Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Коробенка Г.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 за заявою про Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15 Господарського суду Черкаської областіза позовом Державного підприємства "Енергоринок"до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про стягнення 49565792,50 грн за участю представників: позивача Андишула А.М. - предст. дов. від 21.12.2016 відповідача Якушенко В.А. -предст. дов. від 07.06.2016;

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 позов Державного підприємства "Енергоринок" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 224075,79 грн інфляційних, 10436,41 грн 3% річних та 72978,62 грн судового збору; відмовлено в позові в частині стягнення 68757,48 грн пені, припинено провадження у справі в частині стягнення 49262522,82 грн основного боргу. Задоволено заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду та відстрочено його виконання строком до 01.09.2015; залишено без розгляду клопотання відповідача від 24.04.2015.

На виконання рішення Господарським судом Черкаської області 17.07.2015 видано наказ.

28.09.2016 відповідач подав до господарського суду заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 про стягнення 307490,82 грн рівними частинами по 8541,41 грн строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення.

Державне підприємство "Енергоринок" надало заперечення на заяву про розстрочку виконання рішення у справі, посилаючись на відсутність виключних обставин в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за змістом поданої відповідачем заяви, вказало необхідність враховувати й фінансовий стан позивача, його обов'язок своєчасно розраховуватись з власними контрагентами за придбану електричну енергію саме за рахунок надходжень коштів від покупців електричної енергії та на негативні наслідки розстрочення рішення для розрахунків на Оптовому ринку економіки України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 (судді Гура І.І.- головуючий, Довгань К.І., Скиба Г.М.) задоволено заяву боржника про розстрочення виконання рішення; розстрочене виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15 про стягнення боргу в сумі 307490,82 грн рівними частинами по 8541,41 грн строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення, з урахуванням вже проведеної відповідачем оплати 8541,41 грн за платіжним дорученням № 6677 від 19.10.2016.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 (судді Дикунська С.Я. - головуючий, Жук Г.А., Мальченко А.О.) ухвалу господарського суду скасовано, у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 строком на 36 місяців відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 залишити в силі. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: суд не взяв до уваги неможливість виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на майно з огляду на знаходження відповідача в процедурі банкрутства та наслідків наявності у статутному капіталі відповідача частки держави більше 25 відсотків відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна"; натомість накладення арешту на рахунки відповідача призведе до повного блокування діяльності підприємства, на якому працює майже 4000 осіб, та значного підвищення соціальної напруги, вплине на можливість виконання відповідачем договорів реструктуризації та мирових угод в процедурі банкрутства; суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги встановлену судом неможливість належним чином виконувати свої фінансові зобов'язання, в порушення статті 121 Господарського процесуального кодексу України суд не взяв до уваги всіх обставин справи в сукупності та не надав належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, на підтвердження виключних обставин в розумінні статті 121 цього Кодексу, відсутність вини у наявності основної заборгованості відповідача з підстав неможливості доступу до коштів, що сплачуються за електроенергію та перебувають на рахунку із спеціальним режимом використання. Додатково в судовому засіданні відповідач також послався на належне виконання ним платежів відповідно до запропонованого ним графіку розстрочення.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні позивач заперечив доводи, викладені у скарзі, просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідачем підтримано доводи касаційної скарги та подано клопотання про залучення доказів на підтвердження виконання розстрочення рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2015.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій, під вирішення спору про стягнення заборгованості було припинено провадження про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" 49262522,82 грн основного боргу з огляду на його погашення; стягнутий судом залишок заявленої суми складає 307490,82 грн, що включає інфляційні нарахування, 3% річних та судовий збір; враховуючи обґрунтування заяви відповідача про відстрочення виконання рішення (скрутне фінансове становище, відкриту процедуру банкрутства), виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 відповідно до резолютивної частини рішення відстрочено до 01.09.2015.

Місцевий господарський суд своєю ухвалою встановив, що 28.09.2015 відповідач подав заяву про розстрочення виконання рішення, в якій просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 строком на 36 місяців рівними частинами по 8541,41 грн з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення. Відповідач мотивував заяву своїм скрутним фінансовим становищем, існуванням виняткової фінансової ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання своїх зобовязань, що підтверджується порушенням судом провадження про його банкрутство; також відповідач вказав на значний дисбаланс оплати спожитої електричної енергії споживачами, з яких більшістю боржників є підприємства державної та комунальної власності, значною заборгованістю населення, надходженням коштів в оплату електричної енергії виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , без можливості доступу відповідача до цих коштів та їх спрямування. Водночас відповідач зазначив, що позивач у спірних правовідносинах виконує функції зі збору платежів від постачальників згідно з Інструкцією про використання коштів Оптового ринку і у інших судових справах з постачальникам надано розстрочення платежів.

В підтвердження своїх доводів відповідач вказав, що наявний значний дисбаланс оплати споживачами вартості спожитої електроенергії; сума дебіторської заборгованості за спожиту електроенергію перед відповідачем становить 867378000 грн., що підтверджується відповідною довідкою; в свою чергу, підприємство вживає всі можливі заходи по недопущення неналежного виконання споживачами договірних зобов'язань, однак серед боржників із найбільшою заборгованістю за спожиту електричну енергію є підприємства державної та комунальної форми власності, стосовно більшості з яких порушено провадження справи про банкрутство, що виключає процесуальну можливість примусового стягнення заборгованості станом на 01.05.2016 згідно з довідкою про проведення розрахунків за спожиту електроенергію недоплата таких споживачів складає 4815000 грн. (джерело фінансування з державного бюджету) та 3935000 грн. (джерело фінансування з місцевого бюджету). Зазначений фактор вкрай негативно впливає на фінансовий стан боржника; на стадії примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості на користь відповідача перебувають виконавчі провадження на 11 млн. грн., а заборгованість населення за спожиту електроенергію перед відповідачем складає 22891000 грн; наявні кошти на інших господарських рахунках спрямовуються виключно на виплату заробітної плати працівникам товариства, загальний місячний фонд якої складає 30 млн. грн. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі № 01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", стан справи - стадія розпорядження майном. Кошти, що сплачуються за електроенергію та перебувають на рахунку із спеціальним режимом використання та перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії.

Натомість, аналізуючи фінансовий стан позивача (стягувача) - Державного підприємства "Енергоринок", зазначив, що стягувач є стороною договору між членами оптового ринку електричної енергії України та забезпечує збір платежів від постачальників згідно з Інструкцією про порядок використання коштів Оптового ринку, ненадання розстрочення заборгованості ставить відповідача в нерівні умови у відносинах порівняно з іншими енергопостачальними компаніями, вказані дії стягувача суперечать головній меті його діяльності, відмова стягувача в розстроченні буде зловживанням своїм домінуючим становищем на ринку електроенергії та суперечитиме цілям його діяльності.

Також суд зазначив, що, в свою чергу заперечуючи проти заяви, позивач вказав, що задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду порушить принцип рівності сторін та на необхідність врахування судом фінансового стану стягувача та негативних наслідків, що несе розстрочення заборгованості для розрахунків на ОРЕ, а саме: на позивача Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , ліцензією, Статутом та ДЧОРЕ покладена функція розпорядника системи розрахунків; позивач купує електричну енергію у підприємств, які її виробляють, для подальшого продажу компаніям, які мають відповідну ліцензію на постачання електричної енергії (обленерго); позивач зобов'язаний перед генеруючими компаніями здійснювати своєчасну оплату вартості придбаної у них електричної енергії, а така своєчасність залежить від розрахунків покупців електричної енергії; також позивач заперечив наведені відповідачем обставини, зазначивши, що передумовою погіршення боржником стану розрахунків є штучне виведення коштів підприємства через укладення фіктивних договорів переводу та відступлення права вимог по зазначеній заборгованості в порушення вимог Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , про що міститься посилання в ухвалі Господарського суду Черкаської області у справі № 925/308/13-г від 18.03.2016; рішенням Вищого господарського суду України у справі про банкрутство відповідача підтверджено факт вчинення ним дій, направлених на блокування процедури банкрутства та відповідних розрахунків з кредиторами; заборгованість позивача перед кредиторами (генеруючими компаніями) становить 28316857743,41 грн. і накопичення заборгованості несе загрозу в забезпеченні енергетичної безпеки держави; з метою забезпечення повних розрахунків з виробниками електроенергії стягувач вимушений залучати кредитні кошти в уповноваженому банку, так, позивач залучив 5275100000,10 грн. кредитних коштів.

Задовольняючи заяву боржника місцевий господарський суд дослідив наведені сторонами доводи, їх фінансовий стан та інтереси та визнав наведені відповідачем обставини такими, що унеможливлюють виконання рішення суду та є винятковими обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення.

Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, натомість, не погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача, вказавши, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували обставини, з якими відповідач пов'язує неможливість сплати визначену судом суму, а також будь-яких доказів відсутності у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення (в межах стягуваних сум), тоді як відсутність коштів для сплати інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору, низький рівень розрахунків за поставлену боржником своїм споживачем електроенергію, порушення ще в 2004 році справи про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" не є винятковими обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення, а надані боржником довідки про заборгованість населення та підприємств державної та комунальної форм власності перед відповідачем за вищенаведених обставин не є належними та допустимими доказами на підтвердження неможливості боржника виконати рішення в повному обсязі. Інших доказів на підтвердження ускладнення та/або неможливості виконання відповідачем рішення суду у даній справі не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевим судом не враховано матеріальних інтересів позивача та не враховано, що прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання протягом тривалого часу може призвести до негативних наслідків для позивача, а кожна із сторін договору прийняла на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали місцевого суду враховано доводи позивача у справі, за яких останній просив врахувати фінансовий стан та негативні наслідки також і для стягувача, що несе розстрочення заборгованості для розрахунків на Оптовому ринку електроенергії України, і саме ДП "Енергоринок" зобов'язане перед генеруючими компаніями здійснювати своєчасну оплату вартості придбаної у них електричної енергії (заборгованість ДП "Енергоринок" перед кредиторами (генеруючими компаніями) становить 28316857743,41 грн.), а дана своєчасність залежить від розрахунків з позивачем покупців електричної енергії.

Разом з тим, посилаючись на фінансовий стан та майнові інтереси позивача, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою правову природу боргу, стосовно якого надано розстрочення (інфляційні втрати, 3 % річні та судовий збір) та встановлену місцевим господарським судом обставину повного погашення відповідачем суми основного боргу в розмірі 49262522,82 грн.

Також суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення, відповідач визначив неможливість його виконання шляхом звернення стягнення на майно (через наявність справи про банкрутство) та утруднення виконання шляхом звернення стягнення на кошти (через здійснення розрахунків шляхом визначеного алгоритму та можливого блокування рахунків для виплати заробітної плати) і відповідних доводів не спростував.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015.

Водночас, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вищевказаних положень та обставин справи не врахував, дійшовши необґрунтованих висновків та помилково скасувавши ухвалу місцевого суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

За змістом статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду касаційної скарги касаційна інстанція має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи, що ухвала місцевого господарського суду прийнята відповідно до вірно та повно встановлених обставин, відповідає нормам чинного законодавства, а касаційна скарга не містить вимог щодо ухвали місцевого господарського суду, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову апеляційної інстанції, а помилково скасовану ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.