позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної агрофірми "Дністер" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 910/5208/14 господарського суду міста Києва за позовом Приватної агрофірми "Дністер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда Інвест" про зобов'язання повернути майно

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2016 (суддя Селівон А.М.) у задоволенні заяви Приватної агрофірми "Дністер" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/5208/14 відмовлено, вказане рішення залишено без змін.

За апеляційною скаргою Приватної агрофірми "Дністер" ухвала господарського суду міста Києва від 03.03.2016 переглянута в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського від 28.11.2016 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Алданова С.О., Зубець Л.П.) залишена без змін.

Не погоджуючись із прийнятими ухвалою та постановою, Приватна агрофірма "Дністер" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського від 28.11.2016, переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014, скасувати його та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Андромеда Інвест" повернути позивачу бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС.

Скаржник посилається на те, що документальне підтвердження перебування оригіналу договору та акта в матеріалах кримінального провадження є істотною для справи обставиною, яка не була відома на час розгляду справи та не може вважатись новим доказом чи переоцінкою існуючих у справі доказів.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2017, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.01.2017, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 з посади судді Вищого господарського суду України, визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду у вищевказаному складі.

02.02.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда Інвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи Приватна агрофірма "Дністер" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда Інвест" повернути передане за укладеним сторонами договором зберігання від 12.06.2013 № 12/06-13/1 майно - бульдозер на базі трактора Т-330 з реєстраційним номером Т00288ВС.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суди виходили із того, що: спір у справі виник внаслідок того, відповідач, в порушення умов договору №12/06-13 від 12.06.2013, не повернув позивачу з відповідального зберігання бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС. Позивач в обґрунтування своїх вимог надавав суду тільки належним чином засвідчену копію договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 та копію акта прийому - передачі майна на зберігання від 12.06.2013; позивач не може надати оригінали вказаних документів оскільки слідчим управлінням ГУ МВС України в Львівській області було вилучено оригінал договору зберігання №12/06-13/1 від 12.06.2013 (в межах досудового розслідування); в матеріалах справи наявна надана позивачем копія супровідного листа від 03.09.2014 слідчому СУ ГУ МВС України у Львівській області про долучення до матеріалів кримінального провадження оригіналу договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013; 16.01.2015 через відділ інформаційного забезпечення суду від Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області надійшов лист, в якому повідомляється про те, що у матеріалах кримінального провадження № 12014140250000128, що було скеровано слідчим управлінням ГУМВС у Львівській області у Миколаївський РВ ГУ МВС України у Львівській області відсутній оригінал чи копія договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013.

Також суди зазначили, що позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не надав суду доказів укладення між сторонами договору зберігання та передачу майна на зберігання відповідачу (оригіналів договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 та акта приймання-передачі майна на зберігання від 12.06.2013), а відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу з відповідального зберігання бульдозер на базі трактора Т-330, реєстраційний номер Т00288ВС є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/5208/14 Приватна агрофірма "Дністер" посилалась як на нововиявлену обставину на те, що 12.04.2015 ПП "Дністер" отримало відповідь В. о. начальника Слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області підполковника міліції Самарчука М.В. на лист позивача, згідно якого оригінал договору зберігання № 12/06-13/1 від 12.06.2013 та оригінал акта приймання передачі майна на зберігання від 12.06.2013, які були надані згідно супровідного листа від 03.09.2014, скеровані до Слідчого відділення Миколаївського районного відділу ГУ МВС України у Львівській області для долучення до матеріалів кримінального провадження № 12014140250000128 від 06.02.2014.

На думку заявника, документальне підтвердження перебування оригіналу договору та акта в матеріалах кримінального провадження є істотною для справи обставиною, яка не була відома на час розгляду справи.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мотивував тим, що вказані обставини не є нововиявленими.

Судові рішення не підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому нововиявлена обставина (як факт) і новий доказ (як підтвердження факту), не є тотожними поняттями.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, обставини, на які посилається позивач, як на нововиявлені, такими не є, тобто тими обставинами, що не були відомі і не могли бути відомими стороні станом на момент розгляду справи. При цьому, заявником не було надано доказів неможливості звернутися із запитом до правоохоронних органів у будь-який час протягом розгляду даної справи судами першої, апеляційної чи касаційної інстанцій.

Також судами було зазначено, що позовна заява була подана до суду 26.03.2014; ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 позивача було зобов'язано надати оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви; 23.05.2014 відповідачем було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи щодо підписання договору зберігання та акта; 26.05.2014, згідно протоколу судового засідання, суд зобов'язав позивача надати оригінали договору зберігання та акта приймання-передачу; 02.06.2014, згідно протоколу судового засідання, суд повторно зобов'язав позивача надати оригінали договору зберігання та акта приймання-передачу; 28.07.2014 позивачем подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із вилученням оригіналу договору та акта; ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2014 позивача в черговий раз було зобов'язано надати оригінали договору та акта; згідно листа позивача від 03.09.2014 оригінал договору зберігання та акта приймання-передачі були направлені слідчому СГ ГУМВС України у Львівській області.

Тобто, в процесі первісного розгляду справи у період з квітня по вересень 2014 року суд неодноразово зобов'язував позивача надати оригінал договору зберігання та акта, позивач вимоги суду не виконував, і 03.09.2014 направив вказані оригінали слідчому.

Таким чином, вірними є висновки судів про те, що своєю заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами Приватна агрофірма "Дністер" фактично намагається подати суду нові докази, які вона мала змогу подати під час розгляду справи по суті.

При цьому, під час перегляду рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/5208/14 за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції позивачем так і не були надані оригінали договору та акта, які надійшли до справи від правоохоронних органів лише під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.

Таким чином не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 зі справи № 3-108гс14, яка відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України має враховуватися судами.

Із рішення Європейського суду з прав людини від 05.05.2011 зі справи "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України" вбачається, що загальний підхід національних судів у відповідних справах може бути підставою для відповідного тлумачення законодавчих положень

Крім того, як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.12.2003 зі справи "Рябих проти Росії" принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права, а оскаржені у касаційному порядку судові рішення відповідають наведеним правовим висновкам Європейського суду з прав людини.

Відтак, з урахуванням приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України зазначені Приватною агрофірмою "Дністер" обставини не є нововиявленими, тому суди вірно застосували норми процесуального права, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.