головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 902/314/16 Господарського суду Вінницької області за позовом Заступника прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці до Вінницького національного аграрного університету про зобов'язання виконати умови угоди, за участю представників сторін: від прокуратури: Коркішко В.М., посв. № 027484 від 25.07.2014; від позивача 1: не з'явився; від позивача 2: Черепащук Р.А., дов. № 215 від 16.01.2017; від відповідача: не з'явився

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.05.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 902/314/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Вінниці з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 02.02.2017 № 08.03-04/450 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 902/314/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мачульський Г.М., Рогач Л.І.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 07.02.2017 прокурор та представник Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці підтримали вимоги касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.09.1995 між Міністерством оборони України та Вінницьким державним сільськогосподарськими інститутом (правонаступник - Вінницький національний аграрний університет) укладена угода про взаємне співробітництво, відповідно до умов якої Вінницький державний сільськогосподарський інститут передає Міністерству оборони України 38 квартир в місті Тульчині Вінницької області в наступні терміни і в кількості: - 1996 рік - п'ятнадцять квартир, з них: десять трикімнатних та п'ять двокімнатних; - 1997 рік - десять двокімнатних квартир; - 1998 рік - тринадцять квартир, з них: п'ять однокімнатних; чотири двокімнатних; чотири трикімнатних. Міністерство оборони України, в свою чергу передає Вінницькому державному сільськогосподарському інституту фонди військового містечка № 2.

На виконання умов вищезазначеної угоди відповідно до спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства сільського господарства і продовольства України № 251/273 від 02.09.1996, Міністерством оборони України передано Вінницькому державному сільськогосподарському інституту фонди військового містечка № 2 у м. Тульчин Вінницької області (що підтверджується актом прийому-передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд та обладнання в/м № 2 в м.Тульчині від 20.11.1996 з описами № 1, № 2, № 3, № 4 переданого майна).

Проте, Вінницьким державним аграрним інститутом (правонаступник - Вінницький національний аграрний університет) не виконані умови угоди про взаємне співробітництво щодо передачі 38 квартир Міністерству оборони України, що й стало підставою для звернення з даною позовною заявою до господарського суду.

Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди попередніх інстанцій з огляду на те, що відповідачем не виконані умови угоди про взаємне співробітництво щодо передачі 38 квартир Міністерству оборони України, дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Проте, в процесі судового розгляду даної справи Вінницьким національним аграрним університетом було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

У Цивільному кодексі України (435-15) позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (1540-06) (розділ 1 глава 5), за винятком положення про застосування позовної давності лише за заявою однієї зі сторін.

Разом із тим частинами 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в даному випадку початок відліку строку позовної давності обчислюється з моменту коли позивач довідався про порушення його прав (щодо не передання Міністерству оборони України 38-ми квартир у м. Тульчині) згідно умов угоди про взаємне співробітництво від 15.09.1995, тобто з 01.01.1997, 01.01.1998 та 01.01.1999, тобто строк позовної давності щодо вимог стосовно передачі вказаних квартир сплинув 01.01.2000, 01.01.2001, 01.01.2002 відповідно.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК Української РСР).

З огляду на те, що Міністерство оборони України з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності до місцевого господарського суду не зверталось, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку зі спливом строку позовної давності.

При цьому місцевим господарським судом мотивовано не прийнято до уваги заявлене прокурором клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності, оскільки, як вже зазначалось вище прокурор здійснює лише представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), проте дане звернення не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.03.2015 у справі № 11/163/2011/5003, яка відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України має враховуватися судами.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 902/314/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 902/314/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Вінниці - без задоволення.