Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ на ухвалу від 11.08.2016 господарського суду Київської області та постанову від 20.09.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 911/531/14 господарського суду Київської області про банкрутство публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод", м. Кагарлик Київської області за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до 1. товарної біржі "Укрспецресурс", м. Київ; 2. публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЛВ-Спорт", м. Київ; голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Русава-К", м. Кагарлик Київської області ліквідатор Левченко О.А., м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ЛЛВ-Спорт" ПАТ АБ "Укргазбанк" Левченко О.А. ТБ "Укрспецресурс" ТОВ "Русава-К" Тимошенко Б.А., довір.; Белименко О.В., довір.; Манчуленко Я.В., довір.; особисто, посвідчення; Буря Р.А., довір.; Пандикли Е.С., довір.;

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2014 порушено провадження у справі № 911/531/14 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Кагарлицький цукровий завод" (далі - ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V (4212-17) , далі - Закон про банкрутство).

Постановою від 16.10.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Задорожного Ю.В., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою від 03.11.2015 припинено повноваження арбітражного керуючого Задорожного Ю.В., призначено ліквідатором ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" арбітражного керуючого Левченко О.А.

У квітні 2016 року від публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", кредитор) надійшла заява (з урахуванням заяви про заміну підстав позову) про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону від 22.01.2016 з продажу заставного майна банкрута, протоколу № 1 від 22.01.2016 та договору купівлі-продажу від 25.01.2016, що був укладений між товарною біржею "Укрспецресурс" та переможцем аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника - товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЛВ-Спорт", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мозговим Є.В. за реєстровим № 70.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2016 (суддя Антонова В.М.), у задоволенні зазначеної заяви кредитора відмовлено у зв'язку зі встановленням судом дотримання ліквідатором вимог Закону про банкрутство під час підготовки та проведення спірного аукціону з реалізації заставного майна боржника, у тому числі щодо наявності згоди забезпеченого кредитора - ПАТ АБ "Укргазбанк" на реалізацію майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Сотніков С.В., Верховець А.А.) ухвалу від 11.08.2016 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, кредитор - ПАТ АБ "Укргазбанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким результати аукціону від 22.01.2016 з продажу заставного майна боржника визнати недійсними.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 4 ст. 42, ст.ст. 58, 59 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає про порушення ліквідатором чинного законодавства при організації та проведенні аукціону з реалізації майна боржника, шляхом неналежного інформування про виставлене на продаж майно банкрута, його реалізацію без згоди забезпеченого кредитора та за ціною, що майже в десять разів є меншою від його ринкової вартості.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 98 Закону про банкрутство під час реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою йому надано (покладено) права та обов'язки, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство. Крім того останній зобов'язаний додержуватися вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" щодо обмеження використання своїх повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, одержання дарунків (пожертв).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом № 25-03/1612 від 17.12.2014 публічне акціонерне товариство "АКБ Київ", правонаступником якого є ПАТ АБ "Укргазбанк" надало згоду на реалізацію в процедурі банкрутства ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" заставного майна боржника у складі цілісного майнового комплексу за початковою вартістю згідно сукупності визнаних судом вимог кредиторів.

Однак, листом від 07.12.2015 забезпечений кредитор відкликав вказаний лист від 17.12.2014 та зазначив про необхідність проведення нової оцінки майна боржника й заперечував проти здійснення дій спрямованих на реалізацію заставного майна боржника, без попереднього узгодження з ПАТ АБ "Укргазбанк".

Разом з тим, ПАТ АБ "Укргазбанк" листом № 1101/9789/2015 від 12.11.2015 повідомило, що не заперечує відносно реалізації заставного майна боржника, виключно за умови, що останнє буде реалізовуватись на аукціоні окремим лотом за початковою вартістю, визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності ПП "ЕкспертГАРАНТ" 14.07.2015 та встановленою на рівні 30 920 650,80 грн. без права пониження вартості.

Між тим, ухвалою господарського суду Київської області від 13.11.2015 у цій справі, з поміж іншого, задоволено частково клопотання ліквідатора та надано згоду на продаж майна ПАТ "Кагарлицький цукровий завод", що є предметом забезпечення вимог кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

В подальшому 07.12.2015 між ПАТ "Кагарлицький цукровий завод" в особі ліквідатора Левченко О.А. (замовник аукціону) та товарною біржею "Укрспецресурс" (далі - організатор аукціону) укладено договір на виконання послуг щодо організації та проведення аукціонів з продажу майна, що визначене у "Замовленні на продаж майна" (Додаток № 1) на конкурсних засадах шляхом проведення повторного, а у разі необхідності - другого повторного аукціону (далі - договір).

Відповідно до Додатку № 1 договору предметом спірного аукціону було заставне майно боржника, розташоване за адресою: Київська область, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16.

З поміж іншого, п. 4.1. договору передбачено, що винагорода організатора визначається відповідно до умов конкурсної пропозиції Організатора аукціону та зазначається у "Замовленні на продаж". Між тим, додатком № 1 договору визначено, що організатор аукціону отримує від боржника винагороду у розмірі 1 % початкової вартості лота (67 183 682,72 грн.), що складає 671 836,83 грн.

В подальшому, 22.01.2016 організатором аукціону на другому повторному аукціоні реалізовано майно боржника за ціною 4 299 755,69 грн. з початковою вартістю у сумі 53 746 946,18 грн.

У той же час, як було зазначено вище, оціночна вартість вказаного майна боржника, яка погоджена забезпеченим кредитором, становила 30 920 650,80 грн.

Слід зазначити, що організатор аукціону згідно з ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначається замовником аукціону за конкурсом та діє на підставі ухвали господарського суду про визнання його учасником провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, задача суду на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі полягає насамперед у перевірці таких обставин, як дотримання засад проведення конкурсу з визначення організатора аукціону; вид установчої діяльності організатора аукціону; кількість проведених аукціонів та категорії біржового товару; чи не є організатор аукціону заінтересованою особою стосовно боржника, кредиторів або арбітражного керуючого у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство; розмір винагороди організатора аукціону; проект договору про проведення аукціону; наявність відповідних технічних можливостей для проведення аукціону тощо.

При цьому, судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки тому факту, що організатор спірного аукціону - товарна біржа "Укрспецресурс" взагалі не визнавалася господарським судом учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Кагарлицький цукровий завод".

Відповідно, умови реалізації заставного майна боржника були погоджені виключно між ліквідатором Левченко О.А. (замовником) та товарною біржею "Укрспецресурс" (організатором аукціону), однак не узгоджувалися ні з забезпеченим кредитором й не перевірялися судом на етапі визнання товарної біржі учасником провадження у цій справі.

У зв'язку з чим, ключові обставини реалізації заставного майна боржника фактично лишилися поза увагою як суду, так і забезпеченого кредитора, а договір на проведення аукціону від 07.12.2015 був наданий суду тільки на повторну його вимогу (Ухвала господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 911/531/14), тобто через шість місяців після проведення аукціону. Відтак, забезпечений кредитор та господарський суд були позбавлені можливості здійснення контролю за реалізацією заставного майна боржника, про що свідчать вказані обставини справи.

Частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство передбачено, що кошти, які залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Оскільки витрати, пов'язані з продажем заставного майна погашаються за рахунок коштів, отриманих від такого продажу, то з метою забезпечення реалізації майна боржника за найвищою ціною та унеможливлення зловживань своїми повноваженнями з боку ліквідатора, як замовника аукціону, а також організатора аукціону, початкова вартість заставного майна боржника, яке підлягає реалізації на аукціоні, а також інші умови продажу майна повинні бути погоджені забезпеченим кредитором або судом, який розглядає справу про банкрутство (у разі наявності спору щодо такого погодження).

Слід зазначити, що виконання ліквідатором вимог ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство щодо погодження з забезпеченим кредитором умов реалізації майна, що є предметом забезпечення повинно передувати процедурі визначення організатора аукціону, оскільки відповідні погоджені умови проведення аукціону в обов'язковому порядку повинні бути відображені в проекті договору про проведення аукціону. Отже, у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна та інших умов його продажу (із забезпеченим кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника.

Дійсно, у разі ж наявності спору між забезпеченим кредитором та ліквідатором щодо умов реалізації заставного майна, з метою оптимізації порядку здійснення ліквідаційної процедури він повинен вирішуватися судом саме на етапі визнання організатора аукціону учасником провадження у справі. У свою чергу безпосередньо процедура реалізації майна боржника розпочинається з моменту винесення судом ухвали про визнання організатора аукціону учасником провадження у справі.

Втім, суд не може самостійно встановлювати умови реалізації майна боржника, шляхом їх зміни. Натомість він уповноважений неупереджено оцінювати обставини справи, зокрема щодо можливості зниження початкової вартості майна, погодженої з кредитором, оскільки це може спричинити значні збитки насамперед забезпеченому кредитору.

Недотримання судом першої інстанції вищезазначеного порядку у даному випадку призвело до того, що ліквідатор на власний розсуд приступив до реалізації майна на спірному аукціоні, грубо проігнорувавши погоджені ПАТ АБ "Укргазбанк" умови по реалізації майна та приписи ст. 42 Закону про банкрутство. Це, в свою чергу, призвело до затягування строків ліквідаційної процедури та завдало шкоди інтересам кредиторів та боржника.

У результаті, заставне майно боржника з узгодженою початковою вартістю 30 920 650,80 грн. було реалізовано ліквідатором лише за 4 299 755,69 грн., фактично за 1/7 його вартості, що завдало істотних збитків забезпеченому кредитору.

При цьому винагорода організатора аукціону з продажу цього майна склала 671 836,83 грн., тобто витрати на проведення аукціону є явно неспіврозмірними з фактичною сумою коштів, отриманих від реалізації майна боржника. У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що у разі укладення договору про проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості майна розмір винагороди організатора аукціону повинен визначатися у відсотковому відношенні до суми фактично отриманих коштів від реалізації майна, а не від його початкової вартості.

В іншому випадку, можлива ситуація за якої майно, що є предметом забезпечення буде реалізовано менш як за 1% від його початкової вартості, відповідно всі отримані від його реалізації кошти підуть на покриття витрат організатора аукціону й ляжуть на забезпеченого кредитора. Тобто встановлення неспіврозмірних витрат на проведення аукціону прямо суперечить основним цілям ліквідаційної процедури та розумності в діях арбітражного керуючого, що укладає, як замовник аукціону від імені боржника та в інтересах кредиторів, договір на проведення аукціону.

Разом з тим, оскільки до договору про проведення аукціону застосовуються правила про комісію або доручення (ч. 2 ст. 51 Закону про банкрутство), останній має укладатися з урахуванням норм ст. ст. 1002, 1013 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити, що порядок реалізації майна боржника регулюється, як загальними приписами Закону про банкрутство (2343-12) , а саме Розділу ІІІ щодо продажу майна, що є предметом забезпечення та Розділу ІV щодо продажу майна в провадженні у справі про банкрутство, так і обмежувальними нормами ст. 20 Закону про банкрутство, щодо визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.

Згідно зі ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори), які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник здійснив відчуження майна за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Відповідно, системний аналіз Розділів ІІІ, ІV та ст. 20 Закону про банкрутство дає підстави дійти обґрунтованого висновку про необхідність продажу майна боржника за початковою вартістю не меншою від сукупності визнаних господарським судом вимог кредиторів, однак не нижчою від його ринкової вартості.

Однак, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. 47, 43 ГПК України (1798-12) вказаних обставин не дослідили та не надали їм відповідної правової оцінки.

У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин оскаржувані судові рішення у частині розгляду заяви кредитора про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином перевірити дотримання ліквідатором встановленого порядку реалізації заставного майна боржника, у тому числі дотримання погоджених забезпеченим кредитором умов реалізації майна, умови договору на проведення аукціону та розглянути справу у відповідній частині з дотриманням норм чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 42, 49, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VІ (4212-17) ), ст. ст. 41, 47, 43, 1115, 1117, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд