головуючого судді Кролевець О.А., суддів Євсікова О.О., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 у справі № 910/10877/16 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" до за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" Клімова Леоніда Михайловича тлумачення змісту договоруза зустрічним позовом до про Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" тлумачення змісту договору за участю представників від позивача: Якімов Ф.В., від відповідача: від третьої особи: Астахов Р.М., Якімов Ф.В.,

Рішенням господарського суду м.Києва від 02.08.2016 (суддя Привалова А.І.) первісний позов Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "ФК "Чорноморець", Товариство, позичальник) задоволено частково, здійснено тлумачення пункту 13 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 щодо моменту втрати чинності Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014, зазначивши, що таким моментом є момент здійснення порушення позивачем умов пунктів 1, 3, 5, 8, 9 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014, а саме 3 лютого 2015 року, в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк, ПАТ "Сбербанк", кредитор) про тлумачення змісту окремих частин Договору про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 (далі - кредитний договір), укладеного між сторонами (в чинній редакції, викладеній в Договорі про внесення змін № 6 від 26.04.2013), задоволено повністю. Здійснено тлумачення змісту п.8.4 кредитного договору, у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним Договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а позичальник зобов'язаний, здійснити всі платежі за цим Договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим Договором) в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня належного доведення до відома Сторони договору (отримання/вручення такого повідомлення-вимоги). Здійснено тлумачення змісту п.11.9 кредитного договору таким чином - "..будь-які повідомлення мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої Сторони Договору (з моменту отримання/вручення такого повідомлення-вимоги)".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І., Алданова С.О., Зубець Л.П.) рішення скасовано в частині задоволення зустрічного позову. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та рішення від 02.08.2016 залишити без змін.

Позивачем за первісним позовом та третьою особою подані заперечення на касаційну скаргу, в яких просять постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Малетича М.М. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/10877/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі № 910/10877/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.01.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд до 14 год. 30 хв. 6 лютого 2017 року в зв'язку зі складністю справи, необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи та ознайомлення з поданими запереченнями на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.02.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд до 10 год. 30 хв. 15 лютого 2017 року в зв'язку зі складністю справи та необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи.

Відповідачем подано додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких повторно просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.07.2011 р. між ПАТ "Сбербанк" (кредитор) та ПрАТ "ФК "Чорноморець" (позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО (з внесеними в подальшому змінами та доповненнями), за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 41586388 (сорок один мільйон п'ятсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) доларів США, з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі - "LIBOR USD 6M" + 11,5% річних в доларах США, але не менше 12% річних, з останнім днем дії кредитної лінії - 30 червня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2015 р. Банком направлено на адресу Товариства повідомлення № 61/5/56, в якому було зазначено, що: з 11 лютого 2015 року нараховується підвищена процентна ставка по кредиту у розмірі LIBOR USD 6M + 13,5%, але не менше 14,0% річних - за порушення зобов'язання по складанню Акта звірки за січень (п.6 Додатку № 1 до кредитного договору); з 14 березня 2015 року ставка по кредиту буде додатково збільшена та встановлена на рівні LIBOR USD 6M + 15,5%, але не менше 14,0% річних - порушення зобов'язання з надання документів з оренди земельної ділянки (п.2.11 Додатку № 1 до кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 12 від 30.04.2014).

Підвищення процентної ставки здійснено на підставі п.6.6 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013).

30.12.2014 р. між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 14 до кредитного договору, згідно п.2 якого сторони домовились доповнити п.6.3 статті 6 кредитного договору підпунктом 6.3.1 наступного змісту: " 6.3.1 Проценти нараховані за період з 15 липня 2014 року по 14 березня 2015 року підлягають сплаті в строк до 01 квітня 2015 року".

Згідно з п.3 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 сторони, зокрема, домовились доповнити ст.7 кредитного договору п.7.8 наступного змісту: "7.8. Починаючи з 01 січня 2015 року позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячні надходження орендних/суборендних платежів за договорами, майнові права на отримання виручки за якими передані в заставу Банку згідно з підпунктами "н" - "у" п. 21 кредитного договору у сумі не меншій ніж 8895432,20 (вісім мільйонів вісімсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 20коп."

Пунктом 13 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 сторони погодили, що Договір про зміни № 14 укладений зі скасувальною обставиною відповідно до ст. 212 ЦК України, в зв'язку з чим умови, викладені в Договорі про зміни № 14, втрачають чинність в разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п.1,3,5,8,9 цього договору.

Судами також встановлено, що 23.06.2015 р. Банком надіслано на адресу позичальника повідомлення-вимогу № 5828/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

У повідомленні-вимозі № 5828/5/28-2 від 23.06.2015, зазначено: "якщо протягом 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення цієї вимоги - повідомлення позичальник поверне Банку прострочену заборгованість по кредитному договору, то зазначена вимога Банку про довгострокове повернення повної суми заборгованості по кредитному договору втрачає чинність...".

Предметом первісного позову є вимоги Товариства про тлумачення змісту п.6 Додатку № 1 до Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013 до кредитного договору, п.6.6 кредитного договору в редакції Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013 та п.13 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 до кредитного договору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач, зокрема, зазначає про необхідність тлумачення пункту 13 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 щодо моменту втрати чинності цим договором, а саме: з моменту здійснення порушення позивачем умов п.п.1, 3, 5, 8, 9 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 або з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення відповідача про припинення дії цього Договору.

Предметом зустрічного позову є вимоги Банку про тлумачення змісту п.8.4 і п.11.9 кредитного договору з метою вирішення питання щодо початку відліку строку, встановленого в п.8.4 кредитного договору, з врахуванням особливостей, визначених п.11.9 кредитного договору, та щодо належного повідомлення сторони договору, а саме моменту набрання юридичної сили повідомленням-вимогою.

Обґрунтовуючи свої вимоги Банк зазначає, що метою тлумачення окремих частин правочину є з'ясування того, що в ньому виражено, зокрема, з урахуванням протиріч між пунктами п.8.4 та п.11.9 кредитного договору в частині визначення моменту (початку) відліку строку щодо вимоги в односторонньому порядку на дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором: протягом 10 (робочих) днів з дня відправлення Банком повідомлення-вимоги Стороні договору чи/або протягом 10 (робочих) днів з дня належного доведення до відома Сторони договору (тобто з моменту отримання/вручення повідомлення-вимоги).

Задовольняючи первісний позов частково, а зустрічний позов повністю, місцевий господарський суд встановив, що передбачена пунктом 13 Договору про внесення змін № 14 від 30.12.2014 скасувальна обставина (в розумінні ст. 212 ЦК України) настала 31.01.2015 р., в зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язання із забезпечення щомісячного надходження, починаючи з 1 січня 2015 року, орендних/суборендних платежів за договорами, майнові права на отримання виручки за якими передані в заставу згідно пп. "н"-"у" п.2.1 кредитного договору у сумі не меншій ніж 8895432,20 грн., тому, з урахуванням приписів ч.5 ст. 254 ЦК України, розтлумачив, що Договір № 14 втратив чинність саме 03.02.2015 р. При цьому, відсутня необхідність у тлумаченні п.6 Додатку № 1 до Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013 та п.6.6 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013), оскільки відсутній спір щодо їх розуміння сторонами, а самі пункти є зрозумілими та не потребують додаткового тлумачення. Водночас, суд дійшов висновку, що правильне тлумачення п.8.4 кредитного договору з врахуванням обов'язкового порядку належного повідомлення сторін кредитного договору, передбаченого п.11.9 кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013), полягає в тому, що відлік строку вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості (не пізніше 10 (десяти) робочих днів) має розпочинатися з моменту доведення до відома іншої сторони (тобто з моменту отримання/вручення повідомлення-вимоги).

Скасовуючи рішення в частині задоволення зустрічного позову та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що в п.8.4 та п.11.9 кредитного договору чітко і зрозуміло сформульовано зазначені в них умови, оскільки, надіславши на адресу позичальника повідомлення-вимогу № 5828/5/28-2 від 23.06.2015 про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, у якій (вимозі) на виконання п.8.4 кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013) було встановлено строк для погашення загальної заборгованості за кредитом - 10 (десять) робочих днів з дня відправлення Банком повідомлення-вимоги, Банк фактично виконав умови п.8.4 кредитного договору, а на момент направлення вимоги № 5828/5/28-2 у сторін не виникало неоднозначного трактування положень п.8.4 та п.11.9 кредитного договору. При цьому, на підставі правової оцінки документів, оформлених Банком в рамках застосування процедур стягнення з ПрАТ "ФК "Чорноморець" заборгованості за кредитним договором, суд встановив той факт, що кредитор розпочав обліковувати повну суму заборгованості за кредитним договором саме після спливу 10 (десяти) робочих днів з моменту надіслання на адресу позичальника відповідного повідомлення-вимоги, внаслідок чого дійшов висновку про те, що виконавши умови п.8.4 кредитного договору, Банк фактично намагається не розтлумачити певні умови кредитного договору, а внести зміни до вже виконаних умов, зокрема, до п.8.4 кредитного договору, що суперечить вимогам ст. 213 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог про тлумачення п.6 Додатку № 1 до Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013 та п.6.6 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 213 ЦК України передбачає, що на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору або його частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст договору або його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. Тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючі умови договору.

Тлумаченню підлягає зміст договору або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Таким чином, у розумінні приписів ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості подальшого безперешкодного виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами тих його умов, щодо тлумачення яких заявлено відповідний позов, а не після їх виконання.

Відповідно до пп. "д" п.8.3 кредитного договору, в редакції Договору про внесення про внесення змін № 6 від 26.04.2013, Банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених цим договором.

Згідно з п.8.4 кредитного договору (в редакції Договору про внесення про внесення змін № 6 від 26.04.2013) визначено, що у разі, якщо Банк використовує своє право щодо вимоги в односторонньому порядку дострокового повернення повної суми заборгованості за цим договором, то він зобов'язаний в письмовій формі повідомити про це позичальника, із зазначенням у відповідній вимозі повної суми заборгованості, а позичальник, здійснити усі платежі за цим договором на користь Банку (при цьому строкові платежі - проценти, комісії, пені тощо повинні бути сплачені з урахуванням строку, що минув з дати, на яку Банк здійснив розрахунок заборгованості за цим договором, і по дату повернення повної суми заборгованості за цим договором) в строк не пізніше 10 (десяти) робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

Таким чином, цим пунктом строк виконання боржником вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту був встановлений у 10 робочих днів з дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги).

В свою чергу, пунктом 11.9 кредитного договору передбачено, що будь-які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між банком і позичальником, що стосуються цього кредитного договору, незалежного від того, передбачені вони цим договором або інше, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку, рекомендованим або цінним листом.

Отже, як правильно зазначив апеляційний суд, пунктом 11.9 кредитного договору встановлено письмову форму складання сторонами повідомлень, попереджень та інших документів щодо обміну інформацією та спосіб їх доведення до іншої сторони (шляхом відправлення кур'єром під розписку, рекомендованим або цінним листом), що жодним чином не можна ототожнювати з визначеним у п.8.4 кредитного договору 10-денним строком виконання позичальником вимоги Банку про дострокове повернення кредиту, початок відліку якого (строку) прив'язується до дня відправлення Банком такого повідомлення (вимоги) кур'єром чи засобами поштового зв'язку.

Суд апеляційної інстанції при розгляді зустрічного позову цілком обґрунтовано спростував доводи Банку та висновок суду першої інстанції про необхідність тлумачення п.8.4 кредитного договору (в частині визначення моменту початку відліку 10-денного строку щодо односторонньої вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором) з метою усунення суперечностей між змістом п.8.4 та п.11.9 кредитного договору, оскільки зміст питань, врегульованих цими пунктами кредитного договору, так само як і зміст повідомлення-вимоги № 5828/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості за кредитним договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, надісланої 23.06.2015 р. Банком на адресу позичальника саме у чіткій відповідності та на виконання п.8.4 цього договору, переконливо свідчать про відсутність неясності, неоднозначності чи суперечностей у трактуванні сторонами положень п.п.8.4,11.9 кредитного договору на момент направлення кредитором вказаної вимоги.

Крім того, на підставі правової оцінки наявних у справі документів, оформлених Банком в рамках застосування процедур стягнення з ПрАТ "ФК "Чорноморець" заборгованості за кредитним договором, апеляційним судом достеменно встановлено той факт, що кредитор розпочав обліковувати повну суму заборгованості за кредитним договором саме після спливу 10 (десяти) робочих днів, обчислюваних з моменту надіслання на адресу позичальника відповідного повідомлення-вимоги, а не з моменту її доведення до відома Товариства (тобто з моменту отримання/вручення адресату), внаслідок чого суд дійшов вірного висновку про те, що спочатку виконавши умови п.8.4 кредитного договору, Банк фактично намагається не розтлумачити певні умови кредитного договору, а внести зміни до вже виконаних умов п.8.4 кредитного договору, змістивши момент початку перебігу 10-денного строку на пізніший термін, що суперечить вимогам ст. 213 ЦК України.

Наведеним повністю спростовується твердження скаржника про виникнення потреби у судовому тлумаченні положень п.п.8.4,11.9 кредитного договору у зв'язку з їх неповнотою та недостатньою зрозумілістю в частині моменту, з якого настають правові наслідки реалізації кредитором одностороннього правочину на дострокове повернення суми заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови в частині відмови у зустрічному позові.

Колегія суддів також зауважує, що подана Банком касаційна скарга не містить жодних заперечень та спростувань щодо встановлених судами попередніх інстанцій обставин відсутності передумов для тлумачення п.6 Додатку № 1 до Договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013 та п.6.6 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013), що слугували підставою для відмови у задоволенні вимог первісного позову в цій частині.

Разом з тим, касаційна інстанція не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення первісного позову (в частині тлумачення моменту втрати чинності Договором про внесення змін № 14 від 30.12.2014 до кредитного договору), з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.02.2016 у справі № 916/4693/15 (між тими ж сторонами), яким було частково задоволено позов ПАТ "Сбербанк" про стягнення з ПрАТ "ФК "Чорноморець" заборгованості за кредитним договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011, встановлено, що обставина невиконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" обов'язку забезпечити щомісячне надходження, починаючи з 1 січня 2015 року, орендних/суборендних платежів за договорами, майнові права на отримання виручки за якими передані в заставу згідно пп. "н"-"у" п.2.1 кредитного договору у сумі не меншій ніж 8895432,20 грн. (скасувальна обставина) мала місце 31 січня 2015 року. Разом з тим, враховуючи ч.5 ст. 254 ЦК України, останнім днем строку виконання зобов'язання було 2 лютого 2015 року, а Договір № 14 від 30.12.2014 втратив чинність відповідно 3 лютого 2015 року.

Колегія суддів вважає передчасним посилання судів попередніх інстанцій в обґрунтування підстав для часткового задоволення первісного позову на фактичні обставини, встановлені рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/4693/15, оскільки, за змістом ч.3 ст. 35 ГПК України носієм преюдиціальних обставин може бути лише рішення суду, яке набрало законної сили, а на теперішній час вищевказане судове рішення не набрало законної сили як таке, що оскаржується ПАТ "ФК "Чорноморець" в апеляційному порядку та апеляційне провадження у цій справі зупинено 23.01.2017р. до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "Група Управління Бізнесом" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 12.04.2016, якою у даній справі було призначено судову економічну експертизу фінансово-кредитних операцій.

Таким чином, на даний час у справі № 916/4693/15 розглядається спір, що виник між сторонами при виконанні кредитного договору № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

Згідно приписів п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зазначає, що конкретний момент (календарна дата) настання терміну виконання позичальником зобов'язання із забезпечення щомісячного надходження, починаючи з 1 січня 2015 року, орендних/суборендних платежів за договорами, майнові права на отримання виручки за якими передані в заставу згідно пп. "н"-"у" п.2.1 кредитного договору, від настання якого прямо залежить втрата чинності Договором про внесення змін № 14 від 30.12.2014 до кредитного договору, повинен встановлюватися судом при вирішенні господарського спору майнового характеру, пов'язаного з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, підтвердженням чого є розглядуваний на даний час Одеським апеляційним господарським судом спір між тими ж сторонами у справі № 916/4693/15.