яка виникла за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006, але не більше 990.000,00 доларів США на погашення заборгованості позичальника перед АКБ СР "Укрсоцбанк" за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006;

- 2-й транш (частина траншу) в розмірі 3.500.000,00 грн. на завершення будівництва і введення в експлуатацію торгового центру по вул. С. Петлюри, буд. 22, в м. Рівне.

Відповідно до підпункту 1.7.1.1 Кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка в розмірі 14,5 процента річних в гривнях та 11,5 процента річних у доларах США; починаючи з 30.07.2008 - в розмірі 15,5 процента річних у гривні та 11,5 процента річних у доларах США; з 01.01.2009 - в розмірі 18 процентів річних у гривнях та 11,5 процента річних у доларах США; з 01.10.2009 - в розмірі 18 процентів річних у гривнях та 10,5 процента річних у доларах США; з 01.10.2011- в розмірі 16 процентів річних у гривнях та 10,5 процента річних у доларах США.

17.07.2007 на виконання підпункту 1.4.2 Кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Банком та Позичальником був укладений договір іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І., зареєстрований в реєстрі за № 3238 (далі - Договір іпотеки).

Предметом іпотеки є таке нерухоме майно: нежитлові приміщення цокольного поверху 1-го та 2-го поверхів, загальною площею 2.162,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8. Договірна вартість нерухомого майна станом на 27.09.2011 становить 21.500.000,00 грн.

ТОВ "Укренергоресурс" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним Договору мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 та визнання недійсним Договору іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007. За твердженням позивача за первісним позовом, сторони, укладаючи оспорювані правочини, не досягли згоди зі всіх істотних умов, визначених ст. 1054 ЦК України, що в силу вимог ст. 215 ЦК України є підставою для визнання їх недійсними.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом, визначеним в ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Визначення кредитного договору та істотні умови такого правочину закріплені в параграфі 2 глави 71 ЦК України (435-15) , згідно зі ст. 1054 якого за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ст. ст. 1055, 1056-1 ЦК України).

Відповідно частини 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як встановлено місцевим судом та вбачається зі змісту Договору мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 в редакції, що міститься в нотаріальній справі і долучена до судової справи як така, що визнається обома сторонами, вказаний правочин містить всі необхідні умови кредитного договору - предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, укладений він в письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та направлений на реальне настання наслідків, які сторони обумовити цією угодою. Крім того вказаний правочин в повній мірі виконаний з боку кредитора.

Як зазначалось вище, фактичні правовідносини сторін врегульовані Договором мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 саме в редакції, яка міститься у нотаріальній справі, вказана обставина визнана і представниками сторін, присутніми в судовому засіданні місцевого суду 08.04.2014. Крім того сторони неодноразово змінювали та доповнювали Кредитний договір, про що було укладено низку Додаткових договорів, в т.ч. щодо визначення валюти кредитування, графіку погашення тощо.

Стосовно твердження позивача за первісним позовом про відсутність у справі доказів видачі кредитних коштів в лімітах та на умовах, обумовлених Кредитним договором, та посилання на висновок судово-економічної експертизи № 7435 від 12.12.2014 та висновок додаткової судово-економічної експертизи № 7184 від 27.08.2015 місцевим судом встановлено таке.

Як підтверджено судовим експертом, викликаним 07.10.2015 в судове засідання для надання пояснень, неоднозначність висновків викликана відсутністю доказів прямого перерахування коштів у сумі 990.000,00 доларів США Банком та їх отримання позичальником - ТОВ "Укренергоресурс" (первісних документів), однак згідно з умовами п. 1.3.1 Кредитного договору сторони обумовили перерахування вказаних коштів "на погашення фактичної заборгованості ТОВ "Укренергоресурс" за кредитом перед АКБ СР "Укрсоцбанк", яка виникла за кредитним договором № 08806 від 26.12.2006" і фактичне здійснення та завершення Банком цієї операції підтверджується листом АКБ "Укрсоцбанк" № 12-12/88 від 17.07.2007 та листом ПАТ "Укрсоцбанк" № 10.1-87/85-827 від 12.03.2015 і не заперечується судовим експертом.

Таким чином місцевим судом встановлено, що зібраними у справі доказами в сукупності підтверджується виконання Банком умов договору в частині надання Позичальнику кредитних коштів в сумі 990.000,00 доларів США та погашення цими коштами кредитної заборгованості Позичальника перед іншим банком (перекредитування). Тобто кошти перераховано іншому банку за цільовим призначенням, на яке видавався кредит, і фактична мета кредитування у вказаній сумі була досягнута.

Щодо посилань позивача та апеляційного суду на можливу невідповідність певних платіжних документів, реалізованих банком на виконання Кредитного договору (зокрема, за першим траншем в порядку, визначеному п. 1.3.1 Кредитного договору) нормативним актам Національного данку України, то вказані обставини, як вірно відзначено місцевим судом, не можуть бути підставою для визнання спірного правочину недійсним, оскільки вказані вище кошти фактично були перераховані та отримані ПАТ "Укрсоцбанк" у повному обсязі.

Згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено місцевим судом, після укладення оспорюваних правочинів сторони неодноразово укладали угоди щодо внесення до них змін та доповнень, в тому числі і щодо фіксації зобов'язань позичальника в гривні та доларах США, а також позичальником вчинялись дії, направлені на виконання як Кредитного договору (сплата кредиту /у валюті та в гривні/, сплата процентів), так і на вчинення дій, спрямованих на фактичну передачу предмета іпотеки, передачу іпотекодержателю правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, вчинення інших дій, обумовлених договором.

За таких обставин посилання позивача на те, що оспорювані правочини вчинені з перевищенням повноважень, наданих особі, а також на невідповідність умов цих правочинів реальній волі позичальника чи на невизначеність валюти є необгрунтованими.

З урахування наведеного позивач за первісним позовом не довів невідповідність укладеного Кредитного договору вимогам ст. 203 ЦК України, а тому підстави для визнання його недійсним за приписами ст. 215 ЦК України відсутні.

Підставою для визнання недійсним Договору іпотеки позивачем за первісним позовом визначено недійсність Кредитного договору. Оскільки місцевим судом встановлена дійсність Кредитного договору, то підстави для визнання недійсним Договору іпотеки також відсутні.

З урахуванням наведено місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні первісного прозову.

Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, однак з інших мотивів. Так, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спіні договори є неукладеними, а тому не можуть бути визнані недійсними. Колегія суддів вважає висновки апеляційного суду помилковими, та такими, що зроблені без урахування усіх встановлених обставин справи.

Апеляційний суд цього не врахував, вдавшись виключно до аналізу лише двох первинних редакцій Кредитного договору, але так і не встановивши істотності розбіжностей в цих редакціях, які дозволили б дійти достовірного висновку про відсутність всіх необхідних умов, визначених як обов'язкові для кредитного договору.

Крім того апеляційний суд не врахував такого.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з 5 ст. 341 ГК України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 342 ГК України порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів відзначає, що існування позадоговірних відносин з кредитування чи надання позики між банком та позичальником (на що послався апеляційний суд) не передбачено законодавством, оскільки такі відносини мають в обов'язковому порядку оформлюватись відповідним договором.

Розглядаючи зустрічний позов, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення. Так, місцевим судом в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укренергоресурс" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007 - нежитлові приміщення. При цьому місцевий суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про передачу в управління майна; зобов'язання передати оригінали правовстановлюючих документів на майно; надати право банку на отримання будь-яких документів щодо майна; надати право банку здійснювати дії, пов'язані з управлінням майном; надати право на отримання орендних та інших платежів, пов'язаних з користуванням майном; надати право здійснювати дії, пов'язані з управлінням майном; надати право позивачу здійснювати користування послугами охорони, тощо (п. 3 - п. 9 вимог зустрічного позову).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив виключного з того, що в матеріалах справи містяться дві редакції Кредитного договору, які частково відрізняються одна від одної, а тому, за висновком апеляційного суду, сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про неукладеність спірного Кредитного договору.

Про помилковість такого висновку зазначено вище.

Разом з тим, посилаючись на такий висновок, апеляційний суд помилково зазначив, що неукладеність договору мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 80-07 від 17.07.2007 має наслідком неукладеність договору іпотеки нерухомого майна № 80-001 від 17.07.2007 та послався на ч. 2 ст. 548 ЦК України, згідно з якою недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Колегія суддів відзначає, що вказана стаття стосується недійсних правочинів, а тому висновок про неукладеність договору іпотеки внаслідок неукладеності кредитного договору не ґрунтується на законодавстві.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зробивши помилкові висновки щодо неукладеності спірних договорів, суд апеляційної інстанції фактично не перевірив законності та обґрунтованості рішення місцевого господарського суду в частині зустрічного позову. Зазначене унеможливлює перегляд рішення суду першої інстанції в цій частині касаційним судом з урахуванням принципу стадійності перегляду судових рішень.

В той же час згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що помилкове застосування матеріального права апеляційним судом призвело до порушення ним процесуального права, зокрема ст. 101 ГПК України, що унеможливило повну перевірку в порядку апеляції фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині зустрічного позову.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Колегія суддів окремо відзначає, що апеляційним судом була частково задоволена апеляційна скарга ТОВ "Укренергоресурс" та скасовано рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову, прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволені зустрічного позову відмовлено повністю, в решті рішення залишено без змін. За таких обставин суд апеляційної інстанції додатковою постановою від 06.12.2016 стягнув з відповідача (за первісним позовом) на користь позивача (за первісним позовом) 80.388,00 грн. судового збору, а також - на користь Державного бюджету України 7.570,20 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Оскільки колегія суддів скасовує справу в частині зустрічного позову з направленням її у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то за результатами нового розгляду апеляційний має здійснити новий розподіл судових витрат, а тому додаткова постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі № 918/1890/13 також підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 918/1890/13 скасувати в частині скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 21.07.2016 про часткове задоволення зустрічного позову і прийняття нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.