Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.16 у справі господарського суду міста Києва № 910/9292/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Анкар-буд" про стягнення 103734,14 грн. представники сторін: не з'явилися,

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Анкар-буд" (підрядник) було укладено договори підряду на проведення проектних робіт № 1/7-В від 07.07.2015, № 2/7-К від 07.07.2015, № 3/7-В від 21.07.2015, 4/7-К від 21.07.2015, № 1/8-В від 04.08.2015, № 2/8-К від 04.08.2015 відповідно до умов яких підрядник зобов'язався розробити та погодити по завданню замовника проект каналізування з приєднанням, згідно з ТУ, до інженерних мереж каналізування ПАТ "АК "Київводоканал" міста Києва груп нежитлових приміщень за різними адресами, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи згідно актів виконаних робіт.

За змістом зазначених договорів ТОВ "Белл-Арт" зобов'язались протягом 3-х банківських днів після їх підписання сплатити предоплату згідно визначених цими договорами умов, а ТОВ "НВП "Анкар-буд" - розпочати виконання робіт протягом 3-х днів після отримання передоплати і виконати всі роботи в терміни, визначені пунктом 6.1. договорів підряду.

На виконання взятих на себе зобов'язань, ТОВ "Белл-Арт" перерахували на рахунок ТОВ "НВП "Анкар-буд" авансові платежі на загальну суму 90 408,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

У відповідності до пунктів 6.1 укладених між сторонами договорів підряду сторонами встановлено терміни виконання робіт, зокрема, за договором № 1/7 з 07.07.2015 по 06.11.2015; за договором № 2/7 з 07.07.2015 по 06.11.2015; за договором № 3/7 з 21.07.2015 по 20.11.2015; за договором № 4/7 з 21.07.2015, по 20.11.2015; за договором № 1/8 з 04.08.2015 по 04.12.2015; за договором № 2/8 з 04.08.2015 по 04.12.2015.

Згідно пунктів 2.3. договорів підряду перший етап виконання робіт виконавець зобов'язався провести у наступні строки: за договором № 1/7 - до 07.09.2015; за договором № 2/7 до 07.09.2015; за договором № 3/7 до 21.09.2015; за договором № 4/7 до 21.09.2015; за договором № 1/8 до 04.10.2015; за договором № 2/8 до 04.10.2015.

16.12.2015 ТОВ "Белл-Арт" направили ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Анкар-буд" листи з приводу неналежного виконання останнім узятих на себе зобов'язань, які містили вимогу щодо повернення сплаченого авансу загалом у сумі 90 408,00грн. Про отримання зазначених листів ТОВ "НВП "Анкар-буд" 31.12.2015 свідчить відмітки на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Анкар-буд" не виконали роботи у передбачених договорами підряду обсягах та терміни, товариство з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" звернулись до суду із позовом про стягнення 90 408,00 грн. коштів, перерахованих у якості передоплати.

30.06.2016 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Головатюк Л.Д.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "НВП "Анкар-буд" 90 408,00 грн. авансових платежів, 13 326,14 грн. пені та судові витрати. Обгрунтовуючи ухвалене рішення, місцевий суд зазначив, що факт невиконання та прострочення відповідачем оплачених позивачем підрядних робіт належним чином доведений, тому наявні підстави для стягнення з відповідача основного боргу та пені.

02.11.2016 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) рішення від 30.06.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Апеляційний суд виходив із того, що належних та допустимих доказів невиконання відповідачем робіт, які були оплачені авансовими платежами не було надано, виходячи з чого відсутні для покладення на підрядника обов'язку повернути попередню оплату.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" посилалися на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 530, ч.3 ст. 612, ч.4 ст. 849 ЦК України, тому просили постанову від 02.11.2016 скасувати, а рішення від 30.06.2016 залишити в силі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції виходили із того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених правочинів, які за своєю правовою природою є договорами підряду.

У відповідності до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно положень ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив із того, що підрядник приступив до виконання зобов'язання у встановлені строки, виконав перший етап робіт, та з причин ненадання вихідних даних і фінансування наступних етапів, зупинив виконання робіт у відповідності до п.6.2 договорів підряду. Зазначені обставини убачаються із електронної переписки, наявної у матеріалах справи, доданих відповідачем копій актів прийому-передачі виконаних робіт, технічних умов, проектів водопостачання та каналізування з приєднанням через втутрішньобудинкові мережі до мереж водопостачання ПАТ "Київводоканал", фотофіксації існуючого стану сантехнічного обладнання.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Беручи до уваги встановлені обставини справи, зважаючи на викладені положення процесуального закону, установивши відсутність належних та допустимих доказів невиконання відповідачем робіт, які були оплачені авансовими платежами, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Викладені у касаційній скарзі доводи стосуються переоцінки доказів, що згідно ст. 111-7 ГПК України не входить до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Белл-Арт" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.16 у справі господарського суду міста Києва № 910/9292/16 - без змін.