розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Порайка Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (4452-17) (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 50, ст. 564).

Заслухавши суддю-доповідача Кичуна В.І. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Порайко М.В. звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (4452-17) (далі - Закон № 4452) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин між ним і Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), а саме:

- пункт 12 частини другої статті 4 Закону № 4452 в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи" від 4 липня 2014 року № 1586-VII (1586-18) (далі -Закон № 1586);

- пункт 6 частини другої статті 20, частину другу статті 29 Закону № 4452 в первинній редакції;

- абзац десятий частини шостої статті 36 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 1586 (1586-18) ;

- пункт 3 частини першої статті 52 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб" від 2 жовтня 2012 року № 5411-VI (5411-17) (далі - Закон № 5411).

Пунктом 12 частини другої статті 4 Закону № 4452 в редакції Закону № 1586 (1586-18) закріплено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому Законом № 4452 (4452-17) , здійснює такі функції: "надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону (4452-17) , що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації".

За пунктом 6 частини другої статті 20 Закону № 4452 в первинній редакції кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для "надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону (4452-17) протягом дії тимчасової адміністрації".

Згідно з частиною другою статті 29 Закону № 4452 в первинній редакції "Фонд також набуває прав кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої банку протягом дії тимчасової адміністрації".

Відповідно до абзацу десятого частини шостої статті 36 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 1586 (1586-18) ,з метою забезпечення виконання зобов'язань, передбачених пунктом 1 частини шостої цієї статті, Фонд має право надати банку цільову позику. Виплати за такими зобов'язаннями за рахунок цільової позики Фонду мають розпочатися не пізніше першого місяця з дати запровадження у неплатоспроможного банку тимчасової адміністрації, а для системно важливих банків - не пізніше двох місяців".

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 52 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 5411 (5411-17) , кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: "вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону".

Стверджуючи про неконституційність оспорюваних положень Закону № 4452 (4452-17) , автор клопотання зазначає, що внаслідок їх застосування "порушується його право власності на вклад, гарантоване нормами частин першої, четвертої статті 41 Конституції України, згідно з якими кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним". Аргументуючи свою позицію, Порайко М.В. посилається на Конституцію України (254к/96-ВР) , закони України, Указ Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України" від 10 вересня 1998 року № 996/98 (996/98) , юридичні позиції Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини, низку актів виконавчої дирекції Фонду щодо запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Єврогазбанк" і призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у вказаний банк, продовження строку тимчасової адміністрації і повноважень уповноваженої особи Фонду, щодо початку процедури ліквідації ПАТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, а також на судові рішення, ухвалені в його справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) Конституційний Суд України розглядає питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) акта (його окремих положень), який втратив чинні сть, але продовжує застосовуватися до правовідносин, що виникли під час його чинності (пункт 2 статті 8); конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обтрушування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77); суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (254к/96-ВР) (абзац перший частини першої статті 56).

Зі змісту остаточного судового рішення у справі Порайка М.В. - постанови Верховного Суду від 12 березня 2021 року - вбачається, що в ньому застосовано лише окремі з оспорюваних положень Закону № 4452 (4452-17) , а саме пункт 12 частини другої статті 4 Закону № 4452 в редакції Закону № 1586 (1586-18) , частину другу статті 29 Закону № 4452 в первинній редакції, абзац десятий частини шостої статті 36 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 1586 (1586-18) .

Суд касаційної інстанції не застосовував пункту 6 частини другої статті 20 Закону № 4452 в первинній редакції, пункту 3 частини першої статті 52 Закону № 4452 зі змінами, внесеними Законом № 5411 (5411-17) , а отже, в частині перевірки їх на конституційність Порайко М.В. не є суб'єктом звернення до Конституційного Суду України відповідно до пункту 1 статті 62 Закону України,,Про Конституційний Суд України".

Оспорювані положення Закону № 4452 (4452-17) втратили чинність згідно з законами України від 16 липня 2015 року № 629-VIII (629-19) , від 13 травня 2020 року № 590-ІХ (590-20) , що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі внаслідок втрати чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) .

Аналіз змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів дає підстави для висновку про те, що автор клопотання фактично висловив незгоду із законодавчим регулюванням, а також із судовими рішеннями, ухваленими в його справі, що не можна вважати обґрунтуванням тверджень щодо неконституційності оспорюваних положень Закону № 4452 (4452-17) .

Таким чином, конституційна скарга не відповідає вимогам частини першої, пункту 6 частини другої статті 55, статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктами 1, 4, 5 статті 62 (2136-19) цього закону - звернення до Конституційного Суду України неналежним суб'єктом; неприйнятність конституційної скарги; втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) .

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 50, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Порайка Миколи Васильовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (4452-17) на підставі пунктів 1, 4, 5 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - звернення до Конституційного Суду України неналежним суб'єктом; неприйнятність конституційної скарги; втрата чинності актом (його окремими положеннями), щодо якого порушено питання відповідності Конституції України (254к/96-ВР) .