Головуючого судді Шевчук С.Р. (доповідач) суддів Демидової А.М., Євсікова О.О. розглянувши касаційну скаргу Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року у справі № 911/285/16 Господарського суду Київської області за позовом Громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_5 до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспіль-Буд-Інвест"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролстон-Компані" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Лідії Євгенівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та нерухомого майна За участю представників сторін:

- позивача: ОСОБА_7, дов. б/н від 26.02.2016

- відповідача-1: не з'явилися

- відповідача-2: Климов О.Ю., дов. б/н від 10.03.2016

- третьої особи: не з'явилися

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2016 у справі № 911/285/16 (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,66 га, яка розташована в м. Борисполі Київської області, по вул. Радгоспній, наданої для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків, укладений 31.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспіль-Буд-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролстон-Компані", посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є., зареєстрований в реєстрі за № 640; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 31.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспіль-Буд-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кролстон-Компані", посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Лазоренко Л.Є., зареєстрований в реєстрі за № 635.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 911/285/16 (у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Смірнової Л.Г., Пашкіної С.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Кролстон-Компані" задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016 у справі № 911/285/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2016 у справі № 911/285/16.

Відповідач-2 - ТОВ "Кролстон-Компані" надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін.

Відповідач-1 та третя особа не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надали відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1969, придбало земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,66 га, яка розташована в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків та споруд призначених для їх обслуговування.

На підставі договору, 11.09.2008 Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвестбуд" був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку. Акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за № 020832300010.

28.09.2013 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", закріпленого в протоколі № 6, було виключено зі складу учасників ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" ОСОБА_5 (який володів 25% статутного капіталу товариства) та ОСОБА_10 (який володів 24% статутного капіталу товариства).

10.04.2014 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 910/2209/14, яким визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", оформлене протоколом № 6 від 28.09.2013; зобов'язано реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", здійснену на підставі протоколу № 6 від 28.09.2013. Рішення набрало законної сили 12.06.2014.

В той же час, після реєстраційної дії, проведеної 30.12.2013 на підставі протоколу № 6 від 28.09.2013 було проведено ще вісім реєстраційних дій, в тому числі по зміні директора, складу учасників та адреси ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест".

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.06.2015, визнано недійним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", оформлені протоколами: № 8 від 20.01.2014, № 9 від 29.01.2014, № 10 від 18.02.2014, № 12 від 04.03.2014, № 14 від 10.06.2014, № 1/лк від 21.07.2014; зобов'язано реєстраційну службу Запорізького міського управління юстиції внести записи про скасування реєстраційних дій щодо ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", здійснених на підставі вказаних рішень.

31.07.2014 ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" було укладено з ТОВ "Кролстон-Компані" договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,66 га, яка розташована в АДРЕСА_1, надану для будівництва комплексу багатоповерхових житлових будинків (посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є., зареєстрований в реєстрі за № 640) та договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться на зазначеній земельній ділянці, від 31.07.2014, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є., зареєстрований в реєстрі за № 635.

Звертаючись з позовом, позивач стверджує, що в той час, коли набрало законної сили рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2014 у справі № 910/2209/14 про визнання незаконними виключення учасників ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", незаконно призначеним директором ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" ОСОБА_11 без належних повноважень укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та нерухомого майна від 31.07.2014.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 зазначає, що ТОВ "Кролстон-Компані" укладаючи оскаржувані договори не знало і не могло знати, що в подальшому протокол, яким призначено директора ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" ОСОБА_11 буде визнано недійсним. Крім цього відповідач 2 зазначає, що згідно інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було даних про наявність обмежень ОСОБА_11 Також відповідач 2 свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що позивач не має права звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначивши, що оскільки рішення загальних зборів № 6 від 28.09.2013 про виключення учасників товариства, а також подальші рішення, прийняті неповноважним складом учасників ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" були визнані недійсними в судовому порядку, а реєстраційні дії були скасовані; з огляду на передбачені статутом товариства обмеження повноважень директора щодо укладення договорів з відчуження майна, і відсутність доказів прийняття уповноваженим органом управління товариством відповідного рішення; враховуючи, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.07.2014 повноважним керівником юридичної особи ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" значиться ОСОБА_12, дійшов висновку, що оспорювані договори купівлі-продажу земельної ділянки і нерухомого майна укладені від імені ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" особою, що не мала необхідного обсягу повноважень, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначивши, що учасники господарського товариства не володіють відокремленим правом на майно, що належить господарському товариству, і мають лише права, які визначені законом та статутом, оскільки законом та статутом ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" учасник товариства не наділений правом на подання позову про визнання недійсним договорів, пов'язаних з розпорядженням належним господарському товариству майном з третіми особами, та з огляду на те, що позивач не зазначив і не обґрунтував, які права або охоронювані законом інтереси були порушені правочинами, вчиненими відповідачами, а отже висновок суду першої інстанції, про те, що оспорювані договори порушують права позивача, як учасника ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", якому належить частка 25% статутного капіталу товариства, є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до положень статті 41 ГПК господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон № 2343-ХІІ (2343-12) ).

Пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Також, згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України до виключної підсудності суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, віднесено розгляд справ у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 ГПК України.

Зазначені зміни до процесуального законодавства набрали чинності з 19.01.2013, незалежно від того за нормами якої редакції Закону про банкрутство здійснюється провадження у конкретній справі про банкрутство та у якій стадії провадження перебуває боржник.

Частиною 4 ст. 10 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Отже, з врахуванням змін до ГПК України (1798-12) , внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011 (4212-17) , що набрав чинності 19.01.2013, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі спір про визнання недійсним будь-якого правочину, який порушується особою, чиї майнові права порушено (кредиторами, арбітражним керуючим в інтересах кредиторів) після 19.01.2013, належать до виключної підсудності господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Правова позиція про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство спорів про визнання недійсними правочинів боржника незалежно від правових підстав для визнання їх недійсними (цивільно-правових чи передбачених законом про банкрутство), якщо такі правочини безпосередньо пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (формування ліквідаційної маси боржника, розгляд кредиторських вимог боржника та формування його пасиву у реєстрі кредиторів), узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові № 3-304гс16 від 13.04.2016.

Так, Верховним Судом України зазначено про те, що системний аналіз положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Закону № 2343-ХІІ (2343-12) застосовуються переважно щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-ХІІ (2343-12) , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З огляду на сферу регулювання вказаного закону загалом і за змістом зазначеної норми ст. 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК (435-15) підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (435-15) . Відповідно до положень ч. 3 ст. 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом. Отже, із огляду на положення ст.ст. 4, 104, 110- 112 ЦК України, Закон № 2343-ХІІ (2343-12) є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК (435-15) , зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено ст. 215 ЦК. Отже, ЦК (435-15) імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін, або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Зважаючи на внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (частини 7 статті 12 та частини 9 статті 16) та виключну підсудність майнових спорів, до яких віднесено спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником, щодо якого здійснюється провадження у справі про банкрутство, судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином перевірити на якій стадії знаходиться провадження у справі № 908/4892/14 про банкрутство ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест", чи є позивач кредитором у справі № 908/4892/14, чи звертався ліквідатор ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест" із заявою про визнання недійсними оспорюваних правочинів, та з урахуванням усіх обставин справи, дійти обґрунтованого висновку в якому проваджені повинні розглядатися вимоги про визнання недійсними договорів укладених ТОВ "Бориспіль-Буд-Інвест".

Відтак, судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) , щодо прийняття судового рішення в результаті обговорення всіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи.

В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.