головуючого Губенко Н.М. суддів Картере В.І. Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича на рішення від та на постанову від Господарського суду Львівської області 29.03.2016 Львівського апеляційного господарського суду 06.06.2016 у справі № 914/133/16 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним одностороннього правочину

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Мостепанюк В.І.; Ханович К.В.; - відповідача - третьої особи Кулак І.О.; Голік О.А.; Сотнікова І.В.; Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/5362 від 03.11.2016 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 914/133/16 у зв`язку з відпусткою судді Барицької Т.Л.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.11.2016 у справі № 914/133/16 визначено наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М.- головуючий (доповідач), Картере В.І., Козир Т.П.

31.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про: припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь АТ "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитним договором № ВКЛ - 20058880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458, 92 грн.; - припинення зобов'язань щодо сплати АТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_10, на суму 120 139, 92 дол. США, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 у справі № 914/133/16 (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий суддя, судді Мельник Г.І., Плотніцький Б.Д.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі № 914/133/16, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі № 914/133/16 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Подане Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" клопотання про зупинення провадження у даній справі до прийняття Верховним Судом України постанови у справі № 910/28919/15, судом касаційної інстанції відхиляється через невідповідність приписам ст. 79 ГПК України, оскільки не свідчить про неможливість здійснення касаційного перегляду судових рішень у даній справі в порядку, визначеному ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 29.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206000000, 00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15 % річних, в порядку визначеному цим договором.

03.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_10 (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134539,85 дол. США до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014 (сума вкладу 136359,00 доларів США, строк залучення вкладу по 01.04.2015, процента ставка за вкладом - 11,50 % річних), а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.

20.02.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" були направлені повідомлення від 20.02.2015 про заміну кредитора у зобов'язанні, а саме за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у дол. США від 27.03.2014 на підставі укладеного 03.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_10 (первісний кредитор) договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, та заява про дострокове відкликання частини вкладу за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 у сумі 134539,85 дол. США.

27.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, а саме припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3335458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015 складає еквівалент 120139,92 дол. США), та припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" заборгованості за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 на загальну суму 120139,92 дол. США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3335458,92 грн.), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Відмовляючи у позові суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених статтею 203 та статтею 601 Цивільного кодексу України, в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015).

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові, з огляду на таке.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно із ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приписи статей 47, 43 ГПК України (1798-12) зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно із ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

ПАТ "Дельта Банк" обгрунтовуючи позовні вимоги послалося на те, що:

- на момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015), в порушення вимог ст. 601 ЦК України, строк виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором № ВКЛ-2005880/11 не настав, оскільки кінцевий термін погашення кредиту встановлений по 01.07.2015;

- в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015) строк виконання зобов'язання за договором банківського вкладу (депозиту) від 27.03.2014 не настав, оскільки ТОВ "Танк Транс", в порушення вимог ст. 517 ЦК України, не надав банку доказів відступлення права вимоги;

- коштами розміщеними за договором банківського вкладу та банківського рахунку розпоряджається саме клієнт, що виключає зустрічність зобов'язань між позивачем та відповідачем (посилання на постанову Верховного Суду України № 3-гс80гс14 від 02.09.2014);

- укладення між ТОВ "Танк Транс" та ОСОБА_10 договору відступлення права вимоги від 03.08.2014 не призвело до виникнення грошового зобов'язання банку перед ТОВ "Танк Транс" в межах коштів, розміщених на рахунку первісного кредитора, так як банк був позбавлений можливості виконувати розпорядження ТОВ "Танк Транс" (нового кредитора) за вкладним рахунком, власником якого є фізична особа;

- відповідач надав заяву про відкликання частини вкладу, в якій просив протягом 3-х банківських днів перерахувати кошти у розмірі 134539,85 дол. США на банківський рахунок ТОВ "Танк Транс" в інший банк, що суперечить змісту п. 1.11 договору № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014, яким передбачено, що протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку або зарахування на поточний, картковий або вкладний рахунок вкладника, відкритий в установі банку.

Однак, судами попередніх інстанцій не наведено будь-яких мотивів відхилення зазначених доводів ПАТ "Дельта Банк", що суперечить положенням статей 84, 105 ГПК України, ст. 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (475/97-ВР) ) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції (994_535) , яка є частиною національного законодавства України, та враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення з посиланням на ч. 3 ст. 35 ГПК України не зазначили, які саме обставини встановлені у справі № 910/28919/15 є преюдиціальними для даної справи.

Таким чином, у розгляді позову суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи у відповідній частині.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.