головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач) суддів Кондратової І.Д. Нєсвєтової Н.М. за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився Сінюхіна І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 904/4464/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 90 313,80 грн

У травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 87 138,84 грн плати за користування вагонами, 3 174,94 грн збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2016 (суддя - Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (головуючий - Пархоменко Н.В., судді - Коваль Л.А., Чередко А.Є.), позов задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 87 138,84 грн плати за користування вагонами, 3 174,96 грн збору за зберігання вантажу та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача 62 825, 28 грн плати за користування вагонами. В іншій частині позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21.09.2012 між державним підприємством "Придніпровська залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" (залізниця) та публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (змінило назву на приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії)) було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця" № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч, за умовами якого, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станцій Терни та Рядова Придніпровської залізниці стрілками № № 2, 4, 6 до колій № 6 та № 8 станції Терни, стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова.

Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", які встановлено: по станції Терни - біля маневрового світлофору М-10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки № 2 станції Терни, маневрового світлофору М-8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни, маневрового світлофору М-6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова - біля вхідного світлофору ЧК, розташованого на відстані 500м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова (п. 1. договору).

Пунктом 15. договору визначено, що власник колії сплачує залізниці плату, зокрема: за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

У п. 20. договору сторони погодили, що він укладається терміном на п'ять років з 29.10.2012 до 28.10.2017.

Як вбачається із матеріалів справи, за залізничними накладними № 40456873, № 47322250, № 40455040 залізницею були прийняті до перевезення порожні вагони ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 44-47, т. 1).

Відповідно до накладних станція та залізниця призначення - Терни Придніпровської залізниці.

15.12.2015 за наказом № 795 о 09:43 год. були затримані вагони на станції Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці через неприйняття вагонів вантажовласником - ПАТ "Північний ГЗК" з причин скупчення вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці, що прибули на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", а також в зв'язку з несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу відповідача.

Згідно з вказаним наказом затримці підлягали вагони №№ голова 53524633 хвіст 56953623 у кількості 56 вагонів, індекс поїзда 4673-15-4573 з вантажем - на своїх осях, що перевозились у поїзді № 3502.

У зв'язку із неприйняттям вантажовласником вагонів на станції Терни Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, станцією затримки вагонів - Кривий - Ріг Західний був складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 105 від 15.12.2015, що прибули поїздом № 2154 14.12.2015 о 20:20 год., № 2114 11.12.2015 о 09:55 год. та № 2172 15.12.2015 о 00:37 год на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (а.с. 43, т. 1).

Також був складений акт загальної форми ГУ-23 № 111 від 15.12.2015.

Повідомлення про затримку вагонів за наказом № 795 від 15.12.2015 було отримано відповідачем 15.12.2015 о 10:20 год. Вказане повідомлення підписане представником відповідача із застереженням "Про готовність прийняти вагони оскільки на момент видачі наказу № 795 про затримку вагонів на станції Терни була вільна колія № 1".

Відповідно до акту про затримку вагонів форми ГУ-23а № 105 від 15.12.2015, затримані вагони, що прибули поїздом № № 2154, 2114, 2172, відправлені поїздом № 3502 19.12.2015 о 21 год. 20 хв.

На станції Терни Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 за весь час затримки вагонів на станції підходу Кривий Ріг Західний до станції призначення по наказу № 795 за період з 09:43 год. 15.12.2015 по 20:25 год. 19.12.2015: № 5100 від 15.12.2015, № 5102 від 15.12.2015, № 5106 від 15.12.2015, № 5107 від 15.12.2015, № 5108 від 15.12.2015, № 5109 від 15.12.2015, № 5112 від 16.12.2015, № 5114 від 16.12.2015, № 5122 від 16.12.2015, № 5123 від 15.12.2015, № 5124 від 16.12.2015, № 5125 від 15.12.2015, № 5117 від 16.12.2015, № 5118 від 16.12.2015, № 5131 від 16.12.2015, № 5135 від 16.12.2015, № 5138 від 16.12.2015, № 5140 від 17.12.2015, № 5142 від 17.12.2015, № 5144 від 16.12.2015, № 5146 від 17.12.2015, № 5148 від 17.12.2015, № 5149 від 16.12.2015, № 5154 від 17.12.2015, № 5155 від 17.12.2015, № 5156 від 17.12.2015, № 5160 від 18.12.2015, № 5162, 5163 від 18.12.2015, № 5164 від 18.12.2015, № 5168 від 16.12.2015, № 5170, 5171 від 18.12.2015, № 5173 від 18.12.2015, № 5177 від 18.12.2015, № 5178 від 18.12.2015, № 5179 від 18.12.2015, № 5182 від 18.12.2015, № 5184 від 19.12.2015, № 5188 від 19.12.2015, № 5189 від 19.12.2015, № 5192 від 19.12.2015, № 5193 від 18.12.2015, № 5194 від 19.12.2015, № 5195 від 19.12.2015, № 5201, 5202 від 19.12.2015, № 5203 від 19.12.2015, № 5204 від 19.12.2015, № 5210 від 19.12.2015, № 5220 від 19.12.2015, № 5221 від 19.12.2015, № 5222 від 18.12.2015, які працівниками відповідача підписано без заперечень.

Враховуючи обставини щодо затримки вагонів на станції Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці позивачем розраховано плату за користування вагонами на загальну суму 87 138,84 грн, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № № 22129491, 22129492, 22129493, 23129499, 24129500, а також нараховано збір за зберігання вантажів у загальній сумі 3 174,96 грн за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 № 28129070, які підписані представником відповідача із застереженням що вагони затриманні на шляху призначення із незалежних від відповідача причин.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просить стягнути з відповідача 87 138,84 грн плати за користування вагонами, 3 174,96 грн збору за зберігання вантажів.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується з ст. 307 ГК України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України (457-98-п) одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України № 644 від 21.11.2000 (z0866-00) , відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно із ст. 119 Статуту залізниць України (457-98-п) за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 25.02.1999 № 113 (z0165-99) , облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Згідно з п. 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін (зокрема, актам загальної форми ГУ-23, актам про затримку вагонів, наказу, відомостям), встановивши, що затримки вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача та неприйняттям цих вагонів і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу відповідачем, прийшли до правильного висновку про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами у розмірі 87 138,84 грн і 3 174,96 грн збору за зберігання вантажу.

При цьому, судами було правильно зазначено, що несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Отже, рішення господарських судів про задоволення позову є законними і обґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про наявність на станції вільних колій, зокрема, як на доказ відсутності своєї вини у затримці вагонів, то вони були предметом розгляду господарських судів, які прийшли до правомірного висновку, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції, а не на колії, які мають бути вільними (наприклад, для обгону локомотивів тощо) і що в даному випадку затримка вагонів відбулась саме з вини відповідача.

Виходячи з вимог ст. 111-7 ГПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилань відповідача на те, що судами були прийняті до уваги лише доводи позивача, то вони є безпідставними, оскільки судами були почутті сторони і прийнятті обґрунтовані і мотивовані судові рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі за № 904/4464/16 - без змін.