Карабаня В.Я. - головуючого, Могила С.К., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційних скарг державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2007 у справі господарського суду Харківської області № 29/590-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області, треті особи, відповідача-1: які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, Департамент державної архітектурно-будівельної інеспекції у Харківській області, за участі Харківської місцевої прокуратури № 6, про визнання права власності, за участі представників сторін:

від ГПУ - Попенко О.С.,

від інших осіб - не з'явилися,

У листопаді 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом до Безлюдівської селищної ради про визнання за ними права власності на комплекс будівель, що складається з контрольно-перепускного пункту В-1 площею 30,0 кв. м., вбиральні Б-1 площею 13,6 кв. м., кафе А-1 площею 54,6 кв. м., розташований за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, селище Безлюдівка, вул. Нагірна, 57.

22.11.2007 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.), залишеним без змін 29.11.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Івакіна В.О., Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.) позовні вимоги задоволено, визнано за ТОВ "Федерація боксу та кікбоксингу" право власності на вищевказаний комплекс будівель.

У касаційних скаргах заступник прокурора Харківської області та ДП "Жовтневе лісове господарство", яке не приймало участі у справі, посилалися на незаконне задоволення судами попередніх інстанцій позовних вимог, тому просили судові рішення скасувати, та ухвалити нове про відмову в позові.

Проаналізувавши касаційні скарги на предмет їх обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог скарг виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 10.06.1999 між Харківською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" було укладено договір оренди земельної ділянки, за предметом якого орендодавець на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 10.06.199 надає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку за адресою: Нагорьєвське, водоймище лісгоспу на території Васищевської селищної ради, загальною площею 80,3 гектарів, у тому числі води 70,3 га, інших угідь (пісків), 10,0 га згідно з планом користування. Зазначений договір зареєстровано у Харківській райдержадміністрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди учинено запис від 10.06.199 під № 259 та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

У пункті 1.2. договору сторони узгодили, що земельна ділянка надається у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років для створення зони відпочинку "Нагорьєвський", проведення культурно-оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів.

Суди установили, що позивачем за власні кошти у 2000 році на земельній ділянці було побудовано майновий комплекс. Зазначеному об'єкту рішенням Безлюдівської селищної ради було привласнено поштову адресу: Харківська обл., Харківський р-н, селище Безлюдівка, вул. Нагірна, 57.

19.09.2007 КП "Харківське районне БТІ" було складено технічні паспорти на самочинно збудовані будівлі та споруди, про визнання права власності на які позивач клопотав у відповідача. Зазначене клопотання було відхилено із посиланням на те, що приміщення не введені в експлуатацію, що й спричинило спір у цій справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, що земельна ділянка, на якій самочинно побудований майновий комплекс, вже була надана позивачу в оренду. Отже з урахуванням положень ч.2 ст. 328, ч.3 ст. 376, ст. 392 ЦК України право позивача підлягає визнанню в судовому порядку.

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд окрім того, послався на положення ч.2 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Відтак на підставі цієї статті закону дійшов висновку, що позивачем було набуто право власності на спірне нерухоме майно.

Зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов помилково, оскільки абзацами 2, 3 ч.2 ст. 331 ЦК України визначено, що якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Крім того, мотивуючи свої висновки положеннями статті 376 ЦК України, та погоджуючись із висновками суду першої інстанції про те, що позивач є власником нерухомого майна, яке є предметом цього спору, суд апеляційної інстанції при цьому не вказав, яку саме частину статті слід застосовувати задовольняючи позовні вимоги. Натомість зазначив, що такий висновок підтверджується договором оренди земельної ділянки від 10.06.1999, за яким позивачу надавалась земельна ділянка для створення зони відпочинку "Нагор'євський", проведення культурно-оздоровчих, рекреаційних та спортивних заходів.

Зазначені висновки апеляційного господарського суду є такими, що не відповідають змісту наведеного договору, у якому не йдеться про право позивача на будь-яку забудову.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Викладаючи зазначені положення закону, апеляційний суд дійшов іншого висновку про те, що позивач набув право власності на самочинно збудоване нерухоме майно в силу того, що він його збудував.

Крім того, судами обох інстанцій залишено поза увагою і те, що як видно із матеріалів справи, докази вирішення компетентним органом за зверненням позивача питання про надання йому земельної ділянки, розташованої під збудованим нерухомим об'єктом з цільовим призначенням для будівництва, відсутні. Проте згідно ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право, зокрема, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Втім, уповноважений орган, який здійснює оформлення права власності та видає свідоцтво про право власності, не перебуває з позивачем у правовідносинах зі здійснення ним права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги.

З урахуванням такого, відмова уповноваженого органу в оформленні права власності на об'єкти нерухомого майна з підставі ненадання усіх необхідних документів не є оспорюванням чи невизнанням права власності, хоча позов було пред'явлено саме до Безлюдівської селищної ради з підстав відмови останньої видати свідоцтво про право власності за відсутності необхідних документів. Попередні судові інстанції, однак, дійшли висновку про пред'явлення позову до належного відповідача.

Що стосується викладення апеляційним господарським судом позиції Європейського суду з прав людини у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" щодо "непропорційного втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном", то її зміст не відповідає обставинам цієї справи, за якими порушення закону були допущені не з боку публічного органу, а з боку позивача (орендаря) у вигляді самочинного будівництва об'єктів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 111-9 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове рішення у справі про відхилення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" та заступника прокурора Харківської області задоволити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 22.11.2007 у справі № 29/590-07 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу та кікбоксингу" про визнання права власності на комплекс будівель, що складається з: контрольно-перепускного пункту "В-1" площею 30,0 кв.м; вбиральні "Б-1" площею 13,6 кв.м; кафе "А-1" площею 54,6 кв.м; та розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Безлюдівка, вул. Нагірна, 57 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу і кікбоксінгу" (61022, м. Харків, вул. Сумська,39, кв.26, ЄДРПОУ 2468365) на користь державного підприємства "Жовтневе лісове господарство" (61017, м.Харків, вул. Серіківська, 36, ЄДРПОУ 00993165) 3 183,18 грн. судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Федерація боксу і кікбоксінгу" (61022, м. Харків, вул. Сумська,39, кв.26, ЄДРПОУ 2468365) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108) 700,92 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.