головуючий суддя: судді: Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 910/14351/16 Господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "БИЗНЕС ДОМ "БОРДО" до Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" про стягнення 2 374 526,19 грн., за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 910/14351/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 351 016,03 грн. - основного боргу, 23 510,16 грн. - пені. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД", з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у справі № 910/14351/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду (явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою).

Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 121-1 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

23.01.2017 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги в зв'язку з перебуванням представника у відрядженні. При цьому до клопотання додана лише засвідчена копія довіреності на представника без будь-яких доказів, які б підтверджували наявність відрядження.

Зазначене клопотання судовою колегією Вищого господарського суду України відхиляється з огляду на скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 111-8 ГПК України та з огляду на те, що явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою. Крім того, слід зазначити, що учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32- 34 ГПК України).

В призначене судове засідання касаційної інстанції 24.01.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.01.2016 між Приватним підприємством "БИЗНЕС ДОМ "БОРДО" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" (покупець) укладений договір поставки № 22020, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця певний товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити комбікорм (товар).

Кількість, ціна, вартість фактично поставленого товару визначається відповідно до належним чином оформлених видаткових накладних постачальника, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

На виконання умов вищезазначеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на загальну суму 20 358 854,03 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками обох сторін договору та не заперечувалось відповідачем.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що покупець здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму у розмірі 17 707 568,00 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями), внаслідок чого 15.06.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання грошового зобов'язання за договором поставки на суму 2651016,03 грн., за результатами розгляду якої позивач отримав в рахунок погашення заборгованості від відповідача 100000 грн. (платіжне доручення № 114 від 06.07.2016) та 200000 грн. (платіжне доручення № 136 від 07.07.2016).

З огляду на несплату відповідачем іншої частини поставленого товару у розмірі 2 351 016,03 грн., позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, встановивши факт поставки товару відповідачу (що підтверджується видатковими накладними та не заперечувалось відповідачем), здійснення останнім часткової оплати за поставлений товар та відсутність доказів оплати товару у повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 2 351 016,03 грн.

Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судами попередніх інстанцій перевірений розрахунок нарахованих позивачем пені та встановлено, що він є арифметично вірним.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи заявника касаційної скарги щодо відсутності у представника відповідача повноважень на отримання товару у кількості поставленої позивачем спростовуються наявною в матеріалах справи копією довіреності № 113 від 25.03.2016, яка була предметом дослідження апеляційної інстанції та оригінал якої надавався апеляційній інстанції для огляду.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 910/14351/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 910/14351/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АГРОХОЛДИНГ АВАНГАРД" - без задоволення.