головуючого: суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 904/4625/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у сумі 29 782,56 грн.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Сінюхіна І.В.,

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення з останнього плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у сумі 29 782,56 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 у справі № 904/4625/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 904/4625/16 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 29 782,56 грн. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2016 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.09.12 Державне підприємство "Придніпровська залізниця" та Публічне акціонерне товариство "Північний ГЗК" уклали договір № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ"Північний ГЗК", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", відповідно до п.1 якого, експлуатується під'їзна колія, що належить власнику, що примикає до станції Придніпровської залізниці: Терни - стрілками №№ 2,4,6 до колій № 6 та № 8 станції Терни; Рядова - стрілкою № 8 до колії № 6 станції Рядова. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Згідно з п.п.5, 6 договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції залізниці прийомоздавальнику власника колії не пізніше ніж за 2 год до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2. Вагони, що прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ"Північний ГЗК" подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії. Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5,VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колій.

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього залізничного транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання вагонів до здачі, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтранспорту України від 25.02.99 № 113 (z0165-99) (п.8 договору).

У п.11 договору сторони узгодили, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п.15 договору власник колії сплачує залізниці:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, наведеному у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва №1);

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Матеріали справи свідчать, що по накладних №№ 46841292, 46846960, 46871174, 46845186 порожні власні вагони прийняті залізницею до перевезення на станцію призначення Терни Придніпровської залізниці на адресу одержувача ПАТ "Північний ГЗК".

Як встановлено судами, позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони, про що зроблено відповідні записи у книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.

За наказом від 29.11.15 № 685, через неприйняття їх вантажовласником у зв'язку із скупченням на станції Терни Придніпровської залізниці і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, вагони затримані на станції Марганець Придніпровської залізниці.

Відповідно до вказаного наказу позивачем затримано вагони:

- №№ голова 61298114 хвіст 56131915 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4600-397-4573 з вантажем на своїх осях затримано на шляху прямування на станції підходу Марганець за наказом № 685.

Внаслідок неприйняття вагонів одержувачем на свою під'їзну колію станцією Марганець Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а від 29.11.2015, а також акт загальної форми ГУ-23 № 520 від 29.11.2015 (а. с. 48-49). Повідомлення про затримку вагонів вручено представнику комбінату 29.11.2015 о 08:00 год. (а. с. 50).

Відповідно до акту про затримку вагонів від 29.11.2015 затримані вагони, що прибули 28.11.2015 о 12:50 год. поїздом № 2603 відправлені 01.12.2015 поїздом № 2603 о 14:47 год. (а. с. 48).

За фактом затримки вагонів за весь час затримки вагонів на станції підходу Марганець, за наказом № 685 за період з 29.11.15 р. 06:52 по 01.12.15 р. 13:00 складені акти загальної форми ГУ-23: № 4819, № 4823, № 4824, № 4830, № 4837, № 4839, № 4840, № 4841, № 4842, № 4843, № 4852, № 4856, № 4857, № 4858, № 4859, № 4860, № 4861, № 4862, № 4867, № 4868, № 4896, № 4897, № 4904 (а. с. 51-61).

Викладені обставини слугували визначальними для нарахування позивачем плати за користування вагонами по відомостях плати форми ГУ-46 №№ 03129469, 09129474, 03129447, 03129446, 03129444, 09129476 на суму 28195,08 грн. та збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці форми ФДУ-92 № 16129068 у сумі 1587,48 грн., що підлягає стягненню з особового рахунку ПАТ "Північний ГЗК", що стало предметом розгляду даної справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав на те, що відображені в акті загальної форми № 4840 чотири вагони виставлені на 8 колію станції Терни з ремонтного тупика всупереч п. 7 укладеного між сторонами договору, у кількості менше 60 осей (15 вагонів) без згоди на це вантажоодержувача ПАТ "Північний ГЗК". Судом акцентовано увагу на тому, що станція Терни є тупиковою й обслуговує лише відповідача та підприємства контрагентів відповідача, вагони для яких передаються через відповідача. Також судом враховано, що на час видачі наказу № 685 від 29.11.2015 (06:52 год.) про затримку вагонів на станції Марганець, з причин не вивільнення колій відповідачем на станції Терни була зайнята лише одна колія з 8-ми вагонами адресованими відповідачеві, які він мав право забрати. При цьому, позивачем не доведено необхідності виставлення з ремонту 4 вагонів, у кількості меншій ніж обумовлено п. 7 договору, а не приєднання цих вагонів до інших, адресованих відповідачеві. Отже фактично висновки викладені місцевим господарським судом зводяться до безпідставності складеного позивачем акту загальної форми № 4840 та видачі наказу № 685 від 29.11.2015, якими зафіксовано затримку вагонів з вини відповідача (неприйняття вагонів вантажовласником).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з правомірності нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у вказаних вище сумах, внаслідок затримки вагонів на коліях станції підходу до станції призначення з вини відповідача та з відсутності у матеріалах справи доказів, на підтвердження обставини щодо можливості відповідача прийняти спірні вагони.

Вищий господарський суд України погоджується з висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з ст.42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.98 № 457 (457-98-п) , залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год наступного дня.

Відповідно до ст.46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої год дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої год дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з ст.119 Статуту. за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.00 року №644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з п.3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 25.02.99 № 113 (z0165-99) , облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

П.4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у год та хв.) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 28.05.02 № 334 (z0567-02) передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу, неприйняття цих вагонів відповідачем, що призвело до їх затримки на підходах до станції призначення, нарахування залізницею плати за користування вагонами на суму 28 195,08 грн. та збору за зберігання вантажу на суму 1587,48 грн., визнав обґрунтованим і правомірним.

Апеляційним судом вірно зазначено, що несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.

Таким чином колегія суддів вважає що суд апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2016, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.