головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів: Сибіги О.М., Ходаківської І.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" - Державного підприємства "Енергоринок" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі № 910/1416/16 господарського суду міста Києва за позовом Національного антикорупційного бюро України до 1. Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа"; 2. Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державне підприємство "Енергоринок"; 2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Семенчук М.А. (довіреність від 11.01.2016) Гонтарь О.М. (довіреність № 12 від 22.01.2016) не з'явились Криворучко О.Г. (довіреність № 4 від 18.01.2016), Шостак Є.А. (довіреність № 56 від 18.10.2016) Гаркуша В.В. (довіреність № 01/44-875Д від 16.02.2016) не з'явились

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.) від 21.04.2016 у справі № 910/1416/16 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним Договір № 23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33 грн судового збору; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33 грн судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь Національного антикорупційного бюро України грошові кошти: 459,33 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 (головуючий суддя - Дикунська С.Я., судді - Руденко М.А., Чорна Л.В.), у справі № 910/1416/16 рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 скасовано та прийнято нове рішення; в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним Договору № 23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015 відмовлено; визнано недійсним Договір № 25 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги № 23 від 12.02.2015; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" грошові кошти в сумі 41866367,52 грн; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" грошові кошти в сумі 49367,52 грн.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів повністю та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", п.6.3 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , ст.ст. 1, 16, п.13 ч.1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", ст. 129 Конституції України, ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.1 ст.5, ч.2 ст.6, п.d ч.2 ст.12 Конвенції ООН проти корупції, ст.ст. 512 - 515 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ).

В касаційній скарзі Державне підприємство "Енергоринок" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 № 23, в решті постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 203, 215, 512, 514, 515, 631 ЦК України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

Ухвалою від 07.10.2016 прийнято зазначені вище касаційні скарги до провадження Вищого господарського суду України, їх розгляд призначено на 01.11.2016 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.11.2016 продовжено строк розгляду касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Державного підприємства "Енергоринок" за клопотанням першого, розгляд касаційних скарг відкладено та призначено на 22.11.2016 об 11 год. 30 хв.

11.11.2016 на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" щодо забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої просить доручити Господарському суду Запорізької області. Вказане клопотання умотивовано ускладненим фінансовим становищем та відсутністю коштів на відрядження представника.

Відповідно до ст. 74-1 ГПК України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Втім, зазначене клопотання належним чином не обґрунтовано, адже обставини, про які зазначає відповідач-2, та які підтверджує рішенням примирної комісії по розгляду колективного трудового спору між найманими працівниками Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" та Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" існували й на момент судового засідання 01.11.2016, але не завадили представнику останнього бути на ньому присутнім та надати свої пояснення по суті касаційних скарг.

Крім того, оскільки зазначене вище клопотання було подано відповідачем-2 вже після відкладення та призначення розгляду справи на 22.11.2016 на 11 год. 30 хв., колегія суддів не мала технічної можливості провести судове засідання в режимі відеоконференції цієї дати та в цей час через зайнятість залів судових засідань, обладнаних відповідною системою.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність можливості відкласти розгляд касаційних скарг в межах визначеного для їх розгляду місячного строку, з урахуванням його продовження на 15 днів, оскільки останнім днем розгляду є 23.11.2016, колегія суддів відмовила в задволенні заявленого клопотання.

Державне підприємство "Енергоринок" подало заперечення на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

У відзиві на касаційні скарги, Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Енергомережа" просило залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" у відзиві на касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" просило відмовити в задоволенні останньої.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Національне антикорупційне бюро України (далі НАБУ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "ХК "Енергомережа"), Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі ВАТ "Запоріжжяобленерго"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (далі ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 23 від 12.02.2015. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог законодавства, а саме, статті 514 ЦК України, статей 151, 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) , оскільки цим договором був змінений встановлений законом спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Судами встановлено таке.

29.08.2007 між ДП "Енергоринок" (ДПЕ) та ВАТ "Запоріжжяобленерго" (ЕК) укладено Договір № 4243/02 купівлі-продажу електроенергії (далі Договір купівлі-продажу), за умовами п.2.1. якого ДПЕ зобов'язався продавати, а ЕК - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

01.12.2012 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальником) та Державним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (в подальшому змінено організаційно-правову форму ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") (споживачем) укладено Договір про постачання електричної енергії № 76/223 (далі Договір поставки), за умовами п.1 якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а споживач - оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.2.1. Договору поставки під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (z0417-96) (далі ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.3.4. Договору поставки споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії за умовами додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію" та додатку № 5 "Графік зняття показників розрахункових засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.7.2. Договору поставки сторони погодили, що розрахунки за електроенергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за діючими тарифами та у відповідності до діючого законодавства.

Розрахунки за електричну енергію на підставі п.1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до Договору поставки) проводяться споживачем виключно грошовими коштами на рахунок постачальника електричної енергії, вказаний у п.10 Договору поставки - поточний рахунок із спеціальним режимом використання - для сплати за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, кошти за недораховану електричну енергію та ін. № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363 (з урахуванням Додаткової угоди № 5 до Договору поставки).

ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" допущено неналежне виконання зобов'язань з оплати спожитої електричної енергії, в зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед ВАТ "Запоріжжяобленерго" в розмірі 42366367,52 грн.

12.02.2015 між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісним кредитором), ПрАТ "ХК "Енергомережа" (новим кредитором) та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржником) укладено Договір № 23 про відступлення права вимоги (надалі Договір уступки), за умовами п.п.1.1., 1.2. якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за Договором поставки, яка утворилася за грудень 2014 року на загальну суму 42366367,52 грн; до нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов'язаннями в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав на підставі договору та акта звірки розрахунків.

У відповідності до умов п.2.1. Договору уступки первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредиторові всі документи, які засвідчують право вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для його здійснення за Договором поставки, в термін до 3-х календарних днів з моменту підписання договору, а новий кредитор згідно п.2.5. Договору уступки за відступлення права вимоги сплачує суму в розмірі 42366367,52 грн первісному кредиторові у повному обсязі до 31.12.2015.

За умовами п.2.4. Договору уступки у разі отримання первісним кредитором грошових коштів від боржника в рахунок погашення ним заборгованості за основним договором (Договором поставки) після набуття новим кредитором права вимоги за цим договором, первісний кредитор зобов'язаний не пізніше наступного дня за днем отримання грошових коштів перерахувати їх на рахунок нового кредитора.

Положеннями п.2.7. Договору уступки встановлено, що умови, порядок та строки виконання зобов'язання боржником перед новим кредитором визначаються договором про порядок проведення розрахунків по Договору уступки.

За умовами п.2.8. Договору уступки первісний кредитор відступає новому кредиторові право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3% річних, які можуть бути нараховані по вказаній у п.1.1. Договору заборгованості.

12.02.2015 між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" укладено Договір № 25 про порядок проведення розрахунків по Договору уступки (надалі Договір № 25) за умовами п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. якого ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зобов'язався сплатити ПрАТ "ХК "Енергомережа" у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок останнього борг в сумі 41866367,52 грн впродовж 10 днів з моменту підписання Договору уступки. Залишок суми боргу за основним договором (Договором поставки) зі сплати вартості спожитої в грудні 2014 року електроенергії в розмірі 500000,00 грн, а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст. 605 ЦК України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на згадану суму.

ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" перераховано на користь ПрАТ "ХК "Енергомережа" грошові кошти в розмірі 41866367,52 грн.

Доказів виконання ПрАТ "ХК "Енергомережа" на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" зобов'язань зі сплати грошових коштів, як цього вимагають положення п.2.5. Договору уступки, під час розгляду справи не надано.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що уклавши оспорюваний договір про відступлення права вимоги, відповідачі змінили порядок розрахунків за договором поставки шляхом залучення приватної особи в якості посередника, що суперечить приписам нормативного обґрунтування позову. Крім того, господарський суд першої інстанції зазначив про правомірність звернення НАБУ з даним позовом до господарського суду, пославшись при цьому, на приписи статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 1, 16, 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро".

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний трьохсторонній договір про відступлення права вимоги № 23 від 12.02.2015 є неукладеним, оскільки усіма його сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору, а саме: умов порядку та строків виконання зобов'язання, що унеможливлює визнання такого договору недійсним в судовому порядку. Оскільки оспорюваний договір про відступлення права вимоги є неукладеним, то суд апеляційної інстанції, керуючись приписами п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пов'язаного з ним договору від 12.02.2015 № 25 та застосував наслідки недійсності правочину у вигляді реституції.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" - Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Відповідно до пункту 13 статті 17 вказаного Закону Національному антикорупційному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно зі статтею 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно - технологічним) управлінням.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

За приписами ч.2 ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цій термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунку в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1136 від 19.07.2000 (1136-2000-п) , визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Аналогічний припис міститься у пункті 6.2. ПКЕЕ (z0417-96) відповідно до якого для проведення розрахунків за електричну енергію постачальник електричної енергії за регульованим тарифом або його відокремлений підрозділ відкривають в установі уповноваженого банку поточний рахунок із спеціальним режимом використання, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії.

Пунктом 6.3. ПКЕЕ (z0417-96) встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в повноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається обов'язок споживача сплачувати за поставлену йому енергопостачальником електричну енергію виключно шляхом перерахування коштів на поточній рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Оскільки позивач звернувся до господарського суду в силу наданого законом права (п.13 ч.1 ст. 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України") та просив визнати недійсним Договір уступки у спорі, який виник з приводу правомірності його укладення і виконання; спірний договір за змістом є господарським, а не публічно-правовим; зміст правовідносин сторін свідчить про їх приватноправовий характер, - Господарський суд міста Києва, відповідно до ст. 2 ГПК України, цілком правомірно порушив провадження у даній справі.

Разом з цим, за визначенням корупції, наданим в статті 1 Закону України "Про запобігання корупції", корупція - це використання особою, згаданою у частині 1 статті 3 цього Закону (тобто особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування), наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб або, відповідно, обіцянка чи надання неправомірної вигоди особі, вказаній у частині 1 статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро", визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:

- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;

- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

За Конвенцією ООН проти корупції (995_c16) (ратифікована Законом України від 18.10.2006 № 251-V (251-16) ), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч.1 ст.5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч.2 ст.6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п.d ч.2 ст.12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Загальні підстави недійсності правочинів, вчинених з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, встановлені приписами частини 3 статті 228 ЦК України, статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Під час вирішення такого спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, протиправні наслідки цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" (1698-18) та Конвенції (995_c16) , завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі, внаслідок подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України, і саме факт виявлення таких ознак у відповідних правовідносинах буде засвідчувати порушення інтересів держави.

Суди залишили поза увагою приписи наведених вище норм, не дослідили природу спірних правовідносин та відповідні істотні обставини справи не встановили.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що Договір уступки є неукладеним, оскільки він виконувався сторонами, в тому числі шляхом укладення 12.02.2015 на виконання останнього договору № 25 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, а тому позовні вимоги позивача, виходячи з предмету та підстав позову, розглянуті не були. З урахуванням викладеного висновки апеляційного суду про недійсність Договору № 25 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги від 12.02.2015, саме внаслідок неукладеності Договору уступки, є передчасними.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції спір, у відповідності до визначених позивачем правових підстав для звернення до суду з позовом, на підставі дослідження всіх доказів у справі у їх сукупності та надання правомірної оцінки всім доводам та доказам сторін, виходячи з норм законодавства, розглянутий не був.

Оскільки в силу статті 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.