розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі Господарського суду № 917/953/16 Полтавської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001", 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Траст" про стягнення збитків та штрафу,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гуль В.С., дов. від 13.06.2016; відповідача-1: Ромашин В.М., дов. від 30.08.16 № 33/2; відповідача-2: не з'явились,

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (далі - ТОВ "Білогір'я молокопродукт") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Україна 2001" (далі - ТОВ "Україна 2001") 61 911,76 грн. збитків, 9 500 грн. штрафу за порушення умов договору відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013 та 22 288,61 грн. реальних збитків, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-Траст" (далі - ТОВ "Фаворит-Траст") 1 500 грн. штрафу, як поручителя ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, на підставі договору поруки від 07.05.2013.

Позовні вимоги ТОВ "Білогір'я молокопродукт", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ), обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013 в частині повернення обладнання, яке було передано на зберіганні, в зв'язку з чим позивач втратив інтерес до повернення цього обладнання, а також в частині надання вільного доступу до обладнання, що є підставою для стягнення з відповідача-1 збитків та штрафу. Крім того, ТОВ "Білогір'я молокопродукт" зазначав про понесення ним реальних збитків у зв'язку з неможливістю передати належне йому обладнання, що було отримане ТОВ "Україна 2001", ТОВ "КМЗ-КАПІТАЛ" за попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу обладнання № 9 від 06.08.2015. Водночас позивач вказував про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "Фаворит-Траст", як поручителя ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, на підставі договору поруки від 07.05.2013, 1 500 грн. штрафу за неповернення обладнання та за ненадання вільного доступу до місця зберігання обладнання відповідачем-1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.08.2016 (суддя Сірош Д.М.) позовні вимоги ТОВ "Білогір'я молокопродукт" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Україна 2001" на користь ТОВ "Білогір'я молокопродукт" 5 000 грн. штрафу та 76,20 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (колегія суддів: Гетьман Р.А., Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2016 залишено без змін.

Рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 5 000 грн. штрафу мотивовані посиланнями на порушення відповідачем-1 умов п. 5.1.2 договору відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, яким передбачено сплату штрафу за неповернення зберігачем обладнання поклажодавцю на його першу вимогу.

Судові акти в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог обґрунтовані їх недоведеністю позивачем.

ТОВ "Білогір'я молокопродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 і рішення Господарського суду Полтавської області від 22.08.2016 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Викладені у касаційній скарзі вимоги ТОВ "Білогір'я молокопродукт" обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст.ст. 224, 226 ГК України, ст.ст. 22, 612, 614, 623, 951 ЦК України та ст. 43 ГПК України.

ТОВ "Україна 2001" скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "Білогір'я молокопродукт", у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 - без змін. Викладені у відзиві вимоги ТОВ "Україна 2001" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ТОВ "Білогір'я молокопродукт" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 07.05.2013 між ТОВ "Білогір'я молокопродукт" (поклажодавець) та ТОВ "Україна 2001" (зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 11/90, згідно умов якого зберігач зобов'язався безоплатно зберігати передане поклажодавцем на відповідальне зберігання обладнання, а саме: холодильну установку модель HGM 0229106 серія TE 240522705 компресор МТ 22 220 Вт, насос BGM-6 - 1 шт. контейнер сітчастий - 1 шт., центрифугу- 1 шт. об'єм 750 л;

- зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути обладнання, навіть якщо строк його зберігання не закінчився (п. 3.2 договору);

- зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця надати йому можливість вільного доступу до обладнання і перевірки умов зберігання (та/або використання) у будь-який зручний для поклажодавця час (п. 3.5 договору);

- у разі неповернення зберігачем обладнання поклажодавцю, на першу вимогу останнього, зберігач сплачує на користь поклажодавця штраф в розмірі п'яти тисяч гривень та відшкодовує понесені поклажодавцем витрати у повному обсязі (п. 5.1.2 договору);

- за порушення вимог п. 3.5 цього договору, зберігач сплачує на користь поклажодавця штраф у розмірі однієї тисячі гривень та відшкодовує понесені поклажодавцем витрати у повному обсязі (п. 5.1.5 договору);

- пунктом 8.1 договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013. Договір продовжує свою дію, якщо жодна із сторін не повідомить письмово про бажання припинити дію договору;

- 07.05.2013, для забезпечення виконання договору відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, між ТОВ "Білогір'я молокопродукт" та ТОВ "Фаворит-Траст" (поручитлем) було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язався перед ТОВ "Білогір'я молокопродукт" відповідати за виконання зобов'язань ТОВ "Україна 2001", що виникли з договору відповідального зберігання № 11/90 від 05.05.2013 на суму, що не перевищує 1 500 грн.;

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків, визначених в ст. 559 ЦК України (п. 6.1 договору поруки);

- 07.05.2013 ТОВ "Білогір'я молокопродукт" передав по акту приймання-передачі ТОВ "Україна 2001" обладнання на відповідальне зберігання, а саме: холодильну установку модель HGM 0229106 серія TE 240522705 компресор МТ 22 220 Вт, насос BGM-6 - 1 шт. контейнер сітчастий - 1 шт., центрифугу- 1 шт. об'єм 750 л, загальною вартістю 33 750 грн., в тому числі ПДВ;

- 01.10.2015 ТОВ "Білогір'я молокопродукт" листом № 565 звернувся до ТОВ "Україна 2001" з вимогою повернути у строк до 23.10.2015 передане на відповідальне зберігання обладнання та зазначав, що забезпечить явку представників для здійснення демонтажу обладнання в період з 19.10.2015 по 23.10.2015 за адресою розміщення обладнання: с. Медисівка Хмельницької області, у зв'язку з чим просив надати вільний доступ представникам для проведення демонтажу;

- 17.12.2015 листом № 688/12 ТОВ "Білогір'я молокопродукт" повторно звернувся до ТОВ "Україна 2001" з вимогою повернути у строк до 25.12.2015 передане на відповідальне зберігання обладнання та зазначав, що забезпечить явку представників для здійснення демонтажу обладнання в період з 21.12.2015 по 25.12.2015 за адресою розміщення обладнання: с. Медисівка Хмельницької області, у зв'язку з чим просив надати вільний доступ представникам для проведення демонтажу;

- 06.08.2015 між ТОВ "Білогір'я молокопродукт" та ТОВ "КМЗ-КАПІТАЛ" було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу обладнання № 9, на виконання умов якого позивачем у зв'язку з неповерненням відповідачем-1 обладнання, було сплачено ТОВ "КМЗ-КАПІТАЛ" суму забезпечувального платежу (завдатку) у розмірі 19 130,73 грн., плату за користування грошовими коштами покупця за ставкою 25 % у розмірі 3 157,88 грн. та 19 130,73 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань, що разом становить 41 419,34 грн. та підтверджується платіжними дорученнями № 27114, № 27127, та № 27101 від 13.05.2016;

- 10.05.2016 позивач звернувся до ТОВ "Фаворит Траст", як до поручителя за зобов'язаннями ТОВ "Україна 2001", з вимогою № 1/05 про необхідність виконання зобов'язань відповідача-1 в межах суми поруки.

Відповідно до частини першої ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст. 938 ЦК України).

Згідно зі статтею 953 ЦК України та пунктів 3.1, 3.2., 3.5 договору відповідального зберігання № 11/90, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої ст. 225 ГК України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов'язання; збитки; причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; вина.

В силу ст. 950 ЦК України за втрату, нестачу або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ст. 951 ЦК України).

У відповідності до частини третьої ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.

Разом з тим, положення Глави 66 ЦК України (435-15) , які регулюють правовідносини сторін за договором зберігання, не надають поклажодавцю права відмовитися від прийняття переданого ним на зберігання товару внаслідок прострочення його повернення, відповідних положень також не містить договір зберігання № 11/90 від 05.05.2013, укладений між сторонами.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів відмови позивача від права власності на передане на зберігання відповідачу-1 обладнання, як передбачено статтею 347 ЦК, натомість обов'язок поклажодавця забрати у зберігача передане на зберігання обладнання закріплений положеннями статті 948 ЦК України.

За таких обставин, за відсутності доказів втрати відповідачем-1 обладнання, переданого йому на зберігання позивачем, на підставі договору відповідального зберігання № 11/90 від 05.05.2013, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з ТОВ "Україна 2001" 61 911,76 грн. збитків, з підстав втрати позивачем інтересу до повернення переданого ним на зберігання відповідачу-1 обладнання, є такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з ТОВ "Україна 2001" 22 288,61 грн. реальних збитків, які за твердженням позивача, він поніс перед ТОВ "КМЗ-КАПІТАЛ" через неповернення йому відповідачем-1 обладнання, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що протиправна поведінка ТОВ "Україна 2001" не була перешкодою для укладення договору купівлі-продажу з ТОВ "КМЗ-КАПІТАЛ" та не заважала вчиненню дій по відчуженню обладнання, оскільки поклажодавець, залишаючись власником майна, має всі права власника, у тому числі і права відчуження, а покупцю було відомо про місце перебування майна. Умовами попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу обладнання № 9 від 06.08.2015 не ставилось в залежність витребування майна із відповідального зберігання зі здійсненням його реалізації.

Відповідно до частини першої ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Встановивши, що ТОВ "Україна 2001" не було виконано встановленого пунктом 3.5 договору зобов'язання в частині повернення зі зберігання обладнання на першу вимогу поклажодавця, суди обґрунтовано частково задовольнили вимоги позивача про покладення на відповідача-1 встановленої пунктом 5.1.2 договору відповідальності шляхом сплати штрафу в сумі 5 000 грн. При цьому, суди правильно виходили з того, що умовами вказаного пункту договору передбачено сплату штрафу у розмірі 5 000 грн. лише у разі неповернення зберігачем обладнання на першу вимогу поклажодавця, а не на всі наступні вимоги, як помилково вважає позивач.

Щодо вимог про стягнення з ТОВ "Фаворит-Траст" 1 000 грн. штрафу за ненадання вільного доступу до місця зберігання обладнання відповідачем-1, передбаченого пунктом 5.1.5 договору та 500 грн. штрафу, передбаченого пунктом 5.1.2 договору, як поручителя ТОВ "Білогір'я молокопродукт" за договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, що спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта ст. 559 ЦК України).

Пунктом 6.1 договору поруки від 07.05.2013 передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення дії основного договору, окрім випадків, визначених в статті 559 ЦК України.

Врахувавши положення статті 559 ЦК України, положення договору зберігання та договору поруки, а також те, що договір поруки був укладений 07.05.2013, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише в червні 2016 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що порука припинила свою дію, у зв'язку з чим позовні вимоги до ТОВ "Фаворит-Траст" задоволенню не підлягають.

Крім того, судами встановлено, що 23.12.2015 TOB "Білогір'я молокопродукт" було створено комісію, яку делеговано для демонтажу холодильного обладнання за адресою: с. Медисівка Хмельницької області про що було повідомлено ТОВ "Україна 2001", проте позивачем не доведено, що обладнання було передано на зберігання відповідачу-1 саме за вказаною адресою, оскільки а ні договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013, а ні актом приймання-передачі обладнання на відповідальне зберігання від 07.05.2013 місце зберігання обладнання не визначено.

Доводи касаційної скарги TOB "Білогір'я молокопродукт" про неправильне застосування судами положень ст. 951 ЦК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки дана норма підлягає застосуванню лише у разі втрати (нестачі) або пошкодженням зберігачем переданого поклажедавцем на зберігання обладнання. Обставини втрати (нестачі) або пошкодження ТОВ "Україна 2001" переданого TOB "Білогір'я молокопродукт" обладнання за договором відповідального зберігання № 11/90 від 07.05.2013 позивачем не доведені, що виключає можливість застосування даної норми права до спірних правовідносин сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими актами та ніяким чином не спростовують правильності висновків, що в них викладені.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 і рішення Господарського суду Полтавської області від 28.08.2016 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги TOB "Білогір'я молокопродукт" зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 917/953/16 Господарського суду Полтавської області - без змін.