Головуючого Жукової Л.В. (доповідач) Суддів: Погребняка В.Я., Коваленка В.М., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 923/1233/15 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" до публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення 311 125,43 грн. за участю представників сторін: товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" - Мітяєва С.В., публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Кірієнка А.В.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Витарина" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 311 125,43 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.07.2015 порушено провадження у справі № 923/1233/15, ухвалою цього ж суду від 19.08.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.12.2015, справа направлена за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 923/1233/15 (Суддя - Пінчук В.І.) у позові відмовлено.

Не погодившись із наведеним рішенням суду, ТОВ "Витарина" в особі ліквідатора товариства - арбітражного керуючого Акопяна Г.Г. звернулось до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 923/1233/15 та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Верховець А.А. - головуючий, судді Остапенко О.М., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" задоволено.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.03.2016 у справі № 923/1233/15 скасовано. Прийнято нове, яким позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" у місті Херсоні на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Витарина" 311 125,43 грн.

Не погодившись із постановою суду другої інстанції, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у даній справі скасувати та відмовити ТОВ "Витарина" у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 311 25,43 грн. пославшись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 104, 111, ст. ст. 526, 529, 553, 599, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ фірма "Универсал-Юг" та ВАТ (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" у м. Херсоні було укладено кредитну угоду № 01-VK від 10.04.2000, згідно з якою ТОВ фірма "Универсал-Юг" було відкрито відновлювану кредитну лінію у розмірі 300 000,00 дол. США зі строком погашення до 25.12.2001. В забезпечення виконання зобов'язань фірми перед банком з третіми особами були укладені дво- і трьохсторонні договори застави від 10.04.2000, 19.04.2000, 27.04.2000, поруки тощо, з державною дослідно-експериментальною агрофірмою "Асканія Нова" у т.ч. укладено договір застави від 10.04.2000, предметом якої стали майнові права ТОВ фірма "Універсал-Юг" до вказаної агрофірми - банку передано право вимоги суми заборгованості (грошові зобов'язання) останньої перед ТОВ фірма "Універсал-Юг" за поставлені товари.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на те, що на виконання зобов'язань за договором ТОВ "Витарина" сплатило на користь банку 730 000,00 грн.: 10.08.2007 за меморіальним ордером № 1227 грошову суму 680 000,00 грн. з призначенням платежу "погашення сумнівної заборгованості за кредитним договором від 10.04.2000", в реєстрі платіжних документів банку призначення якого визначено як "погашення заборгованості ТОВ фірми "Універсал-Юг" згідно договору поруки від 02.07.2007"; та від 02.07.2007 згідно з заявою на переказ готівки № 111 шляхом внесення готівкових коштів в сумі 50 000,00 грн. з призначенням платежу "погашення проблемної заборгованості ТОВ фірми "Універсал-Юг" згідно договору поруки від 02.07.2007."

Зобов'язання відповідача в особі філії ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" були виконанні частково на підставі судового рішення господарського суду Херсонської області у справі про банкрутство № 12/141-Б.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі № 12/141-Б було здійснено заміну кредитора та залучено ТОВ "Витарина", як правонаступника кредитора ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" до участі у справі з правами сторони ( кредитора ) за грошовими вимогами в розмірі 418 874,57 грн. Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія - Нова". В іншій частині грошові вимоги були відхилені на суму 311 125,43 грн. (різниця між перерахованою сумою 730 000,00 грн. та зобов'язаннями боржника в розмірі 418874,57 грн. ), оскільки підстав для їх визнання не встановлено - безпідставно сплачені.

Обґрунтовуючи такий висновок, і таким чином доводячи порушення своїх прав, позивач посилався на ту обставину, що заміна відповідача на правонаступника позивача у справі про банкрутство Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія - Нова" є правомірною лише на суму 418874,57 грн., в іншій частині, заміна сторін у вказаній справі про банкрутство в частині вимог у сумі 311 125,43 грн. є неправомірною, оскільки на момент укладення позивачем з відповідачем договору поруки № 6907Р5 від 02.07.2007, позичальник за кредитним договором № 01-VK від 10.04.2000 - ТОВ "Універсал - Юг" було ліквідовано.

Водночас, суд першої інстанції встановив, що позивач відраховує строк позовної давності у даній справі з 06.05.2015 - з дати одержання від відповідача листа № 069-20/622, проте, суд встановив, що позивач у травні 2009 звертався до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до відповідача про визнання вказаного договору поруки недійсним, та застосування наслідків недійсного правочину, які встановлені ст. 216 ЦК України, отже на думку суду першої інстанції позивач ще в 2009 був обізнаний з ліквідацією позичальника за кредитним договором № 01-VK від 10.04.2000, а отже із припиненням зобов'язань за кредитним договором № 01-VK від 10.04.2000 та забезпечувальним договором, та безпідставним перерахуванням відповідачу грошових коштів у сумі 730000,00 грн., в т.ч. і 311 125,43 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд м. Києва у рішенні від 03.03.2016 у даній справі виходив з того, що підставою для позову у справі № 4/99-ПД-09 та у справі що розглядається є лише один факт - факт ліквідації позичальника - ТОВ фірми "Універсал - Юг" за кредитним договором № 01-VK від 10.04.2000. При цьому позивач, будучи обізнаним з ліквідацією позичальника за кредитним договором, а отже і з припинення зобов'язань за ним та забезпечувальним договором, сплатою відповідачу грошових коштів у сумі 730 000,00 грн. (в т.ч. і 311 125,43 грн.), з 09.09.2009 - дати винесення господарським судом Херсонської області рішення у справі № 4/99-ПД-09, з відповідним позовом у межах загального строку позовної давності до відповідача не звертався, пропустив зазначений строк, тоді як відповідач у справі подав заяву про застосування наслідків спливу цього строку.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд другої інстанції із наведеними висновками не погодився, дійшов протилежних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та про передчасність застосування судом першої інстанції строків позовної давності без з'ясування обставин щодо наявності або відсутності порушеного права позивача.

Погоджуючись із постановою, прийнятою судом другої інстанції, Вищий господарський суд України виходить з такого.

У п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10 (v0010600-13) роз'яснено, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" належали права вимоги до ТОВ фірма "Універсал-Юг", державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова", які банк зобов'язався передати поручителеві у разі виконання ним свого зобов'язання. Як уже зазначалось, ТОВ "Витарина" сплатило на користь банку 730`000,00 грн. за меморіальним ордером № 1227 від 10.08.2007 (680`000,00 грн.) та згідно з заявою на переказ готівки № 111 від 02.07.2007 (50`000,00 грн.), проте, права вимоги до ТОВ фірма "Універсал-Юг" не отримало, оскільки таке право було припинено разом з ліквідацією останнього як юридичної особи згідно з ухвалою суду від 14.03.2005, про що 23.12.2010 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено відповідний запис, як і припинено зобов'язання, в забезпечення виконання якого укладено низку договорів застави і у тому числі договір поруки від 02.07.2007.

Зобов'язання за договором поруки є похідним від основного, в забезпечення виконання якого такий договір укладається, право вимоги за яким згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України виникає з підстав невиконання останнього, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (ч. 2 ст. 556, ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Правові підстави виконання поручителем такого зобов'язання є порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, припинення основного зобов'язання усуває правові підстави його виконання. Загальні положення про зобов'язання, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України визначено положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Дійсність договору поруки від 02.07.2007, на виконання умов якого ТОВ "Витарина" сплатило 730 000,00 грн. на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" за зобов'язаннями про передачу в заставу прав державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова", укладеним в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірма "Універсал-Юг" та зобов'язань останнього перед банком неодноразово була предметом судового розгляду та підтверджена рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.06.2008 у справі № 14/246-АП-08 і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.08.2009, при цьому запис про ліквідацію ТОВ фірма "Універсал-Юг" згідно з ухвалою суду від 14.03.2005 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено лише 23.12.2010.

Частина прав кредитора у цьому зобов'язанні в цілому, а саме ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" в сумі 418 874,57 грн. перейшло до ТОВ "Витарина" і визнано судом шляхом заміни кредитора у справі про банкрутство останнього.

Різниця між сплаченою сумою 730 000,00 грн. і зобов'язаннями боржника, визнаними в сумі 418 874,57 грн., складає 311 125,43 грн., які і були заявлені позивачем до стягнення у межах провадження у справі № 923/1233/15 як такі, що безпідставно набуті (збережені без достатньої правової підстави) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" і підлягають поверненню ТОВ "Витарина".

Апеляційний господарський суд встановив, що про безпідставність сплати відповідачу 311 125,43 грн. стало відомо позивачу лише після набрання законної сили ухвали господарського суду Херсонської області від 11.08.2014 у справі № 12/141-Б, оскільки в іншій частині вимог позивача на момент укладення з відповідачем договору поруки від 02.07.2007 стосовно права вимоги до державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія - Нова", відповідні зобов'язання останньої були припиненими, їх не існувало як об'єкту прав відповідача.

Господарськими судами при розгляді (перегляді) заяв сторін, зокрема про заміну кредитора у справі про банкрутство № 12/141-Б, було встановлено, що договір поруки від 02.07.2007 містить умови, які не ґрунтуються на правах вимоги відповідача до державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова". На час укладання договору так само як і на час розгляду (11.08.2014), грошова заборгованість державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" існувала лише в сумі 418 874,57 грн.

Вказана грошова вимога була конкурсною вимогою, оскільки виникла до дня порушення провадження у справі, в іншій частині на суму 311 125,43 грн. договір не мав правових підстав.

Висновок апеляційного господарського суду, про те, що судовими рішеннями у справі № 12/141-Б як юридичними актами по суті визнано факт переходу від відповідача права вимоги та залучення позивача до участі у справі як процесуального правонаступника кредитора з певною кількістю голосів у справі про банкрутство, та інші факти, які мають юридичне значення, зокрема неможливості набуття позивачем права вимоги за договором поруки через відсутність такого права у відповідача, відсутність належних правових підстав, які б, зокрема, ґрунтувались на договорі поруки від 02.07.2007 сплати позивачем грошових коштів в сумі 311 125,43 грн., а відповідно і збереження (набуття) їх відповідачем, є правомірним.

Також, є правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що саме з моменту прийняття ухвали про заміну кредитора у справі № 12/141-Б від 11.08.2014 слід відраховувати строк позовної давності, з огляду на те, що раніше рішенням судів договір поруки від 02.07.2007 був визнаний дійсним і в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків його недійсності та стягнення з банку відповідної суми коштів відмовлено.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у справі, оскільки не спростовують установленого апеляційним господарським судом, фактично зводяться до переконання колегії суддів переоцінити обставини справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у даній справі, відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.