головуючого Губенко Н.М. суддів Барицької Т.Л. Гольцової Л.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" на ухвалу від Донецького апеляційного господарського суду 11.11.2016 у справі Господарського суду № 905/122/15 Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "Донецькгірмаш" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" про звернення стягнення на предмет іпотеки

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 905/122/15 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Геза Т.Д., Ушенко Л.В.) відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; повернуто Приватному акціонерному товариству "Корум Україна" подану ним апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Донецької області від 16.05.2016 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 905/122/15.

Обґрунтовуючи підстави звернення скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч. 2 ст. 111-13 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені ст. 94 ГПК України, відповідно до якої, зокрема, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" (3674-17) .

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) встановлює, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 97 ГПК України передбачені підстави, за яких, подана скаржником апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається, серед яких, зокрема, і відсутність документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватним акціонерним товариством "Корум Україна" були порушені вимоги вищезазначених норм, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" просило суд апеляційної інстанції відстрочити сплату судового збору. Клопотання мотивоване тим, що останнє зареєстроване в зоні проведення антитерористичної операції, що призвело до важкого матеріального стану заявника.

Розглянувши доводи клопотання Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" щодо відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) зазначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно відхилив заяву про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки Приватним акціонерним товариством "Корум Україна", в порушення приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надано будь-яких доказів як на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, так і не наведено та не подано жодного доказу на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Таким чином, застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі ухвали суду апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що ч. 4 ст. 97 ГПК України передбачено, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" залишити без задоволення, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.11.2016 у справі № 905/122/15 залишити без змін.