головуючого Короткевича О.Є. (доповідач у справі), суддів Коваленка В.М., Погребняка В.Я., розглянувши касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Телара" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 року у справі Господарського суду № 902/1406/15 Вінницької області за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" про визнання банкрутом, В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "КЗБН "Росинка"-Голубенко О.В.,

ПАТ "Сбербанк"- Волощук О.М., Гей В.Г.,

ТОВ "Телара"- Цвик А.О.,

Офіс великих платників податків ДФС- Борсук О.Г.,

Арбітражний керуючий - Сокольвак М.В.,

Арбітражний керуючий - Островський В.А.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року у справі № 902/1406/15 (суддя - Тісецький С.С.) припинено процедуру розпорядження майном боржника, приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Островського В.А. та вирішено ряд процедурних питань.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року (судді: Коломис В.В. - головуючий, Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) у справі № 902/1406/15 постанову Господарського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року скасовано, справу скеровано до місцевого суду на стадію розпорядження майном боржника в іншому складі суду.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржники приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" та товариство з обмеженою відповідальністю "Телара" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, якими просять скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року, а постанову Господарського суду Вінницької області 24 жовтня 2016 року залишити в силі.

Доводи касаційних скарг зводяться до порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 27, 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року), ст. 110 Цивільного кодексу України, ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, кредитор ПАТ "Сбербанк" та арбітражний керуючий розпорядник майна боржника Сокольвак Михайло Васильович проти вимог касаційних скарг заперечують з підстав, викладених у відзивах на касаційні скарги, вважають постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просять останню залишити без змін.

Боржник приватне акціонерне товариство "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" подав клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що 20.01.2017 року зареєстрована заява про вчинення злочину арбітражним керуючим Сокольваком М.В., що в подальшому з залученням до матеріалів справи матеріали кримінального провадження можуть суттєво вплинути на результати розгляду касаційних скарг.

Однак, Вищий господарський суд України відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду касаційних скарг з наступних підстав.

Обставиною, яка зумовлює відкладення розгляду справи є неможливість вирішення справи в даному судовому засіданні з врахуванням підстав, наведених в ст. 77 ГПК України. Зазначені підстави оцінюються судом з метою реалізації передбаченого процесуальним законом права на відкладення справи. З врахуванням приписів ст. 77 ГПК України, вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України щодо повноважень касаційної інстанції та меж перегляду справи в касаційній інстанції, суд не вбачає у наведених заявниками обставин об'єктивної перешкоди для касаційного перегляду судового рішення у справі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, місцевий господарський суд зазначив про наявність всіх підстав для припинення процедури розпорядження майном та переходу до ліквідаційної процедури, включаючи ту обставину, що зборами кредиторів 22.08.2016 року та на засіданні комітету кредиторів від 22.08.2016 року було прийнято рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Скасовуючи постанову місцевого господарського суду щодо визнання приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором боржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення останнім вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , зокрема, місцевим судом належним чином не перевірено майновий стан боржника, дані про його активи та пасиви, відсутні докази щодо вжиття розпорядником майна - арбітражним керуючим Сокольваком М.В. належних заходів стосовно з'ясування наявності (відсутності) рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об'єктів інтелектуальної власності тощо, належним чином не з'ясовано питання щодо можливості застосування відносно боржника інших, ніж ліквідація, судових процедур банкрутства. При цьому апеляційний суд звернув увагу на ту обставину, що рішення комітету кредиторів про перехід до процедури банкрутства не є достатньою умовою та підставою визнання такого боржника банкрутом. За наявності такого клопотання комітету кредиторів, суд повинен був перевірити самостійно ознаки, за яких боржника може бути визнано банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені висновки апеляційного господарського суду правомірними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення плану санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації; подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; подати до господарського суду клопотання про укладання мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

Частиною 3 статті 27 Закону про банкрутство визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких рішень: ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 Закону; ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство; ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного Законом.

Тобто, завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Згідно з частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами.

Отже, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Однак, суд апеляційної інстанції встановив відсутність дослідження місцевим судом фінансового та майнового становища боржника, з'ясування переліку та стану майна, що належить боржнику та його вартість, ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури, не встановлений факт перевищення розміру пасиву боржника над його активами та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна боржника аналізувався фінансовий стан підприємства лише за період з 31.12.2012 по 30.09.2015, тобто до порушення провадження у справі, про що свідчить аналіз фінансової та господарської діяльності боржника станом на 18.11.2015 року. Будь-яких відомостей про результати господарської діяльності підприємства за період з жовтня 2015 року та за 2016 рік матеріали справи не містять. Водночас, з постанови місцевого суду не вбачається, що суд першої інстанції надавав оцінку балансу підприємства за вказані роки.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) станом 30.06.2016 року ПрАТ КЗБН "Росинка" та звіту про фінансові результати, ПрАТ КЗБН "Росинка" володіє активами на суму 837 754,00 тис.грн. та пасивом 837 754,00 тис.грн. В тому числі досліджено дані останнього звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ПрАТ КЗБН "Росинка" за І півріччя 2016 року, які свідчать, що показники в порівняні з аналогічним періодом попереднього року значно поліпшились. Операційні витрати (код рядка 2180 ф № 2) за звітний період склали 39597 тис.грн., а за аналогічний період попереднього року 93195 тис.грн., тобто поліпшились у 2,3 рази, в той час я реалізація продукції у відповідний період скоротилась на 33%. Збитковість (код рядка 2350 ф № 2) склала 36821 тис.грн., а за аналогічний період попереднього року 94497 тис.грн. Підприємство понесло за перший квартал 2016 року витрати на збут продукції в сумі 24219 тис.грн. при реалізації 56149 тис.грн. Дана обставина свідчить про те, що підприємство має великі резерви, для прибутковості.

Крім того, судом апеляційної інстанції надана оцінка документам, долученим розпорядником майна до звіту, та встановлено, що відповідно до даної Інформаційної довідки критерієм пошуку були не найменування боржника, ні його код ЄДРПОУ, а адреса: "м. Київ, вулиця Потьє Ежена, будинок 6", що є місцем проведення виробничої діяльності боржника ПрАТ "КЗБН "Росинка". При цьому ані розпорядником майна, ані місцевим господарським судом не перевірено наявності права власності у боржника на нерухоме майно за кодом ЄДРПОУ боржника, який в свою чергу є індивідуальним для кожної юридичної особи та за яким інформація з Державного реєстру прав буде найбільш точною.

До того ж, місцевим господарським судом не вирішено в установленому законом порядку заяви ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ48-15 від 06.07.2015 року, укладеного між ТОВ "Телара" та боржником, яка має суттєве значення для формування пасиву боржника.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про передчасне винесення господарським судом Вінницької області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки таке рішення повинно прийматись за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 2 статті 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі № 902/1406/15 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.