головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Малетича М.М., Могил С.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.16 у справі № 922/66/16 господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення суми за участю представників від: позивача ОСОБА_5 (дов. від 06.07.16), відповідача Петренка В.В. (дов. від 25.08.16)

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Кросс-птахофабрика "Зоря", правонаступником якого стало Публічне акціонерне товариство "Птахогосподарство "Червоний прапор" про стягнення заборгованості з урахуванням уточнення позовних вимог за надані асенізаторські послуги на загальну суму 148 525,41 грн., з яких: 80 500,00 грн. - основного боргу, 4 902,78 грн. - 3% річних та 63 122,63 грн. - інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.03.16 у справі № 922/66/16 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено частково. Стягнуто 80 500,00 грн. заборгованості за надані асенізаторські послуги, 1 131,41 грн. - 3% річних та 1 525,50 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді: Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.), рішення місцевого суду скасовано, матеріали справи повернуто до Господарського суду Харківської області для виконання вимог ч.1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.16 справу № 922/66/16 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.16 у справі № 922/66/16 (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.), повторно уточнені позовні вимоги ФО-П ОСОБА_4 про стягнення 87 533,90 грн., з яких: 80 500,00 грн. - основного боргу, 1 713,66 грн. - 3% річних та 5 320,24 грн. - інфляційних втрат за асенізаторські послуги до правонаступника ПАТ "Птахогосподарство "Червоний прапор", яким є ПАТ "Агрохолдинг Авангард" задоволені частково. Стягнуто на користь позивача 80 500,00 грн. заборгованості за надані асенізаторські послуги, 1 660,73 грн. - 3% річних та 5 320,09 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що між сторонами мало місце укладення правочину на надання послуг у спрощений спосіб, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних послуг, через що є підстави для задоволення позовних вимог з основної заборгованості. А з штрафних (фінансових) санкцій позовні вимоги задоволені судами частково, оскільки за судовим перерахунком, позивачем заявлено не вірний розмір нарахованих сум 3% річних та інфляційних.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив їх скасувати повністю, прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи касаційну скаргу тим, що позивачем не надано доказів виникнення грошових зобов`язань і оскільки письмового договору надання послуг між сторонами не укладено, а вказані акти визначили лише вартість таких послуг, але не визначили строк їх оплати, відповідач вважає, що наділений правом виконати обов'язок по оплати у 7-ми денний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем, згідно ст. 530 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт 10.03.14 № 30 на суму 19 000,00 грн., від 30.11.13 № 74 на суму 11 500,00 грн., від 08.12.13 № 76 на суму 40 500,00 грн., від 27.12.13 № 88 на суму 12 000,00 грн., від 31.01.14 № 11 на суму 38 000,00 грн., від 20.02.14 № 23 на суму 45 000,00 грн. та від 10.02.14 № 16 на суму 26 000,00 грн., позивач відповідачу асенізаторські послуги на загальну суму 192 000,00 грн., які останнім були оплачені частково, на суму 111 500,00 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки. Тобто послуги на суму 80 500,00 грн. оплачені не були.

25.09.15 позивач листом з описом вкладення № 6100704903762 направляв відповідачу претензії №№ 1-7 від 24.09.15 з вимогами сплатити наявну заборгованість за зазначеними вище актами прийому-передачі. Вказані претензії отримані адресатом 01.10.15, доказом чого є наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, відповіді на претензії не надано, а кошти не сплачено (а.с.30-44 т.1).

Через що позивач звернувся з позовом до суду про сятгнення заборгованості за надані послуги у розмірі 80 500,00 грн. Крім цього, за несвоєчасне та неповне виконання зобов`язань з оплати позивачем також нараховано 1 713,66 грн. - 3% річних та 5 320,24 грн. - інфляційних втрат за період з 01.10.15 по 15.06.16

Задовольняючи позовні вимоги частково суди вказали на те, що незважаючи на відсутність письмового договору надання послуг з наданих матеріалів вбачається укладення правочину на надання послуг у спрощений спосіб, що підтверджується актами прийому-передачі. При цьому, послуги мали бути оплачені до 08.10.15 включно, а тому прострочення наступило з 09.10.15, а не з 01.10.15, як визначено позивачем, через що із заявлених до стягнення з відповідача 1 713,66 грн. 3% річних підлягає стягненню 1 660,73 грн., а з 5 320,24 грн. інфляційних втрат - 5 320,09 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки місцевого та апеляційного суду вірними зважаючи на таке.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зважаючи на положення вказаних норм, суд касаційної інстанції має зазначити, що висновки попередніх інстанцій про наявність укладеного правочину у спрощений спосіб, що підтверджується наявними актами приймання-передачі наданих асенізаторських послуг підписаний сторонами і скріплений печатками сторін, є вірними, через що є підстави для задоволення позовних вимог за основним боргом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вимоги вказаних норм і те, що суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст. 111-7 ГПК України, за змістом якої, суд касаційної інстанції не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які в даному випадку застосовані вірно, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовані положення вимог ст. 625 ЦК України і задоволено вимоги про стягнення інфляційних і 3% річних частково.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.