головуючого судді: Погребняка В.Я., суддів: Панової І.Ю., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу Уповноваженої особи акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Яциново-Слобідський кар'єр піску" Верещаки Григорія Михайловичана ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 4/14 господарського суду Полтавської області за заявою Відкритого акціонерного товариства "Полтавське" до Відкритого акціонерного товариства "Яциново-Слобідський кар'єр піску" про визнання банкрутом, за участю представників сторін: Уповноважена особа акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Яциново-Слобідський кар'єр піску" Верещака Григорій Михайлович; арбітражний керуючий Катриченко Ю.О., посвідчення № 544 від 19.03.2015 року,

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року у справі № 4/14 (суддя - Білоусов С.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано Відкрите акціонерне товариство "Яциново-Слобідський кар'єр піску" (далі - ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску"), провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 4/14 (головуючий суддя - Пуль О.А., суддя - Крестьянінов О.О., суддя - Фоміна В.О.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року у справі № 4/14 залишено без змін, апеляційну скаргу Верещаки Григорія Михайловича залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року, уповноважена особа акціонерів ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" Верещака Григорій Михайлович (далі - Верещака Г.М.) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 4/14 скасувати, справу № 4/14 направити до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушені норми матеріального та процесуального права; неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи; зроблені висновки не відповідають обставинам справи; не забезпечено дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи; не надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 4/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білошкап О.В., суддя - Жукова Л.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2016 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 26.12.2016 року № 08.03-04/6695 відповідно до п. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з відпусткою суддів Білошкап О.В. та Жукової Л.В. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 4/14 (розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 26.12.2016 року у судовій справі № 4/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Панова І.Ю., суддя - Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу суду колегії суддів в матеріалах справи).

Арбітражним керуючим Катриченко Ю.О. подано до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Верещаки Г.М., в якому просить залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 4/14 - без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, у вказаному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року за заявою Відкритого акціонерного товариства "Полтавське" (далі - ВАТ "Полтавське") порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" у порядку передбаченому ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до внесення змін Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ), розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Катриченка Ю.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2010 року у справі № 4/14 визнано вимоги ВАТ "Полтавське" у розмірі 9445399,04 грн. основного боргу; зобов'язано ініціюючого кредитора опублікувати оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Катриченка Ю.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 року у справі № 4/14 за результатами попереднього засідання визнано грошові вимоги наступних кредиторів:

1) Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 2305,01 грн. основного боргу (вимоги включено до другої черги);

2) Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Полтавському та Новосанжарському районах у сумі 3586,19 грн. основного боргу (вимоги включено до другої черги);

3) Полтавського районного центру зайнятості у сумі 3777,44 грн. основного боргу (вимоги включено до другої черги);

4) Відкритого акціонерного товариства "Полтавське" у сумі 9445399,00 грн. основного боргу (вимоги включено до четвертої черги) та 321,00 грн. судових витрат (вимоги включено до першої черги).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.07.2011 року у справі № 4/14 відкрито процедуру санації ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Катриченка Ю.О.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2014 року на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" прийнято рішення про звернення до господарського суду Полтавської області з клопотанням про припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Керуючим санацією Катриченком Ю.О. подано звіт про хід процедури санації ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" станом на 12.03.2015 року, відповідно до якого, збитки згідно балансу підприємства за 2014 рік склали 210 000, 00 грн., грошові кошти боржника станом на 12.03.2015 року 35 000, 00 грн., але знаходяться під арештом. Грошові кошти, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника відсутні. Дебіторська заборгованість боржника станом на 12.03.2015 року складає 268 000, 00 грн., кредиторська заборгованість - 8 862 000, 00 грн.

Комітет кредиторів ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", заслухавши звіт керуючого санацією, прийняв рішення (протокол засідання від 12.03.2015 року) повторно клопотати перед господарським судом Полтавської області про припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, та про призначення ліквідатором ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" арбітражного керуючого Катриченка Ю.О.

Постановою господарського суду Полтавської області від 17.03.2015 року у справі № 4/14 припинено процедуру санації ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", визнано банкрутом зазначене підприємство, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Катриченка Ю.О.

27.04.2015 року ліквідатор Катриченко Ю.О. звернувся до господарського суду Полтавської області з клопотанням, в якому зазначив, що 16.04.2015 року на засіданні комітету кредиторів ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" прийнято до відома звіт ліквідатора боржника та визнано його діяльність такою, що відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.12.2015 року у справі № 4/14 для заслуховування звіту ліквідатора ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" арбітражного керуючого Катриченка Ю.О. розгляд справи призначено на 03.03.2016 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 року у справі № 4/14 визнано вимоги ТОВ "Вест Ойл груп" на суму 65591,61 грн. із включенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", та на суму 1218,00 грн. - судового збору, сплаченого за подачу заяви про визнання кредиторських вимог із віднесенням вказаної суми до першої черги задоволення кредиторських вимог.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.08.2016 року у справі № 4/14 призначено до розгляду звіт ліквідатора на 06.09.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором надано до господарського суду реєстр вимог кредиторів, а також звіт ліквідатора станом на 05.07.2016 року та ліквідаційний баланс ВАТ "Яциново-Слобідський кар"єр піску" станом на 01.08.2016 року.

06.09.2016 року господарським судом Полтавської області винесено оскаржувану ухвалу, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", провадження у справі припинено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором здійснена процедура ліквідації банкрута у повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Переглянувши ухвалу господарського суду Полтавської області від 06.09.2016 року в апеляційному порядку, Харківський апеляційний господарський суд в постанові від 15.11.2016 року дійшов висновку про залишення її без змін, вказавши при цьому, що господарським судом Полтавської області в повному обсязі досліджено та перевірено повноту здійснення ліквідатором ліквідаційних заходів та правомірно затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції є передчасними, оскільки зроблені з порушенням приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно п. 11 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Водночас положення Закону про банкрутство (2343-12) , що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Виходячи з того, що провадження у справі про банкрутство ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" порушено до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство і на момент набрання чинності Законом про банкрутство (2343-12) процедуру ліквідації боржника у даній справі не було розпочато, та враховуючи приписи чинного законодавства при прийнятті постанови від 17.03.2015 року про визнання боржника банкрутом суд першої інстанції керувався раніше чинною редакцією Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури правомірно застосував за його новою редакцією.

Статтею 46 Закону про банкрутство передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Звіт ліквідатора має бути схвалений комітетом кредиторів, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника (для державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків).

Про час і місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів.

Перелік основних повноважень ліквідатора викладено у ст. 41 Закону про банкрутство.

Так, відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (1702-18) , інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

При цьому, встановлено, що ліквідатор не рідше ніж один раз на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Крім того, ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до змісту даної норми, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, затверджуючи звіт ліквідатора боржника та припиняючи провадження у справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено, що ліквідатором ужито всіх необхідних заходів, спрямованих на пошук та виявлення ліквідаційної маси банкрута.

Судами попередніх інстанцій зазначається, що ліквідатором у відповідності до вимог Інструкції "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" проведено інвентаризацію майна банкрута, за результатами якої ліквідатором сформовано ліквідаційну масу банкрута, до складу якого включено:

- залишок на рахунку в АКБ "Укрсоцбанк" -1282,01 грн.;

- залишок на рахунку ПАТ "ВБР"- 37653,08 грн. (ліквідація банку);

- залишок на рахунку Банк "Омега" 9386,08 грн.( ліквідація банку);

- крита стоянка балансовою вартістю 120115,00 грн. (незавершене будівництво);

- механічна майстерня балансовою вартістю 64771,67 грн. (незавершене будівництво);

- склад ПММ балансовою вартістю 21607,00 грн. (незавершене будівництво).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що як процедура санації так і процедура ліквідації боржника проводилися протягом значного проміжку часу, і відомості, які містяться в матеріалах справи щодо наявності майна боржника, його кількості та оцінки відрізняються.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, скаржник неодноразово вказував на факт продовження виробничої діяльності на ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску", а також наявність у боржника інших майнових активів та значного заниження початкової вартості майнового комплексу.

Однак, ні господарським судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було повною мірою дотримано приписів ст. 43 ГПК України та не надано вищевказаним доводам належної оцінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону про банкрутство, якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію ВАТ "Яциново-Слобідський кар'єр піску" та припинення провадження у справі.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права і процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Уповноваженої особи акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Яциново-Слобідський кар'єр піску" Верещаки Григорія Михайловича задовольнити.