головуючого судді Кролевець О.А., суддів Євсікова О.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 у справі № 910/8182/16 Господарського суду м.Києва за позовом Члена Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" ОСОБА_4 до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" Члена Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" Романа Петра Миколайовича про визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу за участю представників від позивача: ОСОБА_6, від відповідача: третьої особи: ОСОБА_7, не з'явився,

Рішенням господарського суду м.Києва від 29.08.2016 (суддя Бондарчук В.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2016 (колегія суддів у складі: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" від 26.04.2016, оформлені протоколом № 37.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення від 29.08.2016 залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2016 р. за адресою: м. Київ, пр.-т Науки, 45 з 17.00 до 19.00 відбулися Звітно-виборчі збори членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2" (далі - Кооператив, ГБК "Либідь-2"), з наступним порядком денним:

1. Звіт правління кооперативу за період з 15.06.2011 р. по 25.04.2016 р. Доповідач голова правління ОСОБА_5

2. Звіт ревізійної комісії про результати перевірки фінансово-господарської діяльності правління за 2015 рік. Доповідач голова ревізійної комісії Лисовець К.І.

3. Вибори керівних органів ГБК "Либідь-2".

4. Затвердження списку вибувших з кооперативу та списку прийнятих до кооперативу членів ГБК в період з 15.06.2011р. по 25.04.2016р.

5. Різне: а) зміни та доповнення до Статуту ГБК "Либідь-2", б) персональні справи членів кооперативу, систематично уникаючих від сплати членських внесків, в) Про роботу членів кооперативу (Ініціативної групи ГБК "Либідь-2").

Судами також встановлено, що у цих загальних зборах від 26.04.2016 прийняли участь 164 з 400 членів Кооперативу.

Предметом даного спору є вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів ГБК "Либідь-2" від 26.04.2016, оформлених протоколом № 37.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що у зв'язку з його неповідомленням належним чином про час, дату та місце проведення загальних зборів, а також про порядок денний загальних зборів, які відбулися 26.04.2016 р., оспорювані рішення загальних зборів ГБК "Либідь-2" прийнято з порушенням порядку їх скликання і проведення, а також за відсутності кворуму для проведення загальних зборів (більше половини від загальної кількості членів Кооперативу), передбаченого ст. 15 Закону України "Про кооперацію", так як на зборах були присутні 125 осіб із 400 членів Кооперативу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності порушення права позивача на участь у загальних зборах від 26.04.2016 через недотримання органами Кооперативу вимог закону і статуту Кооперативу щодо порядку скликання і проведення зборів, оскільки згідно реєстру цих зборів від 26.04.2016 позивач приймав в них участь, а також з обставин проведення загальних зборів з дотриманням кворуму (не менше 1/3 загальної кількості членів Кооперативу), передбаченого п.24 Статуту ГБК "Либідь-2", так як на зборах були присутні 164 з 400 членів Кооперативу.

Скасовуючи первісне рішення та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, дійшов висновку про те, що в протоколі № 37 від 26.04.2016 не вказана конкретна кількість осіб, голосуючих за те чи інше питання порядку денного, і цим протоколом та Реєстром, як його невід'ємною частиною, підтверджується відсутність на зборах більшості від загальної кількості членів Кооперативу, тобто відсутність кворуму для голосування та прийняття рішень. При цьому, право позивача на участь у загальних зборах порушено у зв'язку з неповідомленням про час, дату та місце проведення загальних зборів, а також порядок денний загальних зборів, що призвело до порушення належних йому корпоративних прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

На спірні корпоративні правовідносини, пов'язані з прийняттям 26.04.2016 р. рішень загальними зборами членів Гаражно-будівельного кооперативу "Либідь-2", поширюється дія ч.ч. 5, 9, 11 ст. 15 та ч.3 ст. 41 Закону України "Про кооперацію".

Згідно імперативних приписів ч.9 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Наведена норма узгоджується з ч.3 ст. 41 Закону України "Про кооперацію", згідно якої до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як роз'яснено в п.п.13,14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються. Статут юридичної особи за змістом ч.2 ст. 20 ГК України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Приймаючи постанову від 05.03.2015 у справі № 6-10цс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст. 15 Закону України "Про кооперацію" і Статуту кооперативу для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотримання процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечення особистої присутності на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як роз'яснено в п.2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) , безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст.ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію")

Враховуючи вимоги ч.2 ст. 4 ГПК України та ч.9 ст. 15, ч.3 ст. 41 Закону України "Про кооперацію", апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність передбаченого законом кворуму, правомочного вирішувати питання порядку денного зборів (більше половини його членів - не менше 201 особи), чим спростовується висновок суду першої інстанції та доводи скаржника про проведення 26.04.2016р. загальних зборів ГБК "Либідь-2" з дотриманням кворуму (не менше 1/3 загальної кількості членів Кооперативу), передбаченого п.24 Статуту ГБК "Либідь-2", у зв'язку з присутністю на зборах 164-ох із 400 членів Кооперативу.

Крім того, відповідно до ч.11 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Апеляційним судом достеменно встановлено та заявником касаційної скарги не заперечується той факт, що в порушення ч.11 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" у протоколі № 37 загальних зборів від 26.04.2016 взагалі не вказана конкретна кількість осіб, голосуючих за те чи інше питання порядку денного ("за" чи "проти"). При цьому, колегія суддів враховує, що одним із оспорюваних рішень (п.4 порядку денного) затвердження списку вибувших та списку нових членів, прийнятих до Кооперативу, голосування за яким згідно закону вимагає кваліфікованої більшості голосів.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність кворуму для проведення загальних зборів як безумовної підстави для визнання недійсними оспорюваних рішень від 26.04.2016.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про порушення права позивача на участь у загальних зборах у зв'язку з неповідомленням про час, дату та місце проведення загальних зборів, а також порядок денний загальних зборів, що призвело до порушення належних йому корпоративних прав, з огляду на таке.

Як роз'яснено в п.2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) , права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Згідно з ч.5 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Як роз'яснено в п.2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) , наведені норми законодавства вказують на те, що обов'язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний). Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. Господарським судам потрібно брати до уваги, що телефонне повідомлення про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників товариства є неналежним доказом такого повідомлення. Роздрукування телефонних переговорів, надані операторами зв'язку, лише підтверджують факт з'єднання двох абонентів телефонного зв'язку певної тривалості.

Викладеним спростовується бездоказове твердження скаржника про безпосереднє повідомлення кожного члена Кооперативу (в т.ч. й позивача) про дату, час, місце проведення і порядок денний загальних зборів у телефонному режимі та шляхом вручення повідомлення про їх проведення, оскільки з матеріалів справи не вбачається та судами не встановлено вручення позивачу відповідного письмового повідомлення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації саме ОСОБА_4 для участі у загальних зборах, що відбулися 26.04.2016 р., колегія суддів зауважує про помилковість висновку місцевого господарського суду про те, що присутність Онофрійчука В. на цих зборах вбачається зі списку членів ГБК "Либідь-2", присутніх на загальних зборах 26.04.2016 р. (під № 2 у списку - а.с.68 том 1), оскільки в цьому списку йдеться про ОСОБА_12

Касаційна інстанція також не може прийняти до уваги вміщені в касаційній скарзі та поясненнях до неї взаємосуперечливі посилання відповідача, з одного боку, на участь позивача та навіть його виступ на зборах від 26.04.2016 (з протоколу № 37 ніякого виступу позивача не вбачається), які по суті свідчать про визнання Онофрійчука В.В. членом Кооперативу, а, з іншого боку, на відсутність у позивача статусу члена ГБК "Либідь-2" з огляду на неможливість віднайти у документації Кооперативу рішення правління або загальних зборів про включення Онофрійчука В.В. до складу членів ГБК "Либідь-2".

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції у порядку ст.ст. 43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим, не вбачається підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.