головуючого судді суддів Кролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі № 910/6688/16 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" про стягнення 110 174 928,11 грн. за участю представників: від позивача: Цурка Н.О., від відповідача: Гончаров А.М.,

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" (далі - відповідач) про стягнення 110 174 928,11 грн. на підставі кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010, з яких: 97 098 301,05 грн. заборгованості по процентам за період з 04.02.2011 по 16.03.2016, 9 341 574,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.03.2015 по 16.03.2016, 3 735 052,28 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 17.03.2015 по 26.11.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/6688/16 (суддя Гумега О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 312 304,54 грн. процентів за користування кредитними коштами, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у справі № 910/6688/16 (колегія суддів у складі: Суховий В.Г., Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 49 312 304,54 грн. процентів за користування кредитними коштами, 8 616 000,60 грн. заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів, 3 042 062,77 грн. заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вказані рішення та постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.04.2010 між ПАТ "Укргазбанк" та ТОВ "Укрконцепт" (позичальник) укладено кредитний договір № 3/2010, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 100 000 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з 02.04.2010 до 27.11.2014 в розмірі 20% річних (п.п. 1.1, 1.3 договору).

Позичальник в будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в строки (терміни), зазначені у графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору) (п.п. 1.3.2 договору).

В силу п. 2.1 договору кредит за договором забезпечується іпотекою нежилого будинку (літ. "А"), загальною площею 3 700,9 кв.м, який належить позичальнику та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-Б.

Відповідно до п. 3.2 договору погашення кредиту позичальник здійснює на рахунок, відкритий в АБ "Укргазбанк" відповідно до графіку погашення кредиту. Якщо останній день для сплати чергового платежу по кредиту припадає на вихідний або святковий день, то сплата чергового платежу по кредиту здійснюється у день, що передує вихідному або святковому дню. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені цим договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки простроченої заборгованості.

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1 до договору) виплата суми кредиту здійснюється черговими платежами у сумі 1 960 784,32 грн. (№№ 1-50) та у сумі 1 960 784,00 грн. (№ 51), дати (число, місяць, рік) здійснення яких вказані в наведеному графіку.

Нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в п. 1.1 договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт-факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п. 1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору на рахунок, вказаний в договорі. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

Пунктом 3.5 договору сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процента ставка встановлюється в розмірі 30% річних.

Нарахування процентів за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки, терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість) здійснюється на суму фактичного щоденного залишку простроченої заборгованості по кредиту, виходячи з процентної ставки 30% річних.

Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати виникнення простроченої заборгованості по останній календарний день місяця, в якому виникла така заборгованість (або до дня погашення простроченої заборгованості), та надалі з першого дня по останній календарний день місяця, в якому існує така прострочена заборгованість, та з першого календарного дня місяця до дня погашення простроченої заборгованості в місяці, в якому відбулось таке погашення.

Згідно з п. 3.6 договору у випадку, якщо банком застосовані до позичальника штрафні санкції у вигляді пені, остання розраховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Відповідно до п. 6.3 договору за порушення визначених в договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони домовляються, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків, (визначених в цьому Договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, передбачене договором у визначених випадках згідно з п.п. 5.3.3 договору, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачених договором.

Згідно з п. 9.11 договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2011, за первісним позовом ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Укрконцепт" про стягнення заборгованості по кредиту та звернення стягнення на майно на підставі кредитного договору № 3/2010 від 02.04.2010 та за зустрічним позовом ТОВ "Укрконцепт" до ПАТ "Укргазбанк" про стягнення боргу в сумі 30 409 513,62 грн. первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Укрконцепт" на користь ПАТ "Укргазбанк" 90 196 078,40 грн. строкової заборгованості по кредиту; 9 803 921,60 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 1 935 535,85 грн. заборгованості по процентам нарахованих з 01.01.2011 по 03.02.2011, 13 518 997,65 грн. простроченої заборгованості по процентах, 265 619, 13 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 786 657, 73 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.04.2010, укладеним з ТОВ "Укрконцепт", а саме:

- нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 3 700, 90 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька 12-Б, який належить ТОВ "Укрконцепт" на праві власності в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Укргазбанк" за кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010 в сумі 102 862 648,15 грн. шляхом надання ПАТ "Укргазбанк" права на реалізацію предмету іпотеки шляхом прилюдних торгів згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку", з визначенням початкової ціни продажу предмета іпотеки в розмірі 90% вартості вказаної нерухомості, визначеної незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент реалізації на прилюдних торгах.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 12.12.2012 (ВП 29048465), свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 21.12.2012, встановлено, що в ході виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 22/352 від 15.06.2011, ПАТ АБ "Укргазбанк" отримало право власності на нерухоме майно - нежилий будинок, загальною площею 3 700,90 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум'яцька, 12-б, вартістю 55 630 863,00 грн., оскільки майно не реалізоване/торги не відбулися і стягувач - ПАТ "Укргазбанк" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ТОВ "Укрконцепт".

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 3/2010 від 02.04.2010, стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352, не погашена у повному обсязі.

Предметом даного спору є вимоги ПАТ "Укргазбанк" до ТОВ "Укрконцепт" про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 04.02.2011 по 16.03.2016, пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 17.03.2015 по 16.03.2016 та пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 17.03.2015 по 26.11.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем не було погашено в повному обсязі заборгованість за кредитним договором за наслідками розгляду Господарським судом міста Києва справи № 22/352, в той час як дострокове стягнення тіла кредиту за вказаним договором згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352 не є одностороннім припиненням договірних зобов'язань з боку позивача та підставою для припинення дії кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом за період з 11.04.2013 по 16.03.2016, місцевий господарський суд виходив з того, що вони є правомірними та обґрунтованими, в той час як до вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період 04.02.2011 по 10.04.2013 підлягає застосування позовна давність. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевим господарським судом зазначено про неможливість встановити правомірність проведеного позивачем нарахування.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, однак змінив вказане рішення в частині стягнення пені за користування кредитом та відсотками за користування кредитом, задовольнивши їх частково.

Вищий господарський суд України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя вказаної статті Цивільного кодексу України (435-15) ).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач реалізував право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних з ним платежів, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2011 у справі № 22/352.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та не є підставою для припинення вказаного кредитного договору, а у позивача наявні підстави для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Однак, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов договору, змінив строк виконання основного зобов'язання (наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 17.09.2014 у справі № 6-53цс14).

Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули, оскільки вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, враховували графік погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі під час визначення позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Однак рішення та постанова судів попередніх інстанцій не відповідають наведеним вимогам.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищезазначене, вірно визначити строк виконання основного зобов'язання у спірних правовідносинах та, відповідно, перевірити розрахунки позивача щодо розміру здійснених ним нарахувань, врахувавши заявлені до застосування позивачем строки позовної давності.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконцепт" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 910/6688/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.