розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року у справі № 904/2743/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про стягнення 20983378,77 грн.,

за участю представників:

Позивача: Никеруя Т.М., дов. № 14-81 від 25.04.2016 року,

Відповідача: Палькевич Н.С., дов. № 106 юр від 30.12.2015 року.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз", Відповідач) про стягнення 11446282,34 грн. основного боргу, 1049108,99 грн. інфляційних втрат, 646591,37 грн. 3% річних і 7841396,07 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-119-Н від 04.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року, позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково - стягнуто з ПАТ "Дніпрогаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2281926,84 грн. пені, 625026,57 грн. 3% річних, 1049108,99 грн. інфляційних втрат і 139208,38 грн. судового збору. В решті позовних вимог, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, ПАТ "Дніпрогаз", у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 257, 267, 614, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 82, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у справі та прийняти нове рішення - про відмову в позові.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у поданій ним касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 549- 552, 610, 611, 617, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 226 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 24, 25, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені на 3920698,03 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з Відповідача на його користь 3920698,03 грн. пені, а в іншій частині судові рішення залишити без змін.

У свою чергу, ПАТ "Дніпрогаз", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на безпідставність доводів та вимог останнього, викладених у касаційній скарзі, просить у задоволенні цієї скарги, відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вимогами ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у даній справі, з посиланням на ст.ст. 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 13-119-Н від 04.01.2013 року щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, є стягнення з ПАТ "Дніпрогаз" 11446282,34 грн. основного боргу, 7841396,07 грн. пені, 1049108,99 грн. інфляційних втрат і 646591,37 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 199, 233 Господарського кодексу України, умови договору купівлі-продажу природного газу № 13-119-Н від 04.01.2013 року, та представлені докази у справі, встановивши при цьому, що Відповідач основний борг у розмірі 11446282,34 грн. сплатив у листопаді 2015 року з порушенням встановлених вказаним договором № 13-119-Н від 04.01.2013 року відповідних строків, водночас, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, та скориставшись правом суду, встановленим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, і зменшивши таку у даному випадку на 70%, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 2281926,84 грн. пені, 625026,57 грн. 3% річних і 1049108,99 грн. інфляційних втрат, відмовивши в решті позову.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) і ПАТ "Дніпрогаз" (Покупець) було укладено договір № 13-119-Н на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір № 13-119-Н), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 2.1., в редакції додаткової угоди № 2 від 31.12.2013 року) Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013-2014 роках природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Продавець передає Покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 367970,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): у січні - 60100,000, у лютому - 60090,000, у березні - 44920,000, у квітні - 30110,000, у травні - 11280,000, у червні - 9230,000, у липні - 9210,000, у серпні - 9210,000, у вересні - 10030,000, у жовтні - 30080,000, у листопаді - 43180,000, у грудні - 50530,000.

Додатковою угодою № 7 від 27.03.2015 року до Договору № 13-119-Н сторони домовились про таку кількість та якість газу: Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2013 року по 31.01.2015 року газ в обсязі до 1069855,854 тис. куб. м., у тому числі: у 2013 році - 372533,625, у 2014 році - 358997,362 і у 2015 році - до 338324,867, а саме: у січні - 56030,285, у лютому - 49294,582, у березні - 41500,000, у квітні - 29000,000, у травні - 9000,000, у червні - 8000,000, у липні - 8000,000, у серпні - 8000,000, у вересні - 9000,000, у жовтні - 26500,000, у листопаді - 40000,000, у грудні - 54000,000.

За умовами Договору № 13-119-Н (п.п. 3.3., 3.4.), приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 13-119-Н ціна (граничні рівні цін) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) та на дату укладання цього договору та становлять: газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 725,4000 грн., в тому числі ПДВ 20%; при відсутності лічильників - 798,0000 грн., в тому числі ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 1098,4000 грн., в тому числі ПДВ 20%; при відсутності лічильників - 1207,8000 грн., в тому числі ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 2248,2000 грн., в тому числі ПДВ 20%; при відсутності лічильників - 2473,2000 грн., в тому числі ПДВ 20%; газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників - 725,4000 грн., в тому числі ПДВ 20%; при відсутності лічильників - 798,0000 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п.п. 5.2., 5.4. Договору № 13-119-Н (в редакції Додаткової угоди № 7 від 27.03.2015 року) ціна за 1000 куб. м. природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом з 01 квітня 2015 року становлять: газ, який використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5069,6154 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20%; газ, який використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води): у період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 5069,6154 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20%; у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно): за обсяг, спожитий до 200 куб. м. на місяць (включно) - 2194,6154 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20%; за обсяг, спожитий понад 200 куб. м. на місяць - 5069,6154 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 20%. Загальна сума вартості природного газу за договором становить - 1109616327,21 грн., крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 1331539592,67 грн.

В п. 6.1. Договору № 13-119-Н сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу.

Крім того Договором № 13-119-Н передбачалось (п. 7.2.), що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього договору Продавець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Також, умовами Договору № 13-119-Н встановлювалось (п. 9.2.), що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідно до умов Договору № 13-119-Н, як вбачається з актів приймання-передачі газу Позивач протягом січня - грудня 2013 року, січня - грудня 2014 року та січня - червня 2015 року здійснив подачу та безперервне транспортування Відповідачу природного газу на загальну суму 678445805,26 грн.

Як було також встановлено судами, за отриманий газ, Відповідач, до часу звернення Позивача з даним позовом до суду розрахувався за поставлений природний газ повністю, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за Договором № 13-119-Н за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за яким заборгованість по договору сплачена у повному обсягу, що не заперечувалось і самим Позивачем у справі. Разом з тим, вказана заборгованість була сплачена з порушенням встановлених Договором № 13-119-Н строків такої оплати, а остаточний розрахунок Відповідачем було здійснено тільки у листопаді 2015 року.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції у прийнятому ним судовому рішенні, жодних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у спірному періоді та проведення фінансування пільг та субсидій органами Державного казначейства, які б змінювали період нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції, або давали підстави вбачати відсутність таких підстав, Відповідачем не було надано.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у період дії та виконання Договору № 13-119-Н мало місце укладення, зокрема, за участю ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Дніпрогаз", спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природній газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - протокольні рішення), копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з цим, частково задовольняючи позов у даній справі, суди попередніх інстанцій не врахували те, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 зазначеного Кодексу, означає, що суд зобов'язаний дослідити і оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас, суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів, за їх клопотанням, - сприяє у витребуванні таких доказів.

З огляду на таке, місцевий господарський суд, дійшовши формального висновку про те, що Відповідачем не надано доказів, наявності протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у спірному періоді та проведення фінансування пільг та субсидій органами Державного казначейства у даній справі, не врахував те, що положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу України слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 цього Кодексу, а тому, фактично суд ухилилися від витребування усіх доказів, необхідних для об'єктивного та правильного вирішення даної справи.

При цьому, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати необхідні для цього докази, при цьому не лише від учасників судового процесу, а і від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

У зв'язку з цим, судом першої інстанції не було з'ясовано належним чином та у повній мірі - чи укладались за участі сторін у даній справі протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, які б змінювали період нарахування штрафних санкцій та інші умови Договору № 13-119-Н, а відтак - судом не було встановлено і правомірність нарахування таких санкцій у заявлений Позивачем період часу.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, який, відповідно до положень ст.ст. 99 та 101 Господарського процесуального кодексу України, під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, в порушення вимог ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, також не приділив у повній мірі уваги встановленню усіх обставин справи і, зокрема, наявності протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у спірному періоді.

Вказуючи на те, що жодних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ у спірному періоді часу Відповідачем надано не було, апеляційний господарський суд також не звернув належну увагу і на пояснення представника ПАТ "Дніпрогаз" від 14.09.2016 року, подані ним до суду апеляційної інстанції, які містять копії протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. При цьому, суд апеляційної інстанції, без правового аналізу вказаних документів, вдався лише до повторення висновку суду першої інстанції про відсутність протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, не скориставшись правом передбаченим ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог ст.ст. 34, 43 цього ж Кодексу, та не перевірив дійсну відсутність обставин, на які послався суд першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року у справі № 904/2743/16 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.