за участю представників: позивача ОСОБА_3 - дов. від 15.10.2014 р. (а.с.40) відповідачів не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Сєвєродонецької міської ради Луганської області на постанову від 30.08.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 913/295/15 господарського суду Луганської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною

У червні 2015 р. ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Луганської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 17.08.2015 р.) до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсними пунктів 1, 3 додаткової угоди від 21.05.2012 р. про поновлення договору оренди землі № 040941900327 від 03.09.2009 р. (державна реєстрація даної додаткової угоди здійснена Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 21.06.2012 р. № 441290004000954) з моменту її укладення, на підставі статей 16, 203, 210, 215, 236, 256, 260, 261 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що оскаржувана додаткова угода укладена на виконання рішення Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" від 29.03.2011 р. № 431, яке визнано протиправним та скасовано в адміністративному порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у позові відмовити, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Водночас він просив застосувати строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.08.2015 р. (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено. Визнано недійсними пункти 1, 3 додаткової угоди від 21.05.2012 р. (державна реєстрація від 21.06.2012 р. № 441290004000954) до договору оренди землі від 03.09.2009 р. (державна реєстрація від 15.10.2009 р. № 040941900327), яка укладена між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_4

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. № 431 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно не може породжувати правових наслідків, у тому числі, у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Крім того, суд встановив, що позивачем заявлявся позов до місцевого господарського суду в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

За апеляційною скаргою Сєвєродонецької міської ради Луганської області Донецький апеляційний господарський суд (судді: Склярук О.І., Агапов О.Л., Дучал Н.М.), переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2015 р. в апеляційному порядку, залишив його без змін з тих же підстав.

Сєвєродонецька міська рада Луганської області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. та рішення господарського суду Луганської області від 18.08.2015 р. скасувати та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Скаржник зазначає, що на час укладання спірної додаткової угоди рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 р. № 431 було чинним і діяло, та сторони на підставі вільного волевиявлення погодили угоди вказаної додаткової угоди.

Також скаржник вказує, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

Від позивача судом отримано відзиви на касаційну скаргу, в яких він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.09.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди землі (зареєстрований 15.10.2009 р. за № 040941900327), за умовами якого відповідач передав позивачу в оренду строком до 04.12.2012 р. земельну ділянку загальною площею 0,2997 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; земельна ділянка надана позивачу під автостоянку (пункти 2, 14 договору).

Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) становить 714394,89 грн.

У пункті 9 договору сторони обумовили, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі 25003,82 грн. на рік, що складає 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 2083,65 грн. упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (пункт 11 договору оренди).

В подальшому, додатковою угодою від 30.06.2011 р. до вказаного договору оренди були внесені зміни, окрім іншого, в пункти 5, 9, 11 договору. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) становить 1953294,75 грн.

Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. - 58598,84 грн. на рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - 68365,32 грн. на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 78131,79 грн. на рік, що складає 4% від нормативної грошової оцінки;з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 87898,26 грн. на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 р. - 97664,74 грн., складає 5% від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. - 4883,24 грн., з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - 5697,11 грн., з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 6510,98 грн., з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 7324,86 грн., з 01.01.2015 р. - 8138,73 грн., упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Господарські суди попередніх інстанцій також встановили, що 29.03.2011 р. Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", яким затверджено нову грошову оцінку землі.

У зв'язку із встановленням нової грошової оцінки землі (на виконання зазначеного рішення Сєвєродонецької міської ради) 21.05.2012 р. між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду (зареєстрована 21.06.2012 р. за № 441290004000954) до договору оренди землі від 03.09.2009 р.

В цій додатковій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 р. "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка", керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради"від 28.04.2011 р. за № 516, відповідно до довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 11.05.2011 р.

Зазначеною додатковою угодою, а саме її пунктами 1, 2, 3, було змінено пункти 5, 8, 9, 11 договору оренди землі від 03.09.2009 р.

Зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 становить 1953294,75 грн. (пункт 5 договору оренди в редакції оспорюваної додаткової угоди).

Відповідно до пунктів 9, 11 договору в редакції вказаної додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі: з 05.05.2012 р. по 31.12.2012 р. - 68365,32 грн. на рік, що складає 3,50 % від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 78131,79 грн. на рік, що складає 4,00 % від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 87898,26 грн. на рік, що складає 4,50 % від нормативної грошової оцінки, з 01.01.2015 р. по 04.05.2015 р. - 97664,74 грн. на рік, що складає 5,00 % від нормативної грошової оцінки.

Орендна плата вноситься у такі строки щомісячно в розмірі: з 05.05.2012 р. по 31.12.2012 р. - 5697,11 грн., з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. - 6510,98 грн., з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. - 7324,86 грн., з 01.01.2015 р. по 04.05.2015 р. - 8138,73 грн., упродовж 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 2 додаткової угоди було викладено в новій редакції пункт 8 договору, а саме: договір укладено строком по 04.04.2015 р.

Пунктом 5 додаткової угоди встановлено, що ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору і діє з 05.04.2012 р.

Господарські суди встановили та підтверджено матеріалами справи, що постановою Сєверодонецького міського суду від 03.08.2012 р. у адміністративній справі № 2а/1227/3807/2012 (за позовом ТОВ "ЛІА ЛТД" до Сєвєродонецької міської ради), яке залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 р., визнано протиправним та скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011р. № 431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судами першої і апеляційної інстанцій, предметом даного спору є вимога ФОП ОСОБА_4 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсними пунктів 1, 3 додаткової угоди від 21.05.2012 р. про поновлення договору оренди землі № 040941900327 від 03.09.2009 р. (державна реєстрація даної додаткової угоди здійснена Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьк Луганської області 21.06.2012 р. № 441290004000954) з моменту її укладення.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.4, підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів-чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2756-VI (2756-17) (який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) ) до частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" унормовано, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення № 431 від 29.03.2011 р., яке, як вже зазначалося, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014 р.

Отже, оскільки рішення № 431 від 29.03.2011 р. (на підставі якого вносилися відповідні зміни у спірний договір шляхом укладання оспорюваної угоди) було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України),а в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України).

За таких обставин та зважаючи на наведені приписи законодавства, висновок господарських судів про наявність підстав для визнання недійсною окремих спірних пунктів оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи скарги щодо моменту, з якого правочин визнається недійсним, не впливає на правильність висновків суду щодо його недійсності, оскільки спірна додаткова угода до договору оренди є недійсною з моменту її укладення в силу закону ( частина 1 статті 236 Цивільного кодексу України). Крім того, згідно з приписами частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Щодо посилання скаржника на сплив строку позовної давності, то вказаний довід був предметом розгляду судами та відхилений ними як необґрунтований. Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду спору встановили, що позовну заяву було подано до місцевого господарського суду в межах встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.