головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.16 у справі № 926/502/16 господарського суду Чернівецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" про стягнення заборгованості за участю представників від: позивача Галкіна В.Ю. (дов. від 23.03.16), відповідача Палькевич Н.С. (дов. від 01.02.16)

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" про стягнення заборгованості на суму 1 374 067,89 грн., з яких: 791 163,99 грн. основного боргу, 26 155,02 грн. 3% річних, 108 940,80 грн. інфляційних, 351 042,60 грн. пені та 96 765,48 грн. 7%-го штрафу.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.06.16 по справі № 926/502/16 (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.), у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що сума основного боргу погашена до звернення позивачем до суду із позовом - 28.03.16. Щодо вимог по сплаті 3% річних, інфляційних, пені та 7%-го штрафу, то підстав для їх задоволення також не вбачається, оскільки протокольними рішеннями від 19.02.16 за №№ 647/у, 653/у сторони погодили інший порядок і строк проведення розрахунків за транспортування природного газу, через що положення ст. 625 ЦК України на умов договору - п.п.7.1., 7.3., не можуть бути застосовані до спірних правовідносин для застосування до відповідача штрафних і фінансових санкцій.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, просив їх скасувати частково, щодо відмови у стягненні інфляційних, 3% річних, пені та 7%-го штрафу, прийнявши у цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги у цій частині. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що вказані протокольні рішення жодним чином не припиняють обов'язків по договору, а лише погоджує бюджетне фінансування оплати протранспортованого природного газу. Змін до договору внесено не було. При цьому, вважає помилковими висновки суду про неможливість застосування наслідків положень ч.2 ст. 231 ЦК України, оскільки зобов'язання відповідача за договором щодо оплати вартості послуг з транспортування природного газу є таким, що пов'язане з наданням послуг, відтак, за порушення такого зобов'язання можливе застосування санкції вказаної статті.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.09.11 сторони уклали договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011079/Н46, відповідно до умов якого, газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу у магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільчих станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами договору (п.1.1.).

Згідно з п.1.2 договору (з урахуванням додаткової угоди від 17.01.13 № 1) річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 348 062,865 тис./м3. Газ замовника, транспортування якого за цим договором здійснює газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання, які затверджені НКРЕ для населення.

У п.5.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 17.01.13 № 1) сторони погодили, що розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п.п.5.4, 5.5 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.01.13) вартість фактично наданих послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10-ть днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктом 11.1 договору (з урахуванням додаткової угоди від 17.01.13 № 1) передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.10.11. Договір діє у частині транспортування газу до 31.12.13, а у частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу протягом січня-червня 2015 року послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 3 471 379,96 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме: від 31.01.15 № 01-15-1109011079/Н46 на суму 1 284 707,40 грн., від 28.02.15 № 02-15-1109011079/Н46 на суму 1 069 633,70 грн., від 31.03.15 № 03-15-1109011079/Н46 на суму 849 090,60 грн., від 30.04.15 № 04-15-1109011079/Н46 на суму 180 228,70 грн., від 31.05.15 № 05-15-1109011079/Н46 на суму 49 009,06 грн., від 30.06.15 № 06-15-1109011079/Н46 на суму 38 710,50 грн., копії яких знаходяться у матеріалах справи. Вказані акти підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками (а.с.76-81 т.1).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг з транспортування природного газу, у останнього станом на 25.03.16 виникла заборгованість щодо оплати наданих позивачем послуг за договором за вказаним договором на суму 791 163,99 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаних коштів, а також 26 155,02 грн. 3% річних, 108 940,80 грн. інфляційних, 351 042,60 грн. пені та 96 765,48 грн. 7%-го штрафу (ч.2 ст. 231 ГК України).

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу погашена до звернення позивача до суду із позовом - 28.03.16, крім судові акти з приводу відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині позивачем не оскаржується, а тому не перевіряється касаційною інстанцією.

Відмовляючи у задоволенні позову, щодо стягнення 3% річних, інфляційних, пені та 7%-го штрафу, суди обох попередніх інстанцій вказали на те, що підписавши спільні протокольні рішення від 19.02.16 №№ 647/у, /у та їх виконання сторонами, останні змінили порядок та строк проведення розрахунків за поставлений природний газ у 2015 року по вказаному договору у частині заборгованості, що становить витрати відповідача, пов'язані з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, відшкодування яких забезпечується державою та не залежить від волі чи вини підприємства ПЕК. При цьому, суди вказали, що відповідач позбавлений був можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за послуги з транспортування природного газу, що у свою чергу свідчить про відсутність вини останнього у простроченні платежів та виключає можливість застосування у даному випадку санкцій, передбачених п.п.7.1., 7.3. договору, наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст. 625 ЦК України, а також штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень від 19.02.16 №№ 647/у, № 653/у і виконання їх положень, а також положень Постанови КМУ від 11.01.05 № 20 (20-2005-п) , Наказу Мінпалива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.09 № 55/57/43 (z0342-09) , свідчить, що сторони фактично погодилися про оплату залишку поставленого природного газу за договором № 1109011079/Н46, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення.

Відповідач чітко виконував положення договору купівлі-продажу природного газу 27.09.11 №№ 1109011079/Н46 і спільних протокольних рішень та повністю розрахувався за поставлений природний газ 28.03.16, що свідчить про виконання останнім своїх зобов'язань за вказаним договором купівлі-продажу, а відтак висновки судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум, передбачених у мовами договору і безпосередньо п.п.7.1., 7.3. та ч.2 ст. 625 ЦК України, .2 ст. 231 ГК України є законними і обгрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що для застосування санкцій, передбачених умовами вказаного вище договору, стягнення 3% річних інфляційних втрат, пені та 7%-го штрафу необхідно щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами порядку, встановленого спільними протокольними рішеннями, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ від 09.09.14 у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.