розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Валіуліна Ігоря Вагісовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень розділу З Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147-19) (Відомості Верховної Ради України, 2017 p., №48, ст. 436).

Заслухавши суддю-доповідача Сліденка І.Д. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. До Конституційного Суду України звернувся Валіулін Ігор Вагісович із клопотанням визнати такими, що не відповідають частині третій статті 22 Конституції України (є неконституційними), положення розділу 3 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147-19) (далі - Закон) у частині внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - Кодекс) щодо "виключення" з Кодексу (2747-15) в редакції до внесення змін Законом глави 3 "Перегляд судових рішень Верховним Судом України" розділу IV "Перегляд судових рішень".

Автор клопотання вважає, що Законом (2147-19) "скасовано право особи подати після перегляду справи в касаційному порядку заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права та з інших підстав".

На думку Валіуліна І.В., Законом "в частині "Розділ 3. Внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) " (Відомості Верховної Ради України, 2005 p., №№ 35-37, ст. 446)" нормативно запроваджено механізм звуження змісту і обсягу існуючих прав людини і громадянина, який є учасником адміністративної справи, на перегляд судового рішення після перегляду справи в касаційному порядку у випадках прийняття помилкових і неправосудних судових рішень".

2. Вирішуючи питання про відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим, зокрема, статтею 55 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Із аналізу конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що автор клопотання, цитуючи окремі норми Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу (2747-15) , законів України, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (v008p710-05) , судові рішення Верховного Суду, не навів аргументів щодо неконституційності положень розділу 3 Закону (2147-19) , а фактично висловив незгоду із судовими рішеннями у його справі. Крім того, Валіулін І.В. не погоджується із законодавчим регулюванням перегляду судових рішень, що не може вважатися належним обґрунтуванням тверджень щодо невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) оспорюваних положень Закону в розумінні пункту 6 частини другої статті 55 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Отже, наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Валіуліна Ігоря Вагісовича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень розділу 3 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (2147-19) на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.