головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Поляк О.І., Корсака В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 у справі № 910/16720/15 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ Фармацевтика" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 56997,53 грн в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: Тимів Н.М., Волошинюк І.Д. Кравченко Р.Ю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у справі № 910/16720/15 (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ Фармацевтика" 11267,20 грн - суму страхового відшкодування, 1000,00 грн - вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором; в іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Коротун О.М., Чорна Л.В.) від 01.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2016 скасовано частково та прийнято нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 49997,76 грн страхового відшкодування, 1000,00 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 1000,00 грн витрат на транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором, 1251,12 грн додаткових витрат для проведення експертизи, 9568,88 грн витрат на відрядження, 1666,74 грн витрат по сплаті судового збору при подачі позову, 1382,84 грн витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення апеляційним судом приписів ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ), абз.6 пп.170.9.1. Податкового кодексу України (2755-17) ( ПК України (2755-17) ), ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України (1798-12) ).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВ Фармацевтика" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" про стягнення 56997,53 грн, з яких: 49997,76 грн страхового відшкодування, 4999,77 грн пені, 1000,00 грн вартості проведеної позивачем автотоварознавчої експертизи, 1000,00 грн вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором.

В процесі розгляду справи позивачем неодноразово подавалися до Господарського суду м. Києва заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до останньої, яку подано 27.07.2016, позивач просив суд стягнути з відповідача 49997,76 грн страхового відшкодування, 4999,77 грн пені, 1000,00 грн вартості проведеної позивачем автотоварознавчої експертизи, 1000,00 грн вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором, 1251,12 грн додаткових витрат для проведення експертизи, 9568,88 грн витрати на відрядження, 2354,69 грн 3% річних, 25201,39 грн інфляційних втрат.

Господарським судом м. Києва зазначену вище заяву прийнято до розгляду лише в частині щодо стягнення з відповідача 49997,76 грн страхового відшкодування, 4999,77 грн пені, 1000,00 грн вартості проведеної позивачем автотоварознавчої експертизи, 1000,00 грн вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором, 1251,12 грн додаткових витрат для проведення експертизи та 9568,88 грн витрат на відрядження. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування № 580586103.14 щодо виплати страхового відшкодування на відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу.

Судами встановлено таке.

24.03.2014 між позивачем, як страхувальником, та відповідачем, як страховиком, був укладений Договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 580586103.14 (далі - Договір), за умовами якого відповідач прийняв під страховий захист автомобіль марки Cherry Karry SQR6468 2008 року випуску, д.р.н.НОМЕР_1.

Строк дії Договору сторонами погоджено з 00.00 год. 25.03.2014 по 24.00 год. 24.03.2015 (п.5 Договору).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом (ТЗ). Дійсна вартість ТЗ, страхова сума ТЗ становить 68000,00 грн. Страховим випадком за Договором є пошкодження, знищення або втрата транспортного засобу, його складових частин, деталей або обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пожежі, стихійного лиха, падіння предметів, попадання каміння, протиправних дій третіх осіб, угону (п.2 Договору).

03.12.2014 внаслідок ДТП автомобіль марки Cherry Karry SQR6468, д.р.н. НОМЕР_1, отримав пошкодження, що підтверджується довідкою відділення ДАІ Яремчанського МУМВС в Івано-Франківській області.

Позивач вказує на те, що СТО ПП ОСОБА_8, на яке його направлено відповідачем, було складено калькуляцію по ремонту вказаного транспортного засобу (№ 1054 від 12.05.2015) та визначено вартість його ремонту в розмірі 49940,39 грн.

На підставі зазначеної калькуляції позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування.

Листом № 133496 від 02.02.2015 відповідач вказав позивачу на те, що за даними Звіту № 10759 ТОВ "Експертум-АВЕ" від 29.01.2015, вартість матеріального збитку за пошкодження автомобіля марки Cherry Karry SQR6468, д.р.н. НОМЕР_1 становить 72075,26 грн, внаслідок чого автомобіль є таким, що повністю загиблий та запропонував позивачу отримати страхове відшкодування в розмірі 9574,19 грн, подавши заяву на виплату страхового відшкодування.

Позивач, не погодившись з таким розміром виплати, та з тим, що зазначений автомобіль є повністю загиблим, звернувся до судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_7, яким було складено висновок № 33 від 29.01.2015 про те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Cherry Karry SQR6468, д.р.н. НОМЕР_1 без врахування фізичного зносу складових, що підлягають заміні, становить 48931,26 грн.

Додавши зазначений висновок до листа № 1 від 11.02.2015, позивач вимагав від відповідача сплатити страхове відшкодування в розмірі 48931,26 грн на рахунок СТО ПП ОСОБА_8.

Листом № 133496/1 від 17.02.2015 відповідач наполягав на тому, що виплаті підлягає страхове відшкодування в розмірі 9574,19 грн.

Позивач, на підставі замовленого ним висновку № 33 від 29.01.2015 експерта-автотоварознавця ОСОБА_7 стверджує, що автомобіль Cherry Karry SQR6468, д.р.н. НОМЕР_1 не є повністю загиблим, а тому відповідач зобов'язаний виплатити страхове відшкодування в розмірі фактичних витрат, здійснених позивачем на ремонт вказаного автомобіля.

В подальшому позивач провів ремонт пошкодженого автомобіля за власний кошт, сума ремонту склала 49997,76 грн.

Зазначена вище сума не була відшкодована відповідачем, у зв'язку з чим було заявлено цей позов.

Під час розгляду справи, в місцевому господарському суді, для встановлення факту того, чи є автомобіль марки Cherry Karry SQR6468 повністю загиблим, судом було призначено дві судові автотоварознавчі експертизи, згідно висновків яких вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту фізичного зносу в першому дослідженні складала 45065,97 грн, а в другому 57936 грн.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції, на підставі повторної автотоварознавчої експертизи, зазначив, що в результаті ДТП застрахований автомобіль є повністю загиблим, у зв'язку з чим погодився з доводами відповідача про обґрунтованість страхової виплати в сумі 11267,20 грн.

Апеляційний господарський суд, з такими висновками не погодився та повторно вирішуючи спір, правомірно виходив з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч.ч.16-17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

У відповідності до п.2 Договору дійсна вартість ТЗ, страхова сума ТЗ становить 68000,00 грн. Виплата страхового відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході відновлювального ремонту ТЗ.

Пунктом 10.2.1.2. Договору сторони погодили, що відшкодування передбачених договором страхування витрат страхувальника, пов'язаних з страховим випадком, здійснюється страховиком страхувальнику/вигодонабувачу, якщо виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі акта автотоварознавчого дослідження/експертизи чи рахунків СТО, при цьому сума ПДВ не відшкодовується, якщо виплата здійснюється безпосередньо страхувальнику-фізичній особі або вигодонабувачу готівкою або на банківський рахунок. Сума ПДВ відшкодовується страхувальнику або вигодонабувачу після надання страховику відремонтованого транспортного засобу та платіжно-касових документів по ремонту транспортного засобу, які підтверджують факт сплати ПДВ.

Згідно із п.10.2.2.3. Договору страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми при частковому пошкодженні транспортного засобу - в сумі, що не перевищує вартість відновленого ремонту.

Як свідчать матеріали справи та встановлено апеляційним судом, застрахований транспортний засіб було відремонтовано повністю та сплачено відповідачем вартість по відновленню останнього на загальну суму 49997,76 грн, що підтверджується товарним чеком, квитанцією, рахунками-фактури, видатковими накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученням, актами приймання-передачі запасних частин для ремонту автомобіля, актом приймання-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля (копія яких міститься в матеріалах справи (а.с.53-54, 111-119, 122, 123, 125, 127-130 том 1).

Відтак, оскільки в спірному випадку майнові інтереси позивача (проведення ремонту), захист яких складав предмет договору, були відновлені в результаті проведення ремонту пошкодженого автомобіля за власні кошти, на суму, що не перевищує 75% визначеної сторонами вартості транспортного засобу і відповідач не зазначає про завищення ціни проведеного ремонту, враховуючи визначену сторонами можливість виплати відшкодування на підставі рахунків СТО, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заявленої в позові суми страхового відшкодування.

При цьому, через те, що відновлення транспортного засобу фактично відбулося, на що витрачено суму яка становить менше 75% вартості застрахованого автомобіля, і такі обставини, і така сума доводяться самим же власником автомобіля, посилання попередніх судових інстанцій на результати будь-яких наявних в матеріалах справи висновків експертів, колегія суддів вважає недоречними, адже по-перше, такі висновки визначали можливу ціну відновлювального ремонту, тоді як його точна вартість визначена саме рахунками СТО, по-друге, акти автотоварознавчого дослідження/експертизи є лише однією із альтернативно визначених сторонами в умовах договору підстав для виплати страхового відшкодування, які в будь-якому випадку, після фактичного проведення ремонту на суму, що склала менше 75% вартості автомобіля, не можуть бути ні підставою для визнання транспортного засобу повністю загиблим, ні підставою для визначення та виплати більшої суми вартості відновлювального ремонту, ніж та, що фактично була на нього витрачена, що прямо передбачено пунктом 10.2.2.3. договору.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1000,00 грн вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій в цій частині, виходячи з наступного.

Пунктом 2 Договору сторони погодили, що витрати з транспортування пошкодженого транспортного засобу до найближчого місця ремонту у випадку неможливості його пересування своїм ходом внаслідок пошкодження відшкодовуються страховиком без обмежень по сумі.

Вартість транспортування склала 1000,00 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт № 59 від 03.12.2014 та не заперечується сторонами (а.с.175 т.1).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000,00 грн вартості транспортування пошкодженого автомобіля евакуатором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4999,77грн пені, судова колегія також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8.5 Договору страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але не більше 10% від суми боргу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідач не відмовлявся від виплати позивачу страхового відшкодування за Договором.

Проте, оскільки позивача не влаштовував його розмір, він просив сплатити відповідача грошові кошти в розмірі в розмірі 48931,26 грн на рахунок СТО ПП ОСОБА_8, не подавши заяви про виплату страхового відшкодування та не вказавши в ній реквізитів для перерахунку грошових коштів відповідачем.

Отже, враховуючи відсутність винних дій відповідача у нездійсненні перерахування страхового відшкодування за Договором позивачу, суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн вартості проведеної позивачем автотоварознавчої експертизи (висновок № 33 від 29.01.2015) були правомірно задоволені апеляційним судом, оскільки положеннями розділу 2 Договору сторони погодили, що витрати пов'язані з одержанням документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і визначають розмір збитку, відшкодовуються страховиком (відповідачем); дані витрати підтверджуються матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 8537 від 10.02.2015 (а.с.174 том 1).

Колегія суддів погоджується також і з висновком про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на доставку автомобіля для проведення експертизи (висновок № 3435/15-26 від 24.02.2016) в розмірі 1251,12 грн та витрат на відрядження представників позивача для участі в судових засіданнях в розмірі 9568,88 грн, враховуючи те, що зазначені витрати підтверджуються матеріалами справи та оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

При цьому, доводи касаційної скарги про те, що сума добових на відрядження визначена без врахування абз.6 пп. 170.9.1. ПК України (2755-17) , не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки визначені позивачем у кошторисі на відрядження добові складали 275,60 грн, тобто, 0,2% мінімальної заробітної плати, визначеної Законом, як і зазначається у вказаній скаржником нормі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судом обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.