головуючого судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Вовка І.В., судді Стратієнко Л.В., за участю представника стягувача Тюхтій М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.10.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року за заявою начальника Решетилівського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про видачу дублікату наказу від 06.09.2007 року у справі № 11-29/176-07-4002 Господарського суду Одеської області за позовом Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені М.О. Посмітного" до Південного регіонального виробничо - комерційного відділення концерну "Украгротехсервіс" за участю Прокурора Одеської області про зобов'язання до вчинення певних дій

06.09.2007 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2007 року та рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року був виданий наказ про вилучення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукла" (надалі - ТОВ "Дукла", боржник) та передання Південному регіональному виробничо-комерційному відділенню концерну "Украгротехсервіс" (надалі - ПРВКВК "Украгротехсервіс", стягувач) приплоду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 року за заявою стягувача поновлено пропущений строк для пред'явлення цього наказу до виконання.

26.09.2016 року начальник Решетилівського районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області звернувся до суду з заявою про видачу дублікату наказу від 06.09.2007 року у зв'язку з його втратою. До заяви додана довідка державного виконавця про втрату наказу при пересилці виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

За результатами розгляду заяви Господарський суд Одеської області (суддя Д'яченко Т.Г.) постановив ухвалу від 10.10.2016 року про видачу дублікату наказу від 06.09.2007 року у справі № 11-29/176-07-4002 про вилучення з ТОВ "Дукла" та передання ПРВКВК "Украгротехсервіс" припліду корів в кількості 189 голів та молока в кількості 591,4 тон

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Воронюк О.Л., суддів: Богатир К.В., Лашин В.В.) ухвала Господарського суд Одеської бласті від 10.10.2016 року залишена без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Дукла" - без задоволення.

У касаційній скарзі ТОВ "Дукла", посилаючись на порушення судами норм ст.ст. 116, 117, 120 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), п. 4 ч. 1 ст. 18, п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника стягувача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню і оскаржувану постанову слід залишити без змін з таких підстав.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012 (v018p710-12) ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012 (v011p710-12) ).

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 11 цього Закону (у редакції, яка діяла на момент подання заяви) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

Процесуальний порядок видачі дубліката наказу на примусове виконання судового рішення встановлений ст. 120 ГПК України, яка передбачає, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання, і до заяви додана довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу.

Зважаючи на встановлені судами обставини втрати наказу суду від 06.09.2007 року при його пересилці за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, а також те, що строк пред'явлення цього наказу до виконання відновлювався ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.08.2014 року, Вищий господарський суд вважає, що суди дійшли правильного висновку про достатність правових та фактичних підстав для видачі дубліката наказу замість втраченого оригіналу.

Доводи касаційної скарги про те, що судами порушено норми ст. 120 ГПК України, оскільки дублікат наказу видано повторно, Вищий господарський суд України відхиляє. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи такі самі доводи апеляційної скарги, дійшов обґрунтованого висновку, що нормами чинного законодавства обмежений лише строк, у межах якого суд може видати дублікат наказу. Водночас, законодавець не визначив обмежень щодо кількості дублікатів, тому отримання повторного дублікату наказу, в разі втрати попереднього дублікату наказу, що видавався раніше, не суперечить нормам чинного законодавства.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що судами безпідставно не враховано, що у боржника відсутній обов'язок щодо повернення приплоду корів у кількості 113 корів у зв'язку з частковим виконанням рішення суду, що підтверджується актом серія АА № 062752 від 21.09.2007 року, Вищий господарський суд України також відхиляє, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла станом на момент видачі наказу від 06.09.2007 року) у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення. В абз. 2 пп. 2.3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року N 5-рп/2013 (v005p710-13) Конституційний Суд України зазначив, що "системний аналіз ст.ст. 84, 116, 117, 119, 120 ГПК України дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом". У п. 6 постанови від 17.10.2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) Пленум Вищого господарського суду України також роз'яснив, що "дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього". Отже, дублікат наказу це другий примірник виконавчого документу, що має ту саму силу, що й оригінал, і його зміст має повністю співпадати з оригіналом, тобто відповідати резолютивній частині рішення суду. Тому у випадку часткового виконання рішення змінювати у дублікаті резолютивну частину судового рішення, що виконується, не можна. У такому разі часткове виконання враховується в ході подальшого виконавчого провадження в загальному порядку.

Твердження заявника касаційної скарги про подвійне стягнення з нього суми заборгованості з огляду на неврахування судами тієї обставини, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2016 року було задоволено заяву стягувача та змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.06.2007 року шляхом стягнення 2009020, 58 грн вартості неповернутого майна (591, 4 т молока), суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки ухвала суду в цій частині скасована постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2016 року.