головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Данилової М.В., Ходаківської І.П розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 917/20/16 Господарського суду Полтавської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення заборгованості в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: від відповідача: Козак Н.В. (довіреність № 127 від 19.12.2016) Козачук О.А. (довіреність № 14/03-15 від 27.12.2015)

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 02.02.2016, від 22.06.2016, від 09.08.2016, від 07.09.2016 які було прийнято судом до розгляду), просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 101719245,55 грн основного боргу, пеню у розмірі 20888158,20 грн, 7 % штрафу у сумі 16067814,00 грн, пеню у розмірі 10171924, 55 грн, 3% річних у сумі 3929428,39 грн, 7527224,17 грн інфляційних, за неналежне виконання ПАТ "Укртатнафта" зобов'язань за договором купівлі-продажу сирої нафти від 22.05.2013 № 23-00/55-13.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.10.2016 у справі № 917/20/16 (головуючий суддя Гетя Н.Г., судді: Бунякіна Г.І., Паламарчук В.В.) зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9398/16; зобов'язано сторін повідомити господарський суд Полтавської області про результати розгляду справи № 910/9398/16.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (головуючий судді Здоровко Л.М., судді: Плахов О.В., Шутенко І.А.) скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.10.2016; справу передано до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду, натомість залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 216 Цивільного кодексу України, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України (1798-12) ).

Позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких останній вказує на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.08.2016 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, просив зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/9398/16, яка розглядається Господарським судом міста Києва (т.2 а.с.36-111).

В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилався на те, що Господарським судом міста Києва під час розгляду справи № 910/9398/16 має бути надано правову оцінку заяві ПАТ "Укртатнафта" про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором оренди резервуарних ємностей від 01.04.2015 № 669/8/2107, який постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 910/24390/15 було визнано удаваним та недійсним, а отже в разі визнання господарським судом факту зарахування зустрічних однорідних вимог і зменшення суми заявленої до стягнення з ПАТ "Укртатнафта", у даній справі буде відсутній предмет та підстави позову в частині вимог про повернення залишку авансового платежу у розмірі 92590403,31 грн, пені у розмірі 9259040,33 грн, 3% річних у сумі 3021237,54 грн та інфляційних у розмірі 6851689,85 грн.

Зазначаючи про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, апеляційний господарський суд правомірно виходив з такого.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч.3, 4 ст. 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду.

Таким чином, підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу сирої нафти від 22.05.2013 № 23-00/55-13.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ПАТ "Укртатнафта" своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу сирої нафти від 22.05.2013 № 23-00/55-13 щодо несвоєчасної поставки товару у строки, встановлені умовами договору.

В обґрунтування часткового повернення грошових коштів, ПАТ "Укртатнафта" надало заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором оренди резервуарних ємностей від 01.04.2015 № 669/8/2107, який постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2016 у справі № 910/24390/15 було визнано удаваним та недійсним.

Саме надання правової оцінки заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог за договором оренди резервуарних ємностей від 01.04.2015 № 669/8/2107 в справі № 910/9398/16 про відшкодування ПАТ "Укртранснафта" вартості того, що останній набув за недійсним правочином - фактичного використання резервуарів, на думку ПАТ "Укртатнафта", є тими обставинами, що зумовлюють необхідність зупинення провадження у справі № 917/20/16.

Втім, колегія суддів зазначає, що паралельне вирішення судом іншого майнового спору між тими ж сторонами, який виник з інших підстав, не є тією обставиною, що унеможливлює розгляд судом справи № 917/20/16, адже гіпотетична можливість часткового зменшення суми боргу, заявленого в цій справі, за рахунок задоволення позову в справі № 910/9398/16, не спростовує ні можливість суду встановити самостійно всі обставини які входять до предмету доказування у справі № 917/20/16, ні можливість сторін, в разі задоволення/часткового задоволення обох позовів, зарахувати зустрічні однорідні вимоги після набрання судовими рішеннями законної сили.

Крім того, колегія суддів зауважує, що неодноразове зупинення провадження у даній справі може призвести до затягування розгляду справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд" одним з аспектів якого є право на розгляд справи упродовж розумного строку.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.