У травні 2016 року Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном: мережевими (кабельними) каналами штучних споруд, які закріплені за ним на праві господарського відання та зобов'язання відповідача демонтувати свої кабелі, розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд, а саме:

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1033,7 м.п., прокладений на мосту Метро через р. Дніпро і на мосту через Русанівську протоку;

- 2 (два) кабелі загальною довжиною 3189,4 м.п., прокладені на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка;

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1256,0 м.п., прокладений на Південному мосту;

- 1 (один) кабель загальною довжиною 1543,2 м.п., прокладений на Мосту ім. Є.О. Патона.

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" та Київської міської ради про встановлення особового строкового оплатного сервітуту щодо місця в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку на Південному мосту довжиною 1256,0 метрів погонних (надалі - м.п.) (один кабель), мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку довжиною 1033,7 м.п. (один кабель), Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка довжиною 3189,4 м.п. (два кабелі) та мосту ім. Є.О. Патона довжиною 1543,2 м.п. (один кабель), загальною довжиною 7022,3 м.п., а також просило визначити істотні умови сервітуту (вид, строк дії, об'єкт, на який поширюється сервітут, плату за встановлення та користування сервітутом).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17 серпня 2016 року (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року (Коршун Н.М. - головуючий, Ткаченко Б.О., Зеленін В.О.), первісні позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" усунути перешкоди у здійснені Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" права користування та розпоряджання мережевими (кабельними) каналами штучних споруд, які закріплені за ним на праві господарського відання та зобов'язано ТОВ "Телесистеми України" демонтувати свої кабелі, які розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд, а саме: один кабель загальною довжиною 1033,7 м.п., прокладений на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку; два кабелі загальною довжиною 3189,4 м.п., прокладені на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка; один кабель загальною довжиною 1256,0 м.п., прокладений на Південному мосту; один кабель загальною довжиною 1543,2 м.п., прокладений на Мосту ім. Є.О. Патона.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для користування місцями в мережевих каналах штучних споруд на зазначених мостах в місті Києва для прокладання кабелів, оскільки укладений між сторонами у справі договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01 березня 2009 року визнано недійсним з моменту винесення третейським судом рішення від 14 серпня 2015 року та між позивачем та відповідачем не існує жодних правовідносин щодо можливості користування відповідачем вказаними місцями в мережевих каналах штучних споруд.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суди виходили з того, що використання мережевих каналів, які знаходяться на балансі КП "Київавтошляхміст", та встановлення сервітуту щодо них, не є для позивача за зустрічним позовом єдиним можливим способом задоволення його потреб в прокладенні кабелів електрозв'язку на мостах в місті Києві. Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) , який є спеціальним законом, передбачено право операторів телекомунікацій вимагати встановлення виключно земельного сервітуту для прокладення під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень та Закон передбачає можливість використання кабельних каналів, які не належать операторам телекомунікацій та знаходиться на балансі інших суб'єктів господарювання, на підставі договору оренди або договору про надання в користування місця в мереженому каналі штучних споруд для прокладання кабелів електрозв'язку, укладеного з власниками мережевих каналів, а не встановлення щодо них сервітуту.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з додатком до наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 404 від 07 грудня 2007 року мережеві канали на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку, на Московському мосту через р.Дніпро та р.Десенка, на Південному мосту та на Мосту ім. Є.О. Патона закріплені за Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" на праві господарського відання.

01 березня 2009 року між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів міста Києва "Київавтошляхміст" (сторона-1, позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (сторона-2, відповідач за первісним позовом) укладено договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 (далі за текстом - договір), за умовами якого з урахуванням внесених до нього додатковою угодою № 2 від 18 червня 2010 року змін, Комунальне підприємство "Київавтошляхміст" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" в користування місця в мережевих каналах штучних споруд для прокладання кабелів загальною довжиною 7022,3 м.п., а саме:

- на мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1033,7 м.п.;

- на Московському мосту через р.Дніпро та р.Десенка для прокладання 2 кабелів загальною довжиною 3189,4 м.п.;

- на Південному мосту для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1256,0 м.п.;

- на Мосту ім. Є.О. Патона для прокладання 1 кабелю загальною довжиною 1543,2 м.п.

Пунктом 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 18 червня 2016 року встановлено плату за користування місцями у мережевому каналі в сумі 18 731,67 грн. (з ПДВ) та визначено, що плата вноситься стороною-2 щомісячно, не пізніше 30-го числа поточного місяця, на підставі рахунку сторони-1, виставленого до 15-го числа поточного місяця.

Пунктом 7.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2009 року сторони передбачили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2010 року з правом пролонгації.

Згідно з п. 7.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 30 листопада 2009 року у разі, якщо за 30 днів до завершення строку дії Договору жодна з сторін не вимагає його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 14 серпня 2015 року у справі № 32/15 (далі за текстом - третейський суд) визнано укладений між ТОВ "Телесистеми України" та КП "Київавтошляхміст" договір № 225/136 від 01 березня 2009 року недійсним, стягнуто з ТОВ "Телесистеми України" на користь КП "Київавтошляхміст" 595 887,31 грн. заборгованості за договором № 225/136 від 01 березня 2009 року та 6 208,87 грн. витрат по сплаті третейського збору.

У зв'язку з тим, що відповідач з моменту набрання чинності рішенням третейського суду від 14 серпня 2015 року не здійснив демонтаж своїх кабелів з мережевих (кабельних) каналів штучних споруд, які знаходиться на балансі позивача і закріплені за ним на праві господарського відання, та продовжує використовувати без відповідної правової підстави майно територіальної громади міста Києва, позивач за первісним позовом - КП "Київавтошляхміст" звернувся до господарського суду з даним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном: мережевими (кабельними) каналами штучних споруд, які закріплені за ним на праві господарського відання та зобов'язання відповідача демонтувати свої кабелі, розміщені в мережевих (кабельних) каналах штучних споруд

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського кодексу України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною 1 якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Для подання негаторного позову достатньо, щоб дії та/або бездіяльність порушували права власника і були протиправними, тобто необхідною умовою для застосування даної статті є доведеність факту здійснення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, а також, обґрунтування в чому полягають такі перешкоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" від 14 серпня 2015 року у справі № 32/15 визнано укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" та Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" договір № 225/136 від 01 березня 2009 року недійсним.

Зазначене рішення Постійно діючого третейського суду не оскаржено.

При цьому, суди вірно встановили що Договір про надання в користування мережевого (кабельного) каналу № 225/136 від 01 березня 2009 року є таким, що припинено на майбутнє, тобто визнано недійсним з моменту винесення третейським судом рішення від 14 серпня 2015 року.

Крім того, судами встановлено, що відповідач вимоги позивача за первісним позовом здійснити демонтаж кабелів зв'язку, прокладених відповідно до умов договору № 225/136 від 01 березня 2009 року в мережевих каналах, що знаходяться на зазначених вище мостах, викладені в листі № 38/01-11/516 від 15 квітня 2016 року, не виконав, демонтаж не здійснив та продовжує користуватися місцями в мережевих каналах штучних споруд за відсутності будь-яких правових підстав.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що з моменту прийняття третейським судом рішення про визнання недійсним договору № 225/136 від 01 березня 2009 року у відповідача відсутні будь-які правові підстави для користування місцями в мережевих каналах штучних споруд на зазначених мостах в місті Києва, а знаходження в мережевих каналах кабелів електрозв'язку відповідача є неправомірним та перешкоджає позивачу за первісним позовом у користуванні власним майном, яке закріплене за ним на праві господарського відання, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в цій частині.

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" звернулось до господарського суду із зустрічним позовом у даній справі про встановлення особового строкового оплатного сервітуту щодо місця в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку на Південному мосту, мосту Метро через р. Дніпро і мосту через Русанівську протоку, Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка та мосту ім. Є.О. Патона в місті Києві, загальною довжиною 7022,3 м.п., а також просило визначити істотні умови сервітуту (вид, строк дії, об'єкт, на який поширюється сервітут, плату за встановлення та користування сервітутом).

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство зазначало про те, що відповідач за зустрічним позовом відмовляється надати в користування місця в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку на мостах Метро через р. Дніпро, на мосту через Русанівську протоку, Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка, на Південному мосту та на Мосту ім. Є.О. Патона в місті Києві, не приймає його пропозиції укласти договір про користування такими місцями за плату в запропонованому товариством розмірі, який за твердженням ТОВ "Телесистеми України", є економічно обґрунтованим, що на думку позивача свідчить про зловживання відповідачем-1 за зустрічним позовом своїм монопольним становищем на ринку надання в користування місця в мережевому каналі штучних споруд та є підставою для встановлення особового строкового оплатного сервітуту щодо місць в мережевому каналі штучних споруд для кабелів електрозв'язку на зазначених мостах в місті Києві відповідно до ст. 401- 404 ЦК України. Крім того, за твердженням позивача за зустрічним позовом, встановлення сервітуту є єдиним можливим способом прокладення кабелів через зазначені мости.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особа, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Сервітут - це право обмеженого користування чужим майном, підставою встановлення якого є відсутність у будь-якої особи, у т.ч. і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як встановленням права користування чужим майном - сервітуту.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на Південному мосту, на мосту ім. Є.О. Патона, на мосту Метро та на Московському мосту через р. Дніпро та р. Десенка знаходиться також кабельна каналізація, яка є власністю КМФ ПАТ "Укртелеком" та КП "Київський метрополітен" та яка також надається іншим суб'єктам господарювання для прокладання кабелів електрозв'язку з лівого берега р. Дніпро на правий або навпаки.

Однак, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б свідчили про неможливість прокладання кабелів електрозв'язку в кабельній каналізації, яка належить КМФ ПАТ "Укртелеком" та КП "Київський метрополітен", та доказів звернення до зазначених суб'єктів господарювання з проханням надати в користування кабельну каналізацію.

Крім того, Законом України "Про телекомунікації" (1280-15) , який є спеціальним для застосування до спірних правовідносин, передбачена можливість будівництва як підводних, так і підземних, надземних телекомунікаційних мереж, в т.ч. і створення спеціальних штучних споруд, призначених для прокладання кабелів електрозв'язку.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що використання мережевих каналів комунального підприємства "Київавтошляхміст" не є для ТОВ "Телесистеми України" єдиним способом прокладення кабелів електрозв'язку ТОВ "Телесистеми України" через Південний міст, міст ім. Є.О. Патона, міст Метро та Московський міст через р. Дніпро та р. Десенка в місті Києві і можливість прокладення кабелів не обмежується використанням для зазначених цілей лише мережевих каналів комунального підприємства "Київавтошляхміст".

Крім того, як правильно зазначили суди, положенням частини шостої статті 10 Закону України "Про телекомунікації" передбачено право вимагати встановлення виключно земельного сервітуту для прокладення під землею телекомунікаційних мереж та/або усунення їх пошкоджень, а не сервітуту щодо іншого нерухомого майна. Зазначеним Законом, зокрема ч. 7 ст. 31, передбачено, що використання кабельних каналів, які не належать операторам телекомунікацій та знаходиться на балансових об'єктах інших суб'єктів господарювання, можливе шляхом укладення договору оренди та або договору про надання в користування місця в мереженому каналі штучних споруд для прокладання кабелів електрозв'язку.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог з огляду на те, що використання мережевих каналів, які знаходяться на балансі КП "Київавтошляхміст" не є для позивача за зустрічним позовом єдиним можливим способом задоволення його потреб в прокладенні кабелів електрозв'язку на мостах в місті Києві..

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін. Постанова апеляційного господарського суду, якою рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову залишене без змін, відповідає вимогам закону, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.