Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року

у справі № 911/3257/16

господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ",

2) Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"

про стягнення 28 572,51 доларів США

за участю представників:

позивача: Крячковська І.М.

відповідача-1: Хілова І.М.

відповідача-2: Кравчук О.А.

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" та Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17 червня 2011 року та за договором поруки № 1 від 25 травня 2015 року у розмірі 28 572,51 доларів США, що становить частину заборгованості за кредитною лінією (відсотки, нараховані за період з 06 червня 2016 року по 08 червня 2016 року).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за укладеними між ними та позивачем договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17 червня 2011 року та договором поруки № 1 від 25 травня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16 листопада 2016 року (суддя Колесник Р.М.) провадження у справі припинено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що в укладеному між сторонами додатковому договорі № 2 до договору про відкриття кредитної лінії та в договорі поруки існує третейське застереження про розгляд спорів у Постійно діючому Третейському суді України при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року (склад колегії суддів: Дикунська С.Я. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) ухвалу господарського суду Київської області від 16 листопада 2016 року скасовано, а справу № 911/3257/16 надіслано до господарського суду Київської області для подальшого розгляду по суті спору.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність в укладеному між сторонами додатковому договорі № 2 від 25 травня 2015 року до договору про відкриття кредитної лінії та в договорі поруки № 1 від 25 травня 2015 року третейського застереження не може бути достатньою підставою для припинення провадження у справі, оскільки за третейським застереженням у сторін існує правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду і для такого звернення необхідна наявність волі обох сторін, а з огляду на наявні заперечення позивача щодо розгляду даного спору третейським судом, господарський суд не вправі відмовити особі в розгляді позовної заяви, оскільки це є обмеженням права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року, публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу господарського суду Київської області від 16 листопада 2016 року. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 17 червня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (позичальник, відповідач) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надати позичальнику на умовах цього договору кредитні кошти в межах ліміту кредитної лінії, а позичальник зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в ст.8 цього договору і виконувати інші умови цього договору.

Відповідно до п. 11.3. кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору.

В забезпечення виконання зобов'язань боржника за зазначеним кредитним договором 25 травня 2015 року між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (кредитор) та публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет" (поручитель) укладено договір поруки № 1.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (відповідач-2) про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії 64-В/11/54/КЛ від 17 червня 2011 року та за договором поруки № 1 від 25 травня 2015 року у розмірі 28 572,51 дол. США, якою є нараховані відсотки за користування кредитом за період з 06 червня 2016 року по 08 червня 2016 року.

В пункті 11.16. додаткового договору № 2 до кредитного договору визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладання Договору.

Аналогічний за змістом пункт міститься і в п. 6.8. договору поруки № 1 від 25 травня 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" та публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет".

Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" визначено, що до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

У статті 5 Закону України "Про третейські суди" визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Таким чином, підписавши додатковий договір № 2 від 25 травня 2015 року до договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17 червня 2011 року та договір поруки № 1 від 25 травня 2015 року із третейським застереженням, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо зазначених договорів між ними підлягають розгляду третейським судом, тобто сторони дійшли згоди у підписаних зазначених договорах та висловили свою волю на вирішення будь-яких спорів за цими договорами третейським судом, чим спростовується висновок суду апеляційної інстанції про відсутність волі обох сторін на звернення до третейського суду.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними, зокрема, в укладенні договору, визначенні умов договору, а також, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

У пункті 4.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року (v0018600-11) зазначено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК (1798-12) . Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

З матеріалів справи вбачається, що до початку розгляду господарським судом першої інстанції справи по суті Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет" звернулось місцевого господарського суку з клопотанням про припинення провадження у справі, оскільки між сторонами існує третейська угода у вигляді третейського застереження про передачу спору на вирішення третейського суду, а саме: до постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди матеріали справи не містять.

Таким чином, якщо третейську угоду укладено до порушення провадження у справі, вона є чинною та не визнавалася недійсною, а відповідач з посиланням на цю угоду наполягає на вирішенні спору саме третейським судом і заявляє відповідне клопотання до початку розгляду господарським судом справи по суті, то господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України, чого не було враховано судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що пункт 11.16. додаткового договору № 2 від 25 травня 2015 року до договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17 червня 2011 року та пункт 6.8. договору поруки № 1 від 25 травня 2015 року містять погоджене сторонами третейське застереження, спір у даній справі підвідомчий третейським судам, а також з огляду на позицію відповідача-2, який з посиланням на зазначені договори, що є чинними, не визнавалися недійсними і можуть бути виконані, заперечує проти розгляду даної справи господарським судом і наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що провадження у цій господарській справі підлягає припиненню на підставі з п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Рішенням Конституційного суду України № 1-рп/2008 від 10 січня 2008 року (v001p710-08) у справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (1701-15) (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про те, що припинення провадження у справі обмежує позивача у праві на розгляд його справи в суді, оскільки сторони між собою погодили третейське застереження, а третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Крім того, постійно діючий третейський суд діє відповідно до Закону України "Про третейські суди" (1701-15) , його рішення можуть бути оскаржені до господарського суду на підставах, зазначених в ГПК України (1798-12) , тому в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такий суд може вважатися "судом, встановленим законом" (див. п. 54 рішення ЄСПЛ "Компанія "Регент" проти України" від 03.04.2008), а наявність у сторони спору обов'язку звертатися саме до цього суду, якщо між сторонами була попередньо укладена угода про передання спору на розгляд третейського суду, і інша сторона наполягає на вирішенні спору в цьому суді, не свідчить про порушення права заявника на доступ до суду та вчинення ним угоди про відмову у зверненні за захистом до суду.

Врахувавши наведене, місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано припинив провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що в укладеному між сторонами додатковому договорі № 2 до договору про відкриття кредитної лінії та в договорі поруки існує третейське застереження.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарським судом.

Проте постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає, висновки апеляційного господарського суду не відповідають нормам чинного законодавства та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Київської області підлягає залишенню в силі.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України,-

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 грудня 2016 року скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Київської області від 16 листопада 2016 року у справі № 911/3257/16 залишити без змін.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27, код за ЄДРПОУ 00191483) 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривен) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.