розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 у справі № 924/276/16 Господарського суду Хмельницької області за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави до- Хмельницької міської ради - Приватного малого підприємства "Лідер" про визнання недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради від 05.03.2014 № 70 та визнання недійсним договору від 10.06.2014 № 527-02-2014/5954995, за участю представників позивача прокурор ГПУ Збарих С.М. - посвідч. № 028728 відповідачів не з'явились

25.03.2016 Заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду в інтересах держави з позовом до Хмельницької міської ради та Приватного малого підприємства "Лідер" про визнання недійсним рішення сесії Хмельницької міської ради від 05.03.2014 № 70 "Про припинення права користування земельними ділянками, договорів оренди землі, шляхом їх розірвання за згодою сторін та надання земельних ділянок в оренду, власність юридичним особам, громадянам" в частині передачі Приватному малому підприємству "Лідер" в оренду земельної ділянки площею 3400 кв.м по АДРЕСА_1 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.06.2014 № 527-02-2014/5954995 з припиненням його дії на майбутнє. Позов подано з метою відновлення порушених прав територіальної громади міста Хмельницького, оскільки належна територіальній громаді земельна ділянка передана Приватному малому підприємству "Лідер" без проведення земельних торгів, та вмотивовано приписами статей 4, 10, 26, пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 116, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Хмельницька міська рада у відзиві на позов повідомила, що, приймаючи спірне рішення та укладаючи спірний договір, міська рада діяла в межах вимог статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 12 Земельного кодексу України.

Приватне мале підприємство "Лідер" письмово свої заперечення не виклало; усно в суді першої інстанції заперечувало проти задоволення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2016 (суддя Гладій С.В.) в позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 (судді Коломис В.В. - головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Хмельницької області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та постанову господарських судів попередніх інстанцій, а справу направити до господарського суду Хмельницької області на новий розгляд. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме в порушення вимог статей 16, 134 Земельного кодексу України суди не врахували, що набуття права власності або права користування земельними ділянками державної або комунальної власності відбувається за результатами аукціону на підставі проведених земельних торгів; суди в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги надані позивачем доводи та докази, що належний орендарю об'єкт нерухомості розташований поза межами наданої йому земельної ділянки (зокрема, збірний кадастровий план від 03.03.2016); суди не врахували зміни мети використання земельної ділянки за спірним договором та набуття земельної ділянки значно більших розмірів, ніж знаходиться під об'єктом нерухомості, що суперечить практиці Верховного Суду України, за змістом якої особа, яка набула право власності на будівлю або споруду, стає власником земельної ділянки лише під будівлею та на тих самих умовах, що належали попередньому власнику.

Відповідачі не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника. Хмельницька міська рада у письмових поясненнях підтримала касаційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 08.11.2013 громадянин ОСОБА_7 (продавець) та Приватне мале підприємство "Лідер" (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає у власність приміщення прохідної загальною площею 36,1 кв. м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1.

Нежитлове приміщення розташоване на земельній ділянці загальною площею 3400 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 згідно з договором оренди землі № 040874200133 від 21.08.2008. Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав Реєстраційною службою Хмельницького міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 08.10.2013 за реєстраційним номером 174212568101 (номер запису про інше речове право 2765877), згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2013 (індексний номер 10438513) (пункт 1.4 договору купівлі-продажу).

Право власності на придбане нежитлове приміщення переходить до покупця з моменту державної реєстрації цього права (пункт 1.7 договору купівлі-продажу).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстровано в реєстрі за № 10220.

Згідно з витягом з рішення 36 сесії Хмельницької міської ради № 70 від 05.03.2014 "Про припинення права користування земельними ділянками, договорів оренди землі шляхом їх розірвання за згодою сторін та надання земельних ділянок в оренду, власність юридичним особам, громадянам" вирішено припинити право користування земельними ділянками шляхом розірвання договорів оренди землі № 040874200224 від 10.12.2008, № 040874200133 від 21.08.2008, № 681010004000757 від 30.08.2012 за згодою сторін та передати їх в оренду громадянину, юридичним особам згідно з додатком 1 (пункт 1 Рішення). Відповідно до списку суб'єктів підприємницької діяльності, юридичних осіб, яким припиняється право користування земельними ділянками та надаються земельні ділянки в оренду, припинено право користування земельною ділянкою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, місце розташування: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 3400 кв. м. та надано земельну ділянку Приватному підприємству "Лідер" для обслуговування приміщення прохідної по АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 08.11.2013 р/н 10220), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земель - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, 3400 кв. м. терміном на 10 років.

На виконання вказаного вище рішення 10.06.2014 Хмельницька міська рада (орендодавець) та Приватне мале підприємство "Лідер" (орендар) уклали договір оренди землі № 527-02-2014/5954995, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділян ку на підставі рішення 36 сесії міської ради від 05.03.2014 № 70 із земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3400 кв. м. (кадастровий номер НОМЕР_1). Відповідно до пункту 3 договору оренди, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - капітальна одноповерхова нежитлова будівля, а також інші об'єкти інфраструктури - проїзди, проходи, площадки площею 3376 кв.м.

Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3910597,00 грн. Договір укладено на 10 (десять) років до 05.03.2024 (пункт 8 договору оренди).

Згідно з пунктами 9, 10, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі відповідно до статті 22 Закону України "Про оренду землі" та в розмірі 117317,91 грн. в рік, що становить 3 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рахунок № 33218812700002, МФО 815013, ЄДРПОУ 38045529, код платежу 13050200, одержувач: УДКСУ у м. Хмельницькому (м. Хмельницький). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Орендна плата вноситься не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним. Відповідно до пункту 13 договору оренди, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктами 15, 16, 18, 20 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування приміщення прохідної; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту землеустрою; передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 36 договору оренди).

10.06.2014 Хмельницька міська рада (орендодавець) та Приватне мале підприємство "Лідер" (орендар) склали акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.06.2014 № 527-02-2014/5954995 та рішення 36 сесії міської ради від 05.03.2014 № 70 орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку загальною площею 3400 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування приміщення прохідної.

Натомість прокурор у даному позові, посилаючись на збірний кадастровий план спірної земельної ділянки від 03.03.2016, згідно з яким об'єкт нерухомого майна (капітальна одноповерхова нежитлова будівля) розміщений за межами земельної ділянки, що передана Приватному малому підприємству "Лідер" в оренду, просив визнати недійсними рішення сесії Хмельницької міської ради № 70 від 05.03.2014 та договір оренди земельної ділянки від 10.06.2014 № 527-02-2014/5954995, укладений відповідачами, вважаючи, що передача Хмельницькою міською радою Приватному малому підприємству "Лідер" земельної ділянки площею 3400 кв. м. в оренду здійснена з порушенням вимог статті 134 Земельного кодексу України без проведення земельних торгів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що передача земельної ділянки в оренду відбулась відповідно до вимог частин першої та другої статті 120, статті 134 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) та статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки з виникненням права власності на будівлю чи споруду до її власника переходить право власності чи право користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому будівля і проведення земельних торгів у такому випадку законодавчо не передбачено; зміна конфігурації земельної ділянки станом на час розгляду справи (2016 рік) не доводить неправомірності прийнятого міською радою рішення № 70 від 05.03.2014 та укладеного на підставі такого рішення договору від 10.06.2014. За тих самих підстав суд відхилив клопотання відповідачів про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції повторно дослідив зібрані у справі доводи і заперечення та погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, зазначивши, що спірне рішення Хмельницької міської ради № 70 від 05.03.2014 в частині передачі Приватному малому підприємству "Лідер" в оренду земельної ділянки площею 3400 кв. м. по АДРЕСА_1, прийняте в межах наданих законом повноважень у відповідності до приписів Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), з огляду на що відсутні правові підстави задоволення позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами. Крім того, у статті 26 вказаного закону України зазначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин першої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону; земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначене положення також відображено у змісті частини першої статті 377 Цивільного кодексу України, а саме: до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Суди встановили, що Приватне мале підприємство "Лідер" на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2013 набуло право власності на нежитлове приміщення, розміщене за договором оренди на земельній ділянці загальною площею 3400 кв.м. за адресою АДРЕСА_1; спірний договір оренди укладено щодо земельної ділянки площею 3400 кв. м., яка розміщена за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, що відповідає приписам статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України про перехід права користування земельною ділянкою за фактом набуття права власності на нерухоме майно, яке на ній розміщено, від попереднього землекористувача на умовах і у обсязі, які були у останнього. Перехід права у таких випадках відбувається на підставі приписів законодавства, незалежно від прийняття рішення уповноваженим органом.

Разом з тим, за змістом статті 12 Земельного кодексу України, статей 4, 10, 26, пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, здійснюючи надані їм повноваження, вправі змінити мету використання земельної ділянки для нового землекористувача у встановленому законодавством порядку, шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За приписами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суди встановили правомірність набуття земельної ділянки новим користувачем відповідно до умов та площі, на яких вона належала попередньому землекористувачу, здійснення уповноваженим органом зміни мети використання земельної ділянки в межах її цільового призначення та вказали, що з обставин справи не вбачається невідповідності договору чинному законодавству на момент його вчинення, а порушення прав територіальної громади чи зацікавлених інших осіб укладенням цього договору не підтверджено, а тому відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним.

Водночас суди розглянули та мотивовано відхилили доводи та докази скаржника щодо розміщення об'єкту нерухомості поза межами земельної ділянки (в тому числі, посилання на збірний кадастровий план від 03.03.2016), як такі, що не доводять будь-яких обставин на момент укладення спірного правочину, чим спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами приписів процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування рішення господарського суду та постанови апеляційного суду з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.