розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.06.2016 таким, що не підлягає виконаннюу справі № 925/326/15 Господарського суду Черкаської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Азот" про стягнення 10792999,55 грн. за участю представників: позивача не з'явився відповідача не з'явився

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.03.2015 позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 92735666,90 грн інфляційних, 10057332,65 грн 3% річних, 73080,00 грн судових витрат - разом 102866079,55 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 вказані вище судові рішення залишені без змін.

25.06.2015 на виконання рішення господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції Господарським судом Черкаської області видано наказ.

20.09.2016 Публічне акціонерне товариство "Азот" подало до господарського суду заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених вимогами частини четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України за умов добровільного виконання боржником свого обов'язку.

Позивач заперечив проти задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки підстави добровільного виконання обов'язку, передбачені частиною четвертою статті 117 Господарського процесуального кодексу України, якими відповідач обґрунтовував заяву відсутні.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.11.2016 (суддя Хабазня Ю.А.) заяву Публічного акціонерного товариства "Азот" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду Черкаської області від 25.06.2015 у справі № 925/326/15 задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Черкаської області від 25.06.2015 у справі № 925/326/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азот" на користь Дочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 92735666,90 грн інфляційних, 10057332,65 грн 3% річних, 73080,00 грн судових витрат - разом 102866079,55 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 (суддя Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю.,Руденко М.А.) ухвалу господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції та відмовити відповідачу у визнанні наказу таким, що не підлягає виконанню. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме, суди не врахували вимог статей 1, 43, частини четвертої статті 117, статті 121 Господарського процесуального кодексу України прийнявши до уваги доводи лише заявника, не вказали, чим порушено його право та чи доведено порушення прав боржника, не з'ясували чи існував ризик подвійного задоволення вимог стягувача; суди не врахували що на час звернення боржника із заявою виконавче провадження, відкрите на виконання наказу, закінчене, а ухвала про затвердження мирової угоди виконана боржником у повному обсязі; суди, дійшовши висновку про можливість звернення до виконавчої служби з наказом на виконання затвердженої мирової угоди, невірно витлумачили норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) за змістом якого завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, а затвердження мирової угоди на стадії примусового виконання рішення виключає повторну видачу судом наказу, який перебував на виконанні у державного виконавця та повернуто до суду.

Публічне акціонерне товариство "Азот" надіслало заяву про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, зазначаючи, що явка його представника у призначене судом засідання є неможливою.

Судова колегія відзначає, що ухвалою суду участь представників у судовому засіданні не визнавалась обов'язковою; доводів та причин необхідності участі свого представника в судовому засіданні Публічне акціонерне товариство "Азот" не навело, відтак, подане клопотання задоволенню не підлягає.

Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні своїх представників; відповідач у відзиві заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі ухвалу та постанову - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановили суди попередніх інстанцій 25.06.2015 Господарський суд Черкаської області на виконання рішення господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили 02.06.2015, видав наказ.; 21.08.2015 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 48521603 на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 25.06.2015.

23.09.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено мирову угоду, укладену сторонами, за змістом якої боржник зобов'язався сплатити на користь стягувача суму боргу в строк до 13.11.2015.

Публічне акціонерне товариство "Азот" на виконання укладеної та затвердженої мирової угоди перерахувало на рахунок Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" платіжними дорученнями № 27 від 24.09.2015, № 28 від 24.09.2015, № 29 від 24.09.2015, № 6536 від 30.10.2015, № 6628 від 02.11.2015, № 3823 від 03.11.2015 кошти в загальній сумі 102732999, 55 грн., що складає суму, вказану у наказі суду та мировій угоді.

25.09.2015 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньовим М.О. виконавче провадження № 48521603 з примусового виконання наказу від 25.06.2015 закінчено на підставі, передбаченій пунктом 2 частини першої статті 49 Закону Украйни "Про виконавче провадження" у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди.

Обґрунтовуючи заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, боржник з посиланням на вимоги статті 117 Господарського процесуального кодексу України вказав, що боржник сплатив на користь позивача у повному обсязі суму в розмірі 102792999,55 грн і станом на 04.11.2015 добровільно виконав зобов'язання перед стягувачем, що підтверджується наданими заявником платіжними дорученнями.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Частиною першою статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Наслідки виконання рішення суду згідно з виконавчим документом встановлено пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (в тому числі самостійне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання) є підставою для закінчення виконавчого провадження, про що державний виконавець приймає відповідну постанову.

За змістом частини четвертої статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відтак, стаття 117 Господарського процесуального кодексу України передбачає правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у разі, зокрема, коли обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником і за інших підстав, тобто не обмежено переліком таких обставин.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за умов виконання боржником обов'язку перед стягувачем, та враховуючи, що наведений у частині четвертій статті 117 Господарського процесуального кодексу України перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним, суди правомірно задовольнили заяву відповідача.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судом істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування ухвали та постанови судів попередніх інстанцій з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.