головуючого судді Ходаківської І.П., суддів Корсака В.А., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову від 09.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/20158/15 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до третя особа Дочірнього підприємства "КМТехно" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

Від позивача - Собко О.В. (дов. від 08.12.16)

Від відповідача - Жуков Д.О. (дов. від 08.11.16)

Краснокутська Т.О. (дов. від 27.05.16)

Від 3-ї особи - Сидоренко А.С. (дов. від 18.04.14)

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КМ Техно" про визнання недійсним договору № УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012 з додатками та додатковими угодами до нього.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням від 09.09.2016 господарського суду міста Києва (суддя Мельник В.І.) в задоволенні позову відмовлено з посилання на необгрунтованість позовних вимог.

Постановою від 09.11.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Смірнової Л.Г., суддів Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А. рішення від 09.09.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

ПАТ "Укргазвидобування" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України.

ДП "КМ Техно" у відзиві просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2012 між ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування", та ДП "КМ Техно" укладено договір № УГВ6757/19-12 про надання послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати ці послуги відповідно до умов цього договору.

В подальшому, між сторонами були укладені угоди про внесення змін та доповнень до договору, а саме: № 1 від 25.01.2013, № 2 від 07.03.2013, № 3 від 18.03.2013, № 4 від 27.05.2013, № 5 від 13.06.2013, № 6 від 25.09.2013, № 7 від 04.11.2013, № 8 від 17.12.2013, № 9 від 20.01.2014.

Згідно з п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013, сторони визначають перелік, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за договором в додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3, додатку № 4, додатку № 5 до договору, які складають його невід'ємну частину.

Як передбачено п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 13.06.2013, загальна вартість за цим договором становить 58 986 155,70 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених в додатку № 2 до договору. Передача та приймання наданих послуг по відповідній фазі здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 2.2 договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013, замовник має оплатити загальну вартість послуг, визначену у п. 2.1 договору, згідно графіку проведення платежів, що є додатком № 5 до цього договору. При цьому, якщо акт приймання-передачі наданих послуг сторонами не підписаний, відповідна дата оплати, зазначена в додатку № 5, продовжується до підписання сторонами такого акту приймання-передачі наданих послуг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1 договору).

Позивач, вважаючи, що договір з боку ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, у зв'язку із чим, суперечить положенням ч. 2 ст. 203 ЦК України та в силу приписів ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, звернувся до господарського суду з даним позовом. При цьому, позивач зазначав, що відповідно до п. 6.6.5 Статуту ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" угода, сума якої перевищує 50 000 000,00грн вчиняється виключно після погодження із засновником - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". 12.12.2012 позивач звернувся до НАК "Нафтогаз України" з листом № 19/1-01/1-6408, в якому просив погодити укладення договору з ДП "КМ Техно" про надання послуг щодо реалізації проекту по побудові комплексної автоматизованої системи управління на базі функціональних прикладних програм SAP на суму 62 161 034,28 грн. 27.12.2012 листом № 28-7259/1.10-12 НАК "Нафтогаз України" повідомила позивача, що оскільки річний фінансовий план ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" не є затверджений (погоджений) у встановленому порядку, то укладення договору та проведення оплат до затвердження річного фінансового плану ДК "Укргазвидобування" неможливе.

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Положеннями ст. 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року N 529 "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 N 360-р (360-2012-р) "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Розпорядження N 360-р), керуючись Господарським (436-15) і Цивільним кодексами України (435-15) , Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , Статутом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 N 747 (747-98-п) , та враховуючи звернення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 13.07.2012 N 10-2620/1.2/МЕВУ-12, міністерство прийняло рішення: припинити діяльність Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації - перетворення у Публічне акціонерне товариство"Укргазвидобування"; утворити комісію з припинення діяльності Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України та завершити у термін до 31.12.2012 р. виконання заходів з реорганізації ДК "Укргазвидобування", передбачених законодавством.

Відповідно до ч.4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Судами встановлено, що довіреність № 2-312д від 25.07.2012 видана на підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18 липня 2012 року N 529 та після його прийняття міністерством. ДК в особі голови комісії з припинення діяльності Компанії, уповноважила члена комісії з припинення діяльності компанії Сабірова Е.М., в тому числі укладати, підписувати, змінювати та розривати договори, у тому числі кредитні угоди, договори про заставу рухомого майна та контролювати їх виконання.

Враховуючи, що Статут ДК регулював виключно права та повноваження директора та інших працівників товариства, його дія не розповсюджувалася на комісію з припинення товариства, оскільки як встановлено ч. 4 ст. 105 ЦК України, до комісії з припинення юридичної особи з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Крім цього, згідно ч.2 ст. 134 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Лист НАК "Нафтогаз України" № 28-7259/1.10-12 виданий 27.12.2012. При цьому станом на 27.12.2012 (дата державної реєстрації ПАТ) такої юридичної особи, як ДК "Укргазвидодування", не існувало, внаслідок її реорганізації в ПАТ "Укргазвидобування", тобто положення статуту ДК "Укргазвидобування" не могли діяти.

Затверджуючи статут ПАТ, який не містить обмежень на укладення договорів на певну суму, Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", як єдиний акціонер позивача, таким рішенням (протокол загальних зборів позивача від 25.12.2012) фактично скасував ті обмеження, які існували для виконавчого органу до затвердження статуту ПАТ "Укргазвидобування".

Відповідно до статуту ПАТ "Укргазвидобування", який затверджено рішенням загальних зборів ПАТ від 25.12.2012 і зареєстровано 27.12.2012, засновником Товариства є Публічне акціонерне товариство НАК "Нафтогаз України". Судами встановлено, що обмеження повноважень ПАТ "Укргазвидобування" по укладенню договорів на певну суму в положеннях згаданого статуту відсутні, зокрема, в статуті ПАТ відсутні обмеження на укладення та виконання спірного договору з додатками та додатковими угодами до нього.

Між сторонами даного спору також укладені угоди про внесення змін та доповнень до договору, а саме: № 1 від 25.01.2013, № 2 від 07.03.2013, № 3 від 18.03.2013, № 4 від 27.05.2013, № 5 від 13.06.2013, № 6 від 25.09.2013, № 7 від 04.11.2013, № 8 від 17.12.2013, № 9 від 20.01.2014.

Згідно додаткової угоди № 1 від 25.01.13 до договору у тексті договору найменування "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та "ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" замінено на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" або "ПАТ "Укргазвидобування".

Згаданою додатковою угодою змінено строк надання послуг по першому етапу, визначено, що інші умови договору залишаються без змін і, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Тобто, додаткова угода № 1 від 25.01.13 та всі наступні додаткові угоди були підписані після закінчення реорганізації ДК та на підставі приписів саме статуту ПАТ "Укргазвидобування".

За умовами п. 1.2 договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013, сторони визначають перелік, опис, етапність, строки надання та вартість послуг, які надаються за договором в додатку № 1, додатку № 2, додатку № 3, додатку № 4, додатку № 5 до договору, які складають його невід'ємну частину.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна вартість послуг за договором становить 62161034,28 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 13.06.2013, загальна вартість за цим договором становить 58986155,70 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, послуги надаються пофазно відповідно до етапів, визначених в додатку № 2 до договору. Передача та приймання наданих послуг по відповідній фазі здійснюється уповноваженими представниками сторін шляхом підписання відповідного акту передачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до 2.2 договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 18.03.2013 р., замовник має оплатити загальну вартість послуг, визначену у п. 2.1 договору, згідно графіку проведення платежів, що є додатком № 5 до цього договору. При цьому, якщо акт приймання-передачі наданих послуг сторонами не підписаний, відповідна дата оплати, зазначена в додатку № 5, продовжується до підписання сторонами такого акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно із п. 9.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що всі додаткові угоди до спірного договору, якими вносилися зміни до умов договору, укладено позивачем згідно статуту ПАТ "Укргазвидобування", затвердженого загальними зборами товариства 25.12.2012 та зареєстрованого 27.12.2012, який не містив обмежень повноважень членів виконавчого органу (заступника голови правління) ПАТ "Укргазвидобування" на укладення договорів на певну суму.

Судами також встановлено, що додаткові угоди та додатки до спірного договору підписувалися Сабіровим Е. М. на підставі повноважень, наданих довіреністю № 2-3д від 27.12.2012, як заступнику голови правління ПАТ "Укргазвидобування", яка видавалася на підставі статуту ПАТ "Укргазвидобування".

Колегія суддів також зазначає, що Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 ЦК України: правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Як передбачено п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що відповідачем фактично надано частину послуг позивачеві за спірним договором, що підтверджується підписаними актами передачі-приймання наданих послуг, а саме:

- № УГВ6757/19-12-4 від 03.03.2014 на суму 11 857 809,69 грн;

- № УГВ 6757/19-12-2 від 12.03.2013 на суму 2 728 977,96 грн;

- № УГВ6757/19-12-4 від 11.11.2013 на суму 7 689 962,46 грн;

- № УГВ 6757/19-12-1 від 20.02.2013 на суму 5 078 766,00 грн;

- №УГВ 6757/19-12-3 від 12.07.2013 на суму 2433412,80 грн.

Часткові оплати на виконання умов спірного договору також вчинялись виключно ПАТ "Укргазвидобування", а не ДК.

Підписання після 27.12.2012 всіх додаткових угод до договору та вказаних вище актів передачі-приймання наданих послуг за спірним договором з боку позивача здійснювалось заступником голови правління Сабіровим Е. М. на підставі довіреностей, саме як заступником голови правління ПАТ "Укргазвидобування", який вчиняв вказані дії на підставі наданих йому повноважень, встановлених статутом ПАТ та згідно чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність доказів щодо недійсності договору і додаткових угод до нього, які укладалися відповідно до умов статутів ДК та ПАТ, належним представником з делегованими йому повноваженнями.

Крім того, судами взято до уваги, що спірний договір неодноразово був предметом судового розгляду на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства України.

30.09.2014 рішенням господарського суду міста Києва, залишеним без змін 08.12.2014 постановою Київського апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України у справі від 06.04.2015 у справі № 910/16233/14 відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Укргазвидобування" про визнання надійним договору № УГВ 6757/19-12 від 12.12.2012 та зазначено, що укладений між сторонами у справі договір відповідає нормам діючого законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні у справі 910/25209/14 від 11.03.2015 також відмовив ПАТ у задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суди обгрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.