Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач), суддів: Іванової Л.Б., Козир Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 та на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 905/1240/16 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь", про- визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 р, - визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" право вимоги стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010

за участю представників:

позивача - Куренний С.В., довір. від 08.12.2015

відповідача - Соколовська К.П., довір. від 23.08.2016

третьої особи - не з'явились

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 у справі № 905/1240/16 (суддя Філімонова О.Ю.) задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" (позивач), визнано недійсним з моменту вчинення договір № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод"; визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" право вимоги стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у даній справі (головуючий суддя Сгара Е.В., судді: Ушенко Л.В., Склярук О.І.) частково задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк". Скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 у справі № 905/1240/16 в частин визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод". У скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" про визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод". В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 у справі № 905/1240/16 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 905/1240/16 в частині визнання відсутнім у ПАТ "ВТБ Банк" право вимоги стягнення заборгованості з ПАТ "Донецький металопрокатний завод" на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 23.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (позичальник) укладено кредитний договір № 70, відповідно до умов якого банк на умовах цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 30 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені даним договором.

Згідно з пунктом 3.1.1. договору, плата за користування кредитними коштами встановлюється у вигляді процентів, розмір яких встановлюється умовами цього договору та має статус "диференційованої" ставки, під якою в цьому договорі розуміється наступне: кредитним договором встановлюється базовий розмір процентів, що нараховуються за користування кредитними коштами за умови повного та всебічного виконання позичальником всіх умов цього договору та договорів про забезпечення, та визначаються умови, за яких застосовується підвищений розмір плати за користування кредитними коштами, який визначається шляхом збільшення базової процентної ставки на кількість процентних пунктів, що встановлена цим договором.

Встановлення диференційованої процентної ставки є особливою умовою кредитування в частині визначення плати за користування кредитними коштами, а застосування диференційованої процентної ставки (підвищеної та базової процентної ставки) не змінює правовідносини за цим договором та/або його істотних умов.

Вищезазначена умова про збільшення розміру процентів за користування кредитом застосовується за взаємним волевиявленням та згодою сторін, що виражено шляхом укладання цього договору та не потребує укладання будь-яких додаткових угод до цього договору або нового договору.

Базовий розмір процентів. Проценти за користування кредитними коштами, розмір яких є базовим, встановлюються у розмірі 10,0% (десять) процентів річних.

Підвищений розмір процентів. Сторони, укладаючи цей договір, домовились, що розмір процентів за користування кредитом збільшується на 1 (один) процентний пункт при настанні кожного із нижченаведених випадків:

- при невиконання позичальником умови, визначеної п. 4.3.2. цього договору. Ця умова діє до моменту виконання позичальником умов п. 4.3.2. цього договору у повному обсязі.

- при невиконанні позичальником більше ніж на 5% (п'ять) відсотків умови, визначеної п.п. 4.3.11.1. цього договору щодо проведення загальних кредитових оборотів при цьому вказане значення загальних кредитових оборотів приймається для розрахунку як 100 (сто) відсотків. При цьому, підвищений розмір процентів за користування кредитом застосовується з 15-го числа календарного дня місяця наступного за кварталом, в якому порушено зобов'язання, що визначене у п.п. 4.3.11.1. цього договору та діє по 14-ий календарний день включно календарного місяця, наступного за кварталом, в якому була збільшена процентна ставка за користування кредитом за невиконання зобов'язання по проведенню оборотів, що визначене п. 4.3.11.1. цього договору.

Пунктом 4.3.11.1. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний з метою мінімізації ризиків банку, пов'язаних з необхідністю здійснення аналізу певного спектру фінансових показників позичальника, а також наявністю грошових коштів для здійснення прав банку у випадку порушення позичальником певних умов цього договору з 01.01.2011 позичальник повинен забезпечити проведення в банку щоквартальних загальних кредитових оборотів по поточних рахунках, відкритих в банку в сумі, що дорівнює загальним кредитовим оборотам позичальника у всіх банках за квартал, що передує кварталу, за який здійснюється моніторинг, пропорційно розміру кредитної заборгованості позичальника перед банком в загальній кредитній заборгованості позичальника перед іншими банками, де у позичальника відкриті рахунки (фактична заборгованість по всім видам кредитів в інших банках) станом на перше число кварталу, за який проводиться моніторинг,та забезпечувати розмір таких кредитових оборотів у вищезазначеному обсязі протягом строку дії договору.

Моніторинг виконання умов п. 4.3.11.1. цього договору проводиться не пізніше 15-го числа кожного місяця, наступного за звітним кварталом.

Під щоквартальним загальним кредитовим оборотом у цьому договорі розуміється сумарний обсяг коштів, що надійшли на поточні рахунки позичальника в банку протягом кожного розрахункового кварталу.

З метою належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 70, між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (банк) та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод" (поручитель) укладено договір поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов`язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Згідно з пунктом 3.1 договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями позичальника.

04.02.2011 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" укладено договір № 1 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010.

Вказаним договором № 1 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010 внесенні зміни до пунктів 3.1.1., 4.2.1., 4.3.11.1., 4.3.1.12.1.

Відповідно до пункту 3 договору № 1 від 04.02.2011 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010, У пункті 4.3.11.1. зазначено, що під щоквартальним кредитним оборотом розуміється сумарний обсяг коштів, що надійшли протягом кожного розрахункового кварталу на поточні рахунки третьої особи, відкриті у відповідача, за винятком: - будь-яких кредитів, позик, сум фінансової допомоги, отриманих третьою особою від відповідача та/або третіх осіб; - надходження/повернення грошових коштів з будь-яких поточних рахунків третьої особи у відповідача та/або в інших банках та банківських (фінансових) установах; - сум готівкових коштів, що були раніше зняті третьою особо з поточного рахунку, не були використані (повністю або частково) і внаслідок цього повернені на поточний рахунок; - коштів в національній валюті, отриманих від продажу коштів у іноземній валюті, раніше зарахованих на поточний рахунок; - коштів, переказаних третьою особою у результаті помилкового переказу, та повернутих внаслідок цього на поточний рахунок; - коштів, що надійшли у зв'язку з поверненням будь-яких коштів (за виключенням податку на додану вартість), в тому числі повернення авансів, передплати, фінансової допомоги, позик, депозитів, тощо; - кошті, що повернуті внаслідок розірвання договору (договорів) з третіми особами; - коштів, що надійшли у вигляді внеску до статутного фонду; - коштів, що надійшли в результаті розміщення власних цінних паперів та/або продажу цінних паперів третіх осіб; - коштів, отриманих за договорами комісії та/або доручення, в яких третя особа є комісіонером та/або повіреним, за винятком комісійної винагороди, про що є відповідна вказівка в призначенні платежу; - кошті, що надійшли від Акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод №2", Закритого акціонерного товариства "Геркулес", ТОВ "Агрофірма "Горняк", ПП "Український продукт", ТОВ "Добриня-Вторсировина", ТОВ "Металургія".

Між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь" укладено договори № 2 від 07.04.2011, № 3 від 28.09.2011, № 4 від 20.12.2012 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010.

07.04.2011 між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод" укладено договір № 1 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010.

У пункті 1 якого визначено терміни, відповідно до якого кредитний договір: кредитний договір № 70 від 23.12.2010, договір № 1 від 04.02.2011 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010, договір № 2 від 07.04.2011 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010, надалі за текстом - "кредитний договір", укладений між банком та позичальником, та будь-які додаткові договори до нього, які укладені та/або будуть укладені на підставі цього кредитного договору, і є та/або будуть його невід'ємною частиною (в тому числі що збільшують боргові зобов'язання).

Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним з моменту вчинення договір № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, укладений між ПАТ "ВТБ Банк" та ПАТ "Донецький металопрокатний завод" про визнання відсутнім у ПАТ "ВТБ Банк" права вимоги стягнення заборгованості з ПАТ "Донецький металопрокатний завод" на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010.

Позовні вимоги мотивовані припиненням поруки 04.02.2011, з огляду на збільшення обсягу відповідальності поручителя перед банком без отримання від поручителя відповідної згоди.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача.

Рішення мотивовано тим, що договором № 1 від 04.02.2011 без попередньої згоди позивача, як поручителя, встановлені нові умови щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, невиконання яких згідно з пунктом 1.1. кредитного договору № 70 від 23.12.2010 є підставою для підвищення процентної ставки на 1 процентний пункт.

Порука ПАТ "Донецький металопрокатний завод" перед ПАТ "ВТБ Банк" за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 припинилась 04.02.2011.

Дана обставина була встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/10189/15, яке набрало законної сили 23.06.2015.

На момент підписання договору № 1 про внесення змін до договору поруки вже існували договір № 1 від 04.02.2011 та договір № 2 від 07.04.2011 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010. Проте, підписання договору № 1 про внесення змін від 07.04.2011 можна розцінювати як наступне погодження збільшення відповідальності поручителя, що не впливає на факт припинення поруки.

Крім того, підставою для визнання недійсним договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 є той факт, що на момент укладання договору № 1 від 07.04.2011, порука за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 була припинена на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції зазначає, що оскільки наявність у відповідача права вимоги стягнення заборгованості з позивача, як поручителя, була обумовлена договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, яка припинена 04.02.2011, позовні вимоги позивача в частині визнання відсутнім у ПАТ "ВТБ Банк" права вимоги стягнення з позивача заборгованості підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 в частині визнання недійсним з моменту вчинення договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Донецький металопрокатний завод" та прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив позивачеві у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

В іншій частині судом апеляційної інстанції рішення залишено без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій та вважає вказані висновки передчасними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, № 22330/05, від 05.02.2009).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Отже, припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України можливе тоді, коли наслідком таких змін стало збільшення матеріальної відповідальності поручителя без його згоди.

Аналогічна правова позиція викладена у висновках від 01.07.2013 Верховного Суду України, а також в постановах Верховного суду України від 10.10.2012 справа № 6-112цс12, від 23.12.2014 справа № 3-196гс14, від 21.05.2012 справа № 6-69цс11.

Оскільки предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 та визнання відсутнім у ПАТ права вимоги стягнення заборгованості з Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, дослідженню підлягають фактичні обставини щодо недійсності договору про внесення змін та наявність або відсутність права вимоги стягнення заборгованості на підставі кредитного договору № 70 від 23.12.2010 та договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010.

Суди посилаються на обставини встановлені судовими рішення у справі № 910/10189/15 (рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015) та справі № 910/16157/14 (постанова Вищого господарського суду від 18.02.2015).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в судовому акті. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає до уваги посилання судів попередніх інстанцій на постанову Вищого господарського суду від 18.02.2015 у справі № 910/16157/14 за позовом ПАТ "ВТБ Банк" до ПАТ "Донецький металопрокатний завод", ТОВ "Авентіна" про солідарне стягнення з ПАТ "Донецький металопрокатний завод" та ТОВ "Авентіна" заборгованості за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 у розмірі 26 714 237,07 дол. США, оскільки вказаною постановою скасовано рішення попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Тобто, судами не вирішено справу по суті.

Рішенням Господарського суду України від 09.06.2015 у справі № 910/10189/15 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Донецький металопрокатний завод" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання поруки припиненою, з підстав пропуску строку позовної давності.

В рішенні зазначено, що вимога позивача про визнання поруки такою, що припинена не суперечать закону, проте не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позивачем позовної давності. Крім того, в рішенні зазначено, що банком не погоджено з поручителем зміни основного зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій у даній справі зазначають, що поручителем не було надано згоди на внесення змін до кредитного договору шляхом підписання між банком та позичальником договору № 1 від 04.02.2011 про внесення змін до кредитного договору № 70 від 23.12.2010, який збільшив обсяг його відповідальності за договором поруки. Підписання в подальшому між банком та поручителем договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін до договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 не визнається судом, як погодження збільшення відповідальності поручителя, оскільки таке погодження повинно передувати у часі збільшенню відповідальності.

Однак, судами не надано оцінки пункту 1.1 договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010, відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Крім того, у визначенні термінів сторонами погоджено, що кредитний договір - це кредитний договір № 70 від 23.12.2010, укладений між банком та позичальником, та будь-які додаткові договори до нього, які укладені та/або будуть укладені на підставі цього кредитного договору і є та/або будуть його невід"ємною частиною (в тому числі що збільшують боргові зобов'язання).

Таким чином судами попередніх інстанцій не досліджено погодження поручителем, підписуючи договір поруки з вищезазначеними пунктами, збільшення у майбутньому боргових зобов'язань за кредитним договором на підставі додаткових угод до нього та надання своєї згоди на забезпечення порукою зобов'язань як на умовах існуючого кредитного договору, так і зобов'язань, що можуть виникнути в майбутньому при укладенні додаткових угод до кредитного договору.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2015 у справі № 910/1654/15-г за позовом ПАТ "Донецький металопрокатний завод" до ПАТ "ВТБ Банк", припинена порука Публічного акціонерного товариства "Донецький металопрокатний завод" перед Публічним

акціонерним товариством "ВТБ Банк" за договором поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 в частині простроченої заборгованості за кредитом, яка виникла у позичальника, у зв'язку з несплатою поточних щомісячних платежів з погашення кредиту, на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України, яка передбачає шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя.

Тобто, звертаючись з вищезазначеним позовом Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" вказував на те, що банком пропущено шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя в частині окремих поточних щомісячних платежів з погашення кредиту.

Тоді як, мотивуючи позов про визнання недійсним договору № 1 від 07.04.2011 про внесення змін та визнання відсутнім у ПАТ "ВТБ Банк" право вимоги, позивач посилається на припинення поруки на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, якою передбачена згода поручителя на зміни зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій при розгляді заяви банку про застосування строків позовної давності зазначено, що про порушення свого права щодо вимоги про визнання відсутнім права вимоги - позивач дізнався з листів банку № 9189-1/1-2 від 10.12.2013, № 9760/1-2 від 31.12.2013, № 665/4-2 від 03.02.2014, згадуваних в постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2015 у справі № 910/16157/14.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками суду, оскільки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Тобто укладаючи договір поруки № 70/Z-5 від 23.12.2010 у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 Господарського кодексу України (436-15) , у зв'язку з чим рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права та підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а таке право належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.04.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 у справі № 905/1240/16 скасувати.

Справу № 905/1240/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.